Що ховається за емоційним шантажем?

Люди, які використовують шантаж як вплив на своїх близьких — не виплодки пекла чи лиходії з кінофільмів.

І справді, шантажисти здаються нам надмірно впевненими, гнівливими та агресивними. Але якщо копнути глибше, за удаваною самовпевненістю шантажиста ми виявимо страх і занепокоєння.

Емоційний шантаж проявляється по-різному. Іноді це можуть бути агресія і прямі погрози. Однак, як не парадоксально, набагато частіше емоційний шантаж «відбувається в контексті стосунків здебільшого нормальних і позитивних. Ми знаємо людину з хорошого боку, і наші спогади позитивного досвіду затуляють неспокійні відчуття, що в стосунках щось складається не так, як треба».

Емоційний шантаж ґрунтується на маніпуляції. Маніпуляція — це добре знайомий усім людям різновид взаємодії. Наприклад:

У чому причина того, що ми не просимо прямо? Відповідь проста — ми боїмося почути відмову.

У підсумку ми поступаємося шантажисту, концентруємося на його потребах, забуваючи про свої. Ми відчуваємо тимчасову ілюзію безпеки, створену нашими поступками. Ми вважаємо, що нам вдалося уникнути конфлікту й ми зберегли мир, але насправді те, що ми вважаємо тимчасовим непорозумінням або розбіжностями, є для шантажиста СПОСОБОМ ДОМОГТИСЯ СВОГО.

Важливо розуміти, що шантаж вдається тільки в тому разі, якщо в цьому процесі беруть участь двоє. Тому для його подолання необхідно не стільки прагнути до зміни поведінки шантажиста, скільки самим зрозуміти та припинити те, що робить вас доступною для нього жертвою.

Шантажиста можна вирахувати, спостерігаючи за його поведінкою під час вирішення конфліктів. Завдання шантажиста — перемогти, а не розв’язати конфлікт із вигодою для обох сторін, взявши відповідальність за свою частину складної ситуації.

Шантажист не цікавиться вашою думкою і причинами, чому ви не хочете дати йому необхідне.

Стосунки багато в чому будуються на взаємних поступках. Розумно, що поступаючись, ми чекаємо відповідних поступок. Однак коли інша сторона не зацікавлена в знаходженні компромісу, моделлю відносин стає «вимога — поступка».

Цікаво, що багато шантажистів сильно турбуються, якщо бачать, що їхньому партнеру хочеться проводити час окремо. Але вони бояться озвучити свій страх, тому виражають його приховано через маніпулювання, ревнощі та істерики. Те, що зазвичай багатьма трактується як доказ любові (ревнощі), виявляється бажанням зберігати контроль над іншою людиною та боязню залишитися на самоті.

Чотири типи шантажу

Є чотири типи емоційних шантажистів відповідно до звичної для них моделі поведінки:

«Карателі» — вони прямо дають нам зрозуміти свої вимоги, а також покарання, яке на нас чекає, якщо ми ці вимоги не виконаємо. Вони можуть поводитися як відкрито агресивно, так і пасивно-агресивно, домагаючись свого мовчанням.

Головна особливість — їхній гнів і погрози спрямовані безпосередньо на нас.

Вони погрожують своїм жертвам зробити їхнє життя нестерпним і готові виконати будь-яке покарання, яке можуть придумати. Дуже часто такими карателями стають батьки. Вони мають величезну владу навіть над людьми, які вже відбулися. Вони знають, що діти їх люблять, віддані їм і бояться їхнього несхвалення. Найчастіше для підтвердження свого контролю такі батьки-карателі змушують своїх уже дорослих дітей вибирати між ними та їхніми обранцями. Підкорившись тиску, жертва буде шукати нового партнера, який би догодив батькові, але в кожному новому партнері батько знайде ваду.