Потік — це піковий стан свідомості, що розкриває всі наші можливості та рухає людство вперед

Усе, що ми просто вміємо робити добре, у стані потоку ми робимо набагато краще. Неважливо, чим ми займаємося: готуємо їжу, граємо у футбол чи шахи, розв’язуємо рівняння чи складаємо історію для книжки. Там, де одному потрібні роки для досягнення високого рівня майстерності, людині, яка побувала в потоці, достатньо кількох місяців.

Одна біда: ми не можемо викликати цей прекрасний стан у будь-який момент — для більшості людей він невловний і може виникнути раптово. Але спортсмени-екстремали знайшли спосіб занурюватися в потік, відчуваючи себе на межі життя і смерті. Часто в них був єдиний вибір: потрапити в потік або загинути.

Котлер вивчав біографії екстремалів і дійшов висновку, що їхній досвід можна використовувати й в інших сферах життя. Потрапити в нього може кожен за дотримання деяких умов — робітник на заводі в Детройті, музикант в Алжирі, програміст у Делі здатні збільшити свою продуктивність і знайти нові способи розв’язання своїх завдань. Потік лежить в основі великих наукових і спортивних досягнень, розвитку мистецтва та управління державою. Психологи зробили висновок, що люди, які вміють часто входити в стан потоку, — найщасливіші.

В іншій книжці Котлера «Достаток: майбутнє краще, ніж ви думаєте», написаній разом із Пітером Діамантісом, він стверджує, що достаток у майбутньому зовсім не гарантується — потреби суспільства зростають, технології розвиваються, і людина теж має змінюватися. Нам усім доведеться багато працювати, подібно до того, як серфери напружено гребуть, прагнучи зловити хвилю. Нам доведеться розвивати наші здібності, діяти на піку можливостей, співпрацювати з іншими — стати кращими, сильнішими, розумнішими, а отже, нам потрібен потік.

Спортсмени-екстремали демонструють нам прогрес у фізичних можливостях. Вони вже перетворилися на суперменів, ламаючи бар’єр за бар’єром, — хто, наприклад, ще кілька десятків років тому міг припустити, що можливий стрибок зі стратосфери, здійснений парашутистом Феліксом Баумгартнером на висоті 39 кілометрів? Що можна зі зламаною ногою перестрибнути на скейті через Велику Китайську стіну, як це зробив знаменитий скейтер Денні Вей? Молоде покоління спостерігає ці досягнення, на зміну яким приходять усе нові рекорди. Потік поступово стає частиною культури сучасного суспільства, що вже час враховувати й у програмі навчання. Адже в потоці засвоєння інформації багаторазово прискорюється.

У багатьох державних програмах навчанню потоку вже приділяється увага. Американські військові тренують снайперів у стані потоку вдвічі швидше, ніж зазвичай. Керівники, які пройшли методику занурення в потік, у п’ять разів перевершують колег за ефективністю. Потік розкриває найкращі людські якості, які допоможуть створити прекрасний майбутній світ достатку.

Стан потоку може спричинити зону високого ризику — саме тому екстремали так люблять ризикувати

Здавалося б, людина на вершині скелі або людина, що йде канатом над прірвою без жодної страховки, не може відчувати нічого, крім страху. Однак це не так. У стані потоку в кров починають надходити речовини, що пригнічують вплив гормонів стресу — кортизолу й норадреноліну, блокують больові відчуття, дарують радість, — наче людина увійшла в особливу зону. Зона — ще одна назва потоку в спортсменів-екстремалів.

Один із таких екстремалів, скейтер Денні Вей, постійно шукає нові рекорди, хоча й за кількістю переломів він теж один із рекордсменів. Денні катався з дитинства. Виконуючи один із трюків ще дитиною, він зламав шию і ледве вижив. Здавалося б, для нього була закрита дорога в будь-який спорт — принаймні, так йому сказали лікарі. Але в нього були власні методи лікування. Він і далі катався, всупереч усьому. Й одного разу задумав перелетіти на скейтборді Велику Китайську стіну (2005 року).