Занепад може стати сходинкою до успіху в новій сфері

Якщо в деяких сферах на літню людину чекає неминучий занепад, то в інших вона стає кращою, ніж у юності. Тому важливо виявити та використовувати ці сильні сторони.

Приміром, мова людини стає багатшою з віком, і можна, використовуючи цю особливість, розвинути додаткові здібності. Люди похилого віку успішно поповнюють словниковий запас не тільки рідної мови, а й іноземних мов, і швидше засвоюють іноземну граматику.

Крім того, з віком вони краще комбінують і використовують складні ідеї. Можливо, вони не в змозі вигадувати нові винаходи чи швидко розв’язувати проблеми, проте вони знають, як найраціональніше застосувати наявні концепції та пояснити їх іншим. До того ж вони краще, ніж у юності, розуміють чужі ідеї.

У юності Брукс жив у Барселоні та говорив іспанською і каталанською. Потім він поїхав до США й майже забув обидві мови. Але після 50 він виявив, що обидві ці мови він пам’ятає краще, ніж у молодості. Розвинулася й інша здатність: він краще, ніж у молоді роки, розповідає історії на основі соціологічних даних. Колись у нього добре виходило вигадувати ідеї, але після 50 він успішно їх синтезує.

Пік розвитку математиків-теоретиків настає рано, а потім починається занепад. Натомість прикладні математики, які спеціалізуються на об’єднанні та використанні наявних ідей, успішно займаються цим до пізнього похилого віку. Історики можуть бути професійно успішними до глибокої старості — вони типові збирачі наявних фактів та ідей.

На думку британського психолога Реймонда Кеттела, люди мають два типи інтелекту в різні періоди життя. Перший тип, так званий рухливий інтелект, відповідає за здатність міркувати, гнучко мислити та вирішувати нові завдання. Усі новатори мають рухливий інтелект. Він найвищий до 30 років, а потім починає поступово знижуватися.

Крім рухливого, є ще і кристалізований інтелект.

Він являє собою здатність використовувати колишній запас знань, отриманих ще в молодості. Уявіть, що ваш мозок накопичив знання, які зберігаються в ньому, як книги в бібліотеці. Кристалізований інтелект схожий на бібліотекаря, який, хоч і повільно, але впевнено шукає потрібну книгу на полиці. З рухомим інтелектом пов’язана здатність розв’язувати абстрактні проблеми. Кристалізований інтелект — це знання, отримані в процесі залучення до культури та навчання.

У галузях кар’єри, для яких необхідний рухливий інтелект, згасання настає швидко. Але є галузі, у яких потрібне поєднання двох типів, і тоді занепад кар’єри приходить пізніше. Є професії, які повністю залежать від кристалізованого інтелекту, занепад у яких настає дуже пізно або не настає взагалі. Завжди є можливість перебудувати свою кар’єру так, щоб вона була присвячена не інноваціям, а навчанню. Викладачі в коледжах зберігають гарну форму до глибокої старості й цінуються більше, ніж молоді педагоги. У гуманітарних вишах професори отримували найнижчі оцінки на початку кар’єри, а найвищі — до 60–70-річного віку. Це справжнє професійне довголіття.

Молоді можуть набратися мудрості й досвіду в літніх, які навчать їх не робити помилок. У багатьох технологічних компаніях біля керма стоять молоді, і вони часто потрапляють у скандали. На перших порах їх вважали капіталістами нового, передового штибу, але сьогодні все частіше говорять про їхній егоїзм та інфантилізм. Молодим потрібні мудрі наставники, працівники зрілого віку у виробництві, маркетингу та керівництві. Самих лише геніальних ідей недостатньо, потрібна мудрість, яка приходить із досвідом.

Якщо ви відчуваєте, що ваш рухливий інтелект знизився, отже, настав час переходити до кристалізованого. Багато хто не усвідомлює, що занепад — природний процес, і думає, що вся справа в них самих, у їхній недостатній старанності. Не намагайтеся уникнути неминучого, краще перелаштуйтеся на іншу сферу діяльності. Нагорода вас не розчарує. Ті, хто здійснює цей перехід, є найщасливішими та найзадоволенішими людьми від 50 до 70 років.

Йоганн Себастьян Бах заслужив репутацію музичного генія. Його авторитет був величезним, доти, поки його не потіснив власний син, Карл Філіп Еммануїл Бах. Сьогодні його ім’я знайоме здебільшого меломанам і знавцям класичної музики, але свого часу він вважався найталановитішим композитором, який перевершив свого батька. Ним захоплювалися Бетховен і Гайдн, а Моцарт вважав, що ніколи не підніметься до такого рівня композиторської майстерності. Йоганн Себастьян не став змагатися із сином, визнаючи його перевагу. Він присвятив себе викладацькій кар’єрі та створив підручник композиційних прийомів бароко під назвою «Мистецтво фуги», у якому зібрав колекцію фуг і канонів. Сьогодні цю збірку часто виконують на концертах. Йоганн Себастьян Бах помер щасливою людиною. Він відійшов від ролі музичного новатора й переосмислив себе як викладача та інструктора, використовуючи свій кристалізований інтелект.

Трудоголізм і прагнення до успіху є залежностями, що позбавляють нас повноцінного життя

Автор розповідає про розмову із жінкою-фінансисткою у віці приблизно 60 років, яка змогла заробити собі статки на Волл-стріт і працює керівником вищої ланки. Вона помітила, що останніми роками вже не так працює в роботі, як раніше. Інстинкти почали підводити, управлінські рішення вже не такі розумні та виважені. Молоді колеги з відділу, яким вона керувала, почали ставитися до неї скептично. Її жахала перспектива занепаду. Брукс, ставлячи їй запитання про її життя, з’ясував, що в ньому було мало того, що приносило задоволення. У неї був невдалий шлюб, хороші, але не дуже близькі стосунки з дітьми, які давно жили окремо. Вона часто випивала. Усе її життя було в роботі, й ось навіть із роботою почалися проблеми. Автор запитав її, чому вона не спробувала стати щасливішою: проводити більше часу з дітьми, спробувати відновити свій шлюб, більше спати, ходити до Анонімних алкоголіків тощо. Вона відповіла, що воліла б бути особливою, а не щасливою, бути здатною на великі звершення. Вона хотіла створити таку версію себе, якою захоплювалися б її покійні батьки, і досягла успіху в цьому. Але тепер, коли їй уже за 60, вона відчувала, що вже не така гарна, як раніше, уже не така особлива. Себе справжню вона проміняла на символ себе особливої.

Людей часто зводять до їхніх певних характеристик, таких як гроші, влада чи врода. Це називається об’єктивацією: на людину дивляться як на об’єкт. Ця жінка зайнялася самооб’єктивацією, сприймаючи себе через призму роботи, успіху, нагород і гордості. У неї була залежність і від роботи, і від успіху.

Трудоголізм — одна з найсильніших залежностей.

Він визначається як неконтрольована потреба безперервно працювати. Багато хто з професійно успішних людей страждає на трудоголізм. Багато американських генеральних директорів працюють понад 60 годин на тиждень, як порівняти з працівниками, чия зайнятість становить трохи більше ніж 40 годин на тиждень. Є керівники, які працюють і більше, доводячи себе до знемоги та стверджуючи, що в них немає вибору. Якщо вони не залишатимуться на роботі до опівночі або на ніч, усе розвалиться. Але насправді це неправда.