Анатомія зради: новий погляд на невірність
Дайджест бестселера 2017 року «The State of Affairs».
Про справжні причини невірності та про те, як ми можемо отримати позитивний досвід із того, що здається зрадою.
Естер Перель як психотерапевт вислухала величезну кількість історій обдурених подру́жжів. Зрада травмує, біль від неї жахливий, суспільний осуд безумовний. Безліч лікарів і юристів, які оформляють розлучення, зробили на цій проблемі статки. Проте, майже ніхто не намагався зрозуміти причини зради.
Тим часом подружня невірність може бути показником того, що в стосунках (або в нас самих) не все гаразд. Чи такі вірні наші уявлення про кохання, пристрасть і вірність? Може, не варто одразу впадати в праведний гнів або депресію, а для початку чесно подивитися на спільне життя збоку?
Перель, як лікар, досліджувала проблеми невірного подружжя не з осудом, а зі співчуттям. Вона каже, що її книга — не інструкція з розв’язання сімейних криз, хоча буде корисна всім сторонам любовного трикутника. Мета її — розглянути зраду як привід зробити стосунки чеснішими, а іноді навіть міцнішими.
Сучасне суспільство стає дедалі вільнішим в обговоренні сексуальних проблем, але зрада обговорюється вкрай рідко. Здавалося б, що тут обговорювати, якщо все й так зрозуміло? Психотерапевти займаються профілактикою зрад і відновленням шлюбів, але майже не говорять зі своїми пацієнтами про причини та сенси позашлюбних романів. Чому це сталося? Про що це говорить? Що було не так у стосунках подружжя, емоційних і сексуальних?
Багато хто вважає ці питання несуттєвими та другорядними. Перель порівнює шлюб із літаком, що впав. Сталася катастрофа, і тепер головне завдання — врятувати вцілілих і тікати від нього якомога далі. Але все більше її пацієнтів хочуть знати, чому літак упав. Чи можна було запобігти падінню? Чи зможе він знову літати?
Зрада завдає страшного болю, але вона дає можливість самопізнання і зростання. З одного боку, вона змушує брехати та завдає шкоди, з іншого — звільняє від того, що не давало дихати в шлюбі. Автор наголошує, що не схвалює обман і не ставиться легковажно до зради — адже вона бачить наслідки щодня. Розуміння — це не виправдання. Але беззастережний осуд без спроби зрозуміти теж неправильний.
Зрада може трапитися в будь-якому шлюбі та будь-якому суспільстві, як вільному, так і фундаменталістському, де за неї б’ють камінням, калічать і вбивають. Тому так важливо зрозуміти її причини, які лежать усередині шлюбу, а не за його межами.
Зміст дайджесту
1Любов і пристрасть не піддаються спрощеному аналізу за допомогою категорій добра та зла2Розлучення — не єдиний і не завжди найкращий вихід3Три спокуси зради — таємниця, сексуальна алхімія та емоційна причетність4Іноді ми визначаємо невірність; іноді вона визначає нас5З кожним роком шлюб дедалі більше трансформується6Ми занадто багато чого чекаємо від подружнього життя7Кожна подружня зрада колись була історією кохання8Жертви зради часто заперечують свої ревнощі, визнання яких позбавить їх відчуття моральної переваги9Зрада може бути формою самопізнання, пошуком нової ідентичності10В основі зради часто лежить прагнення до незвіданого, до життя, яке могло б бути11Іноді роман на стороні руйнує руйнує спочатку нездорові стосунки12Статус «третього зайвого» не завжди обтяжує13Завершальні коментарі1
Любов і пристрасть не піддаються спрощеному аналізу за допомогою категорій добра та зла
Зради з’явилися одночасно зі шлюбом і беззастережно засуджувалися в усі часи. Але попри це, вони надзвичайно живучі. Хоч би які покарання загрожували невірному подружжю або партнерам, вони готові ризикнути, щоб вийти за рамки моногамії. Шлюб здебільшого передбачає моногамію, але що робити, якщо зради такі поширені? В одних культурах до невірності ставляться спокійно, як до неминучого зла, і вважають за краще заплющувати на неї очі, в інших, наприклад американській, вважається, що вона несе страшне зло. Зрада свідчить про егоїзм, підступність, зраду, незрілість. Невірний чоловік або партнер може бути прощений, якщо проявить відвертість і щиро розкається, але часто такі історії закінчуються розлученням, яке допомагає потерпілій стороні повернути повагу до себе.
Невірних називають різними словами: бабіями, німфоманками, сексуальними наркоманами тощо. Навіть серед сімейних психотерапевтів поширене упереджене ставлення до проблеми, коли на того, хто зрадив, дивляться як на злочинця, а на іншого — як на потерпілу сторону, якій треба допомогти подолати травму. Такий погляд, звісно, має право на існування, але від розуміння проблеми він далекий.
Перель наводить історії своїх пацієнтів. Один із них, 70-річний Бенджамін, цікавиться: чи вважається зрадою його роман на стороні, якщо дружина, яка страждає на Альцгеймера, навіть не пам’ятає його ім’я? Він відвідує її в будинку для літніх людей кілька разів на тиждень, і там же познайомився із жінкою, чий чоловік перебуває в такому ж стані. Вони стали розрадою одне для одного. Багато людей віддано піклуються про своїх партнерів, навіть якщо зраджують їм, і почуття обов’язку не зникає через пориви пристрасті або потреби в коханні.
Для таких людей потрібно знайти ефективніший підхід до розуміння зради. Найчастіше роман сприймають як страшну травму, після якої можливе тільки розлучення, і часто вона дійсно завдає непоправної шкоди стосункам. Але не всі романи однакові — є і такі, які надихають на необхідні трансформації в шлюбі. Вони ріжуть по живому, але цю рану можна зцілити.
Відсутність емоційної та сексуальної близькості, образи, нехтування, минула молодість, жага уваги — усе це може стати поштовхом до зради, несподіваної навіть для самого «злочинця», який приходить по допомогу до психотерапевта. І Перель завжди вислуховує і намагається зрозуміти обидві сторони, а іноді й інших зацікавлених або втягнутих у стосунки осіб — дітей, друзів, коханців. Адже кожен учасник ставиться до події абсолютно по-різному.
2
Розлучення — не єдиний і не завжди найкращий вихід
Гармонійний шлюб передбачає баланс між безпекою та гостротою почуттів. І все ж подружжя рідко відверте одне з одним в обговоренні своїх потреб і бажань, вони звикають до відчуття стабільності, але це відчуття приїдається і починає їх обтяжувати. Це одна з причин, через які так тягне на бік, за межі тих стосунків, які роками наполегливо створювалися.
Чи не зжила себе моногамія, чи відповідає інститут шлюбу сучасній людині, чи настав час його переглянути? Перель все більше зміцнюється в цій думці, вислуховуючи своїх пацієнтів. Але таке питання в суспільстві не підіймається. Натомість зрада карається розлученням. Виявився роман на стороні — розлучайтеся, негайно телефонуйте адвокату.
Перель наводить історію 30-річної Джесіки. Вона прийшла на прийом після того, як відкрився роман її чоловіка Джуліана з колегою. Джессіка знайшла його таємний обліковий запис у Facebook і прочитала всі любовні послання. У сум’ятті вона стала шукати в мережі відповідні до випадку поради психологів. Але всі вони зводилися до розлучення й абсолютно її не влаштовували. Вона любила Джуліана й не збиралася з ним розлучатися. Жодна з рекомендацій не враховувала, що в неї були почуття до чоловіка, який зрадив її, що він батько її дитини, що в Джессіки склалися чудові стосунки з його батьками. Її власні батьки — теж прихильники розлучення, і під їхнім тиском вона сама починає відчувати себе винуватою, що не вживає рішучих заходів проти «злочинця».
Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love” Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”
Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”
Цікава книга, сподобалась, залюбки прочитала б повну версію. Дійсно, на різних етапах життя стикаєшся з протилежними реаліями і опиняєшся по різні сторони барикад, відбувається переосмислення багатьох моментів і погляди на шлюб, зраду, прощення, відносини вцілому можуть трансформуватись. Книга дає поштовх замислитись над багатьма моментами під іншим кутом.