Наша свідомість так тісно взаємодіє з підсвідомістю, що не може без неї обійтися

Останнім часом у психології з’явився новий напрям — дослідження так званого адаптивного несвідомого. Про нього писав Малкольм Гладуелл у своїй книжці «Осяяння», уявляючи адаптивне несвідоме як гігантський комп’ютер, що обробляє величезні масиви інформації, допомагає швидко добирати шаблони та зразки поведінки й наслідування.

Щоб зрозуміти, наскільки важлива роль адаптивного несвідомого уявіть його втрату. Що трапиться, якщо одного чудового дня наше несвідоме перестане функціонувати, і нам доведеться покладатися тільки на свідомість? Декарт, який надає свідомості величезного значення, не побачив би в цьому нічого страшного. Але насправді це не так.

У нашій підсвідомості (або адаптивному несвідомому, що практично одне й те саме, але під дещо іншим кутом), крім іншого, закладена здатність до пропріоцепції. Пропріоцепція — це сенсорний зворотний зв’язок, який ми отримуємо від м’язів, суглобів і шкіри, що подають сигнали про положення тіла й кінцівок.

Наше адаптивне несвідоме контролює пропріоцепцію: коли підіймається ліва рука, вагу злегка переносять на правий бік тіла, щоб не порушити рівновагу. Свідомо ми не робимо нічого, за всім цим стежить підсвідомість.

У медицині зафіксовано випадки втрати пропріоцепції, спричинені пошкодженням нерва або мозку. Один із таких хворих у результаті геть втратив контроль над своїми кінцівками й тілом. Якщо він намагався встати, він плутався у власних ногах і руках і падав. Він міг тримати під контролем одну руку або ногу, але варто було йому відвернутися, вона починала жити власним життям і хаотично рухатися. Поступово цей хворий, який втратив пропріоцепцію в 19 років, навчився контролювати своє тіло за допомогою свідомості, витрачаючи на це величезні зусилля. Але якщо він не міг бачити своє тіло, контроль знову втрачався. Підсвідомість працює в такий спосіб, що ми практично нічого не знаємо про цю життєво необхідну пропріоцепцію, без якої не можемо обійтися.

Наше адаптивне несвідоме допомагає нам орієнтуватися в просторі, розуміти, який предмет розташовується ближче до нас, а який — далі. Воно зайняте безперервною роботою. Наша підсвідомість відповідає за сприйняття і розуміння мови, її контекст. Свідомість — за міркування і мислення. Крім того, підсвідомість вирішує, на яку інформацію треба звернути увагу, інтерпретує цю інформацію і посилає відповідний імпульс. Якщо ми бачимо машину, що мчить на нас, ми миттєво відстрибуємо вбік, не встигнувши ні про що подумати. Наше адаптивне несвідоме спрацювало миттєво. Воно підказує нам, як ставитися до людини, яку ми вперше бачимо, і ми оцінюємо її позитивно чи негативно, підкоряючись підсвідомому імпульсу. Якщо нас запитають, чому ми оцінили людину так, а не інакше, навряд чи ми зможемо дати логічну відповідь.

Воно встановлює фільтр, який не просто концентрує увагу на чомусь одному, а й посилає сигнал, коли відбувається щось важливе, про що нам потрібно знати. Воно допомагає нам перемикати увагу з одного об’єкта на інший. Наприклад, на вечірці з великою кількістю людей ми можемо зосередитися на розмові з кількома друзями, а всі інші звуки сприймати як фон. Але якщо хтось в іншому кінці кімнати згадає ваше ім’я, уся ваша увага спрямується до нього.

Сам термін «адаптивне несвідоме» говорить про те, що підсвідомість є еволюційною адаптацією, необхідною для виживання. Вона дає нам здатність оцінювати наше оточення, інтерпретувати його та швидко реагувати. Але це не означає, що її робота завжди точна й бездоганна. Воно лише піклується про наше виживання.

В адаптивного несвідомого можуть бути свої інтерпретації та цілі

Вілсон наводить випадок, коли він зустрів на батьківських зборах у школі такого собі Філа і згадав, що його дружина негативно оцінила Філа: він грубий, не слухає людей і нав’язує всім свої бажання. Вілсон мав змогу переконатися, що Філ саме такий: він перебив учителя, потім директора, сперечався з одним із батьків. Вілсон розповів дружині, як погано поводився Філ, і раптом з’ясувалося, що вона говорила зовсім про іншу людину, на ім’я Білл, а Філ дуже хороший хлопець, волонтер і багато зробив для школи. Після цього Вілсон по-іншому подивився на поведінку Філа і зрозумів, що в ньому не було нічого відразливого. Адаптивне несвідоме інтерпретувало його по-своєму. Інтерпретація ґрунтувалася на помилкових даних — плутанині з іменами.

Зазвичай ми цілком усвідомлено ставимо перед собою цілі. Але в підсвідомості можуть бути й власні цілі, про які ми не здогадуємося. Багато психологів стверджують, що події в навколишньому середовищі змушують нашу підсвідомість повністю брати під контроль нашу поведінку. Наприклад, якщо ви граєте в теніс зі своїм маленьким племінником і граєте набагато краще за нього, ви збираєтеся йому піддатися — адже виграти в нього не дуже-то чесно. Якщо ви й у минулому так чинили — поступалися слабким, то жодних проблем виникнути не повинно, ви навіть думати про це не будете, просто почнете піддаватися. Але якщо верх візьме ваше прагнення боротися з конкурентами за будь-яку ціну, ви швидко заганяєте слабкого супротивника, не звертаючи уваги на його засмучення. І всім цим теж буде заправляти підсвідомість.