Помилка Декарта: емоція, розум і людський мозок
Дайджест культової книги Антоніо Дамасіо «Descartes' Error».
Про відносини між емоціями та розумом, про те, як емоції впливають на процеси мислення та прийняття рішень.
Антоніо Дамасіо разом із дружиною Ханною багато років займався питаннями нейрофізіології, особливо роллю емоцій у свідомій діяльності людини. Свого часу інтерес до емоцій виявляв Чарльз Дарвін, зазначаючи, що вони властиві не лише людям, а й деяким тваринам. Фрейд досліджував психічні розлади, звертаючись до емоційної сфери. Фізіолог і нейробіолог Чарльз Шеррінгтон, досліджуючи синаптичні зв’язки в людському мозку, зазначав, що емоції мають сильний вплив на роботу розуму. Однак до певного часу робіт нейрофізіологів, присвячених окремо емоційній сфері, практично не було. Нейробіологія нехтувала цією сферою, поки 1994 року не вийшло перше видання «Помилки Декарта». Дамасіо був готовий до критики й побоювався, що книга пройде непоміченою, але, на його подив, вона викликала широку дискусію, в якій взяли участь багато його колег. Незабаром з’явилися інші роботи нейробіологів, присвячені емоціям людей і тварин. Книги та наукові дослідження про емоції набирали популярності, яка не спадає досі.
У «Помилці Декарта» автор досліджує відносини між емоціями та розумом. Дамасіо вивчав неврологічних пацієнтів, які мають дефект щодо прийняття рішень та розлади емоційної сфери. На відміну від Декарта, якому належить відоме твердження «Я мислю, отже, я існую», що є висловом раціоналізму, Дамасіо припустив, що емоція бере активну участь у роботі розуму й допомагає процесу міркування, а не порушує його. Емоції не замінюють розум, а доповнюють його. Щоправда, не завжди — наприклад, така емоція, як страх, може запустити ланцюг реакцій, які допомагають людині успішно та швидко уникнути небезпеки на рівні інстинкту, як це роблять тварини. Іноді швидка реакція краща, ніж довгий роздум.
Емоції не суперечать розуму. Дамасіо вважає, що емоції дають нам змогу діяти розумно без роздумів. Роздуми теж необхідні для розумних дій, але вони припускають роботу свідомості. У якихось ситуаціях необхідно довго розмірковувати, в інших — діяти швидко, підкоряючись емоції, не вдаючись до сумнівів та роздумів. Так чи інакше, емоції неминуче присутні у процесі міркування. Вони допомагають, крім іншого, зберегти в пам’яті безліч фактів, які згодом стануть у пригоді для того чи іншого рішення.
Дамасіо називає емоції соматичним маркером. Він вважає, що вони є частиною інтуїції, коли висновки приходять швидко, не усвідомлюючи послідовних логічних кроків. Ці кроки відомі, але емоція допомагає проскочити через них, не витрачаючи зусиль на роздуми. Але якість інтуїції залежить від того, наскільки добре розвинений та звичний до роздумів наш розум. Здобутий в минулому досвід так чи інакше пов’язаний з певними емоціями, а пам’ять фіксує, чи була успішною наша інтуїція в тому чи іншому випадку.
Інтуїтивні рішення, що ґрунтуються на емоціях, можуть бути хибними й сумнівними. Так, відомий випадок, коли куратори музею Гетті планували додати до колекції музею одну з грецьких скульптур, з огляду на внутрішнє чуття, яке підказувало їм, що скульптура справжня. Запрошені експерти вважали, що вона підроблена, оскільки інтуїція підказувала їм саме таку відповідь.
І в тому, і в іншому випадку емоції підказували розуму, і результат був суперечливим. Однак якщо емоцію повністю виключити, розум стає неповноцінним. Дамасіо спостерігав це в деяких неврологічних хворих, у яких унаслідок травм мозку порушилася нормальна робота емоцій. Автор неодноразово спостерігав, як відсутність емоцій призводить до значно важчих наслідків для особи пацієнта, ніж підвищена емоційність.
У книзі Дамасіо докладно розповідає про клінічні випадки ушкодження мозку, яке в одного пацієнта призвело до порушення раціональності, а в іншого — емоційної сфери. Наслідки були однаково важкими для обох. Крім того, ці випадки довели, що, попри тяжкі травми, мозок може зберігати свої основні функції, ці люди не втратили здатність говорити, рухатися, читати та писати. Автор робить висновок, що людський розум залежить від кількох систем мозку, які діють спільно на багатьох рівнях нейронної системи, а не від одного мозкового центру. Усі частини мозку, як високорівневі, і низькорівневі, разом сприяють роботі нашого розуму. У нейронній будові розуму нижні рівні регулюють обробку емоцій і почуттів та функції тіла, необхідних для виживання організму. Вони пов’язані з усіма органами тіла, і в такий спосіб тіло теж опосередковано бере участь у прийнятті рішень, соціальній поведінці та творчості. Високі рівні залежать від низьких, і ця залежність ніяк не спотворює їхню роботу.
Переживання почуттів зазвичай описується в романах, а не в науковій літературі. Проте дослідження неврологічних пацієнтів показало, що почуття цілком варті наукового опису. За їх появу відповідають лімбічна система та ділянки префронтальної кори головного мозку, а також ділянки мозку, які приймають сигнали від тіла та посилають їх у нього. Почуття, як і емоції, від яких вони походять, служать внутрішніми провідниками, подають сигнали від мозку до тіла й назад, і нерозривно пов’язані з нашою фізіологією. Якби в людини не було можливості відчувати стани тіла, які вважаються болючими чи приємними, люди не знали б ні страждання, ні блаженства, не відчували б різницю між тугою та радістю, трагедією та тріумфом. На думку автора, сукупність почуттів є те, що заведено називати духом чи душею.
Зміст дайджесту
1Особистість людини залежить від стану її мозку2Ушкодження префронтальної кори може призвести не лише до втрати раціональності, а й до втрати емоцій3Пошкодження префронтальної кори та деякі інші травми мозку спричиняють відхилення в соціальній поведінці4Тіло й мозок утворюють нероздільний організм5Наші інстинкти та потяги контролюються не душею, як стверджував Декарт, а біологією нашого організму6У процесі ухвалення рішення корисно прислухатися до соматичних маркерів7Емоції не завжди працюють безпомилково, але розум без них працює ще гірше8Завершальні коментарі1
Особистість людини залежить від стану її мозку
Дамасіо описує відомий нещасний випадок, що стався в 1848 році з Фінеасом Гейджем, американським будівельним робітником, якому через вибух пробило череп залізним прутом. Прут увійшов у ліву щоку, пробив основу черепа і вийшов із верхньої частини голови. Бригада, якою він керував, доставила потерпілого до лікаря, причому він був у свідомості й навіть самостійно вибрався з воза.
В очікуванні лікаря Гейдж сидів у кріслі в готельному холі та розповідав усім, що з ним сталося. Частина голови була розвернута і, судячи з зовнішнього вигляду рани, він давно мав якщо не померти, то знепритомніти. Однак Гейдж не помер, успішно переніс операцію й інфекцію, що супроводжувала її, і досить швидко встав на ноги.
Він не втратив здатності розмовляти, міркувати, орієнтуватися в просторі, на вигляд це була цілком нормальна людина, хіба що в нього залишився страшний шрам і він перестав бачити лівим оком. У решті його тіло було цілком здоровим, і він вирішив повернутися до колишньої роботи.
Проте особистість його змінилася настільки, що він надовго ніде не затримувався. Він став зовсім іншою людиною. Колишній Гейдж був урівноваженим і проникливим, наполегливим та розважливим. Після завершення гострої фази черепно-мозкової травми він став грубим, постійно вдавався до непристойної лайки, демонстрував неповагу до людей, не міг стримувати роздратування. Жінкам радили з ним не розмовляти, щоби не вислуховувати брудну лайку. Він став упертим і примхливим, будував плани й потім відмовлявся від них, беручись за нові.
Гейдж працював конюхом на різних фермах, ніде не затримуючись надовго. Він працював добре й ніхто його не виганяв — він сам знаходив приводи щоби піти. Потім він працював у цирку разом із цирковими виродками, демонструючи публіці свою жахливу рану в голові та розповідаючи свою історію. Але й там він надовго не затримався — поїхав до Чилі, де працював конюхом та водієм диліжанса. Після погіршення здоров’я він повернувся на батьківщину, знову змінив велику кількість робіт, і нарешті у 38 років помер від безперервних конвульсій в епілептичному нападі.
До нещасного випадку Гейдж мав хороші соціальні навички, він розумів, як треба поводитися, щоби дотримуватися суспільних умовностей і етичних правил. Він умів планувати, розумів, як треба поводитися з бригадою та своїм начальством. Дивним чином пошкодження мозку призвело до втрати цих навичок, хоча його інтелект і мовлення зовсім не постраждали.
Колись він приймав правильні рішення, спрямовані на покращення свого життя. Він розумів, що таке особиста та соціальна відповідальність, просувався по службі, відповідально ставився до роботи та користувався повагою начальства та підлеглих. Усе це після нещасного випадку втратило для Гейджа сенс. Ця спокійна раціональна людина почала приймати дивні хаотичні рішення, які не принесли їй нічого, окрім шкоди. Він втратив будь-яку передбачливість і зовсім не турбувався про майбутнє. Його колишня система цінностей стала йому абстракцією й більше була пов’язана з конкретними життєвими ситуаціями. Випадок із Гейджем начебто демонстрував, що за нормальну соціальну поведінку відповідає відповідна галузь мозку, що тривалий час здавалося немислимим.
Сучасне дослідження, проведене Ханною Дамасіо, показало, що вибіркове пошкодження префронтальної кори мозку Гейджа порушило його здатність планувати майбутнє й поводитися відповідно до загальноприйнятих норм, які були йому добре знайомі. Спостереження за сучасними пацієнтами з тими чи іншими ушкодженнями мозку дозволили з упевненістю стверджувати, що навіть риси характеру можуть змінитися, якщо мозок травмований. Зміни можуть торкнутися як можливості міркувати, так і емоційної сфери.
2
Ушкодження префронтальної кори може призвести не лише до втрати раціональності, а й до втрати емоцій
Автор тривалий час займався вивченням ушкоджень префронтальної кори та їх впливом на поведінку потерпілого. Якось його попросили подивитися на пацієнта, чия особа повністю трансформувалася після видалення доброякісної пухлини мозку. Лікарі, які звернулися до Дамасіо, хотіли знати, чи є його новий стан хворобою. Пацієнту, на ім’я Елліот було тридцять із невеликим. Він не міг працювати та жив під наглядом рідних, але йому відмовляли в інвалідності та, відповідно, в соц.виплаті. І справді, важко було повірити, що ця чарівна і розумна людина, колись хороший професіонал, не здатна самостійно подбати про себе. Перше, на що звернув увагу Дамасіо при знайомстві з Елліотом — його емоційна стриманість. Лікарі вважали, що його інтелектуальна сфера не постраждала після операції з видалення пухлини, і він просто симулює або лінується.
Елліот був зовсім спокійний, лише зрідка іронічно посміхався. Його холодну незворушність і відстороненість ніщо не могло порушити, навіть коли він розповідав про власні нещастя. При цьому він добре орієнтувався в навколишньому світі, стежив за новинами, обговорював політичні та економічні питання, міг довго розповідати про ту сферу бізнесу, в якій колись працював. Він чудово пам’ятав усі подробиці свого життя, як ті, що сталися давним-давно, так і зовсім недавні.
Елліот мав сім’ю, він був дбайливим батьком і чоловіком. На роботі він був ідеальним співробітником, його кар’єра швидко рухалася вгору. Але кілька років тому в нього почала сильно боліти голова, а при обстеженні діагностували доброякісну пухлину, яку слід було негайно видалити.
Пухлину видалили з частиною тканини лобової частини, яка вже була пошкоджена. Повторного зростання пухлини ніхто не прогнозував, видалені менінгіоми більше не зростають. Але коли Еліот почав одужувати, виявилося, що його особистість змінилася, попри збережений інтелект.
Повернувшись до роботи, виявилося, що він не знає, з чого розпочати свій день. Він втратив здатність розпоряджатися своїм часом, не міг дотримуватися розкладу. Не розумів, чому потрібно приділяти увагу насамперед, а що може зачекати. Він міг кинути підготовку пакета документів для важливого клієнта і, забувши про все, почати вдумливо та з задоволенням читати газету.
Його пам’ять збереглася, він, як і раніше, міг виконувати багато окремих дій. Але порядок і важливість цих дій нічого для нього не означали. Якийсь час колеги та начальство терпіли нового Елліота, потім його звільнили. Він змінив кілька робочих місць, але робота завжди закінчувалася звільненням. Елліота, здавалося, це анітрохи не бентежило.
Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love” Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”
Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”
Переглянути коментарі (0) Підписатися на Telegram-канал