Не буває єдиного для всіх часу

Для людей, які мало знають про теорію відносності Айнштайна, може здатися дивовижним той факт, що час для людини на вершині гори тектиме швидше, ніж для того, хто залишиться біля її підніжжя (тобто ближче до землі). Що масивніший об’єкт, то сильніше він уповільнює час. І що ближче людина опиняється до такого об’єкта, то повільніше тече для неї час. Це добре показано у фільмі «Інтерстеллар», у якому команда космічного корабля висаджується на планеті, 1 година на якій дорівнює 7 земним рокам, тому що ця планета розташована поблизу величезної чорної діри. Для земних об’єктів різниця в часі не суттєва, але вона безумовно є, і її неодноразово вимірювали. Навіть для ваших ніг час тече повільніше, ніж для вашої голови. Поруч із масивними об’єктами все тече повільніше — годинник, думки, усі процеси в організмі.

Відкрив цей ефект уповільнення часу Альберт Айнштайн ще до того, як його було експериментально підтверджено. Його відкриття — результат дивовижного осяяння, до якого він прийшов, поставивши під сумнів те, що для всіх вважалося очевидним. Він намагався з’ясувати, що змушує Сонце й Землю притягуватися. Він зрозумів, що справа не в тому, що космічні об’єкти впливають один на одного, а в тому, що вони впливають на те, що знаходиться між ними — на простір і час, викривляючи їх. Через це викривлення об’єкти починають «падати» назустріч один одному. Це викривлення призводить до уповільнення часу поблизу великих об’єктів. Що масивніший об’єкт, то сильніше він викривляє простір-час і уповільнює час. У просторі, де немає масивних об’єктів, наприклад у міжзоряному просторі, речі ширяють, а не падають, і час не сповільнюється. Для того, хто ширятиме в міжзоряному просторі, час тектиме швидше, ніж для того, хто перебуватиме на масивному об’єкті. Падіння тіла на масивний об’єкт означатиме й уповільнення часу для нього — так діє сила гравітації.

У рівняннях, які ми вивчаємо в школі, час позначається літерою t, і вона позначає те, що ми вимірюємо за допомогою годинника. Ми сприймаємо час як єдиний для всього і всіх. Але тепер ми знаємо, що немає єдиного часу — на різних об’єктах він тече по-різному. Але який із цих «часів» — той, що в міжзоряному просторі, або той, що заміряють поблизу великого об’єкта, — «правильніший»? На це запитання не можна відповісти, тому що воно не має сенсу. Це так само якби ми намагалися відповісти на запитання про те, яка «правдивіша» цінність — доларів, виражених у євро, чи євро, виражених у доларах? Це лише характеристика їхньої цінності щодо один одного. Так само й час — є різні «часи», їх безліч, і жоден із них не є більш «правильним». Конкретний час, який ми вимірюємо за допомогою годинника, називається у фізиці «власний час» (proper time). За допомогою рівнянь Айнштайна ми можемо обчислити відношення між різними «часами».

Отже, в одному місці час тече зовсім не так, як в іншому. Час — не єдиний для всіх, він являє собою щось на кшталт мережі, що складається з різних часів і подій, які впливають одна на одну.

Не тільки маса, а і швидкість впливає на ритм часу. Спільного для всіх точок простору теперішнього моменту не буває

Вплив маси об’єктів на час був не єдиним відкриттям Айнштайна. Ще раніше, бувши в досить юному віці 25 років, він зрозумів, що швидкість, з якою рухається об’єкт, впливає на час. А якщо точніше — то чим більша швидкість руху об’єкта, тим повільніше для нього тече час. Уперше цей ефект був підтверджений експериментально в 1970-х роках, і відтоді його багаторазово підтверджували. Власний час залежить не тільки від того, поблизу якого об’єкта ви перебуваєте, а й від того, з якою швидкістю ви рухаєтеся. З цього відкриття випливають ще більш несподівані наслідки, а саме — відсутність того, що ми називаємо «справжнім».

Якщо ваш друг перебуває на віддаленій від Землі планеті, то ви, можливо, захочете дізнатися, що він робить «зараз» там. Але це неможливо, та й саме питання не має сенсу. У вас є ваше «зараз», а в нього зовсім інше «зараз». Якщо ви дивитеся на свого друга, який перебуває поруч із вами, ви можете сказати, що він робить «зараз», але насправді ви бачите світло, якому, щоб досягти вас, потрібен певний час, нехай і наносекунди. Тобто ви бачите вашого друга не в сьогоденні, а в минулому. «Зараз» для будь-яких об’єктів, а тим більше віддалених, зовсім не те що «зараз» для вас. На далекій зорі немає того моменту часу, який співвідноситься із «зараз» на Землі.