Шеріл Сендберг — легенда Кремнієвої долини. Успішна, талановита, цікава жінка, колишній віцепрезидент Google, яка впродовж кількох років очолювала кадрову службу Міністерства фінансів США, нині член Ради директорів Facebook. Входить до списку найвпливовіших людей світу за версіями журналів Forbes та Time. Вдалий шлюб із Девідом (Дейвом) Голдбергом, генеральним директором компанії SurveyMonkey, двоє прекрасних дітей. Здавалося б, чим не приклад блискучої кар’єри, американської мрії, що здійснилась? Ніщо не затьмарювало шлях Шеріл, вона повністю контролювала своє життя, вдало поєднуючи роботу та сім’ю, що вдається далеко не кожному. Поки не сталася трагедія.

Разом із дітьми Дейв і Шеріл були запрошені на день народження їхнього друга Філа, який вони збиралися відсвяткувати в Мексиці. Для них це була ще й довгоочікувана відпустка біля моря. Перші кілька днів пройшли чудово. Морські купання, басейн із мінеральною водою, тренажерний зал поєднувалися зі щиросердечними дружніми розмовами. Одного ранку Шеріл потягло в сон. Коли вона прокинулася, Дейва поряд не було. Вона вирішила, що чоловік у басейні, але не знайшла його. Не було його й серед друзів, і на пляжі. Занепокоєна Шеріл разом із друзями вирушили до тренажерного залу, де вони знайшли Дейва лежачим поряд із тренажером із розбитою головою. Він був мертвий. Спочатку вирішили, що причиною смерті стала травма голови, але розтин показав, що це був напад аритмії через ішемічну хворобу серця. Дейву було лише 42 роки. З цього моменту життя Шеріл зовсім змінилося.

І вона, і діти не знаходили собі місця від горя. У їхній свідомості не вкладалося, що Дейва більше немає. Вони не знаходили пояснення тому, що сталося, і не уявляли, як жити далі. Їхня щаслива родина була зруйнована.

Марк Цукерберг разом із дружиною Прісціллою запропонували Шеріл відпустку і всіляко намагалися підтримати, але без роботи їй було ще гірше. У той самий час і на роботі вона не могла ні про що думати, крім своєї втрати, їй здавалося диким, що життя продовжується, а Дейва вже немає. У її житті утворилася порожнеча, яку не було чим заповнити. Навіть день народження доньки не вивів її із тяжкої депресії. Вони завжди святкували його разом із Дейвом. Тепер їй доводилося робити це одній, фотографувати та жартувати з гостями замість Дейва та заради Дейва, але їй хотілося робити це разом із Дейвом. Вона відмовлялася змиритися зі своєю втратою, усе більше занурюючись у скорботу.

І тоді на допомогу прийшов Адам Грант, їхній спільний із Дейвом друг і психолог, з яким Шеріл уже працювала над статтями та книгою. Адам Грант — фахівець із мотивації. Він пояснив Шеріл, що горе не обходить стороною жодне життя, навіть найуспішніше. Його треба пережити, найгостріший біль із часом притупиться. Людина не може повернути свою втрату, але вона може швидше пройти період глибокої скорботи та спустошеності. Усі стикаються із втратами та травмами. І після того, що сталося, головне питання — «що робити далі?». Адже здається, що й жити нема чого. Неможливо уявити, що після трагічної події людина так само житиме, ходитиме на роботу й у магазин, займатиметься будинком і сімейними обов’язками — але в неї немає вибору. На Шеріл лежала відповідальність перед дітьми та колегами, вона не могла просто скласти із себе обов’язки, які ніхто за неї не зробить. Отже, треба якимось чином пройти через шок, скорботу та почуття провини. Ми не можемо уникнути трагедій, проте можемо взяти під контроль їх вплив на нас. Не всі народжуються з міцним хребтом, але можна за допомогою вправ зміцнити м’язи, які його оточують. Так і із життєстійкістю ми просто маємо й далі жити, незважаючи ні на що.

Якось після трагедії друг сім’ї Філ намагався розмовляти із Шеріл про виховання дітей. Вона плакала й казала, що хоче це робити лише разом із Дейвом. «Ця опція недоступна, — сказав Філ. — Доведеться шукати варіант Б».

Ми плануємо щасливе та спокійне життя, але не завжди все йде за планом. Трагедії можуть трапитися будь-якої хвилини, але що б не сталося, ми можемо знайти варіант Б.