Шеріл Сендберг — легенда Кремнієвої долини. Успішна, талановита, цікава жінка, колишній віцепрезидент Google, яка впродовж кількох років очолювала кадрову службу Міністерства фінансів США, нині член Ради директорів Facebook. Входить до списку найвпливовіших людей світу за версіями журналів Forbes та Time. Вдалий шлюб із Девідом (Дейвом) Голдбергом, генеральним директором компанії SurveyMonkey, двоє прекрасних дітей. Здавалося б, чим не приклад блискучої кар’єри, американської мрії, що здійснилась? Ніщо не затьмарювало шлях Шеріл, вона повністю контролювала своє життя, вдало поєднуючи роботу та сім’ю, що вдається далеко не кожному. Поки не сталася трагедія.

Разом із дітьми Дейв і Шеріл були запрошені на день народження їхнього друга Філа, який вони збиралися відсвяткувати в Мексиці. Для них це була ще й довгоочікувана відпустка біля моря. Перші кілька днів пройшли чудово. Морські купання, басейн із мінеральною водою, тренажерний зал поєднувалися зі щиросердечними дружніми розмовами. Одного ранку Шеріл потягло в сон. Коли вона прокинулася, Дейва поряд не було. Вона вирішила, що чоловік у басейні, але не знайшла його. Не було його й серед друзів, і на пляжі. Занепокоєна Шеріл разом із друзями вирушили до тренажерного залу, де вони знайшли Дейва лежачим поряд із тренажером із розбитою головою. Він був мертвий. Спочатку вирішили, що причиною смерті стала травма голови, але розтин показав, що це був напад аритмії через ішемічну хворобу серця. Дейву було лише 42 роки. З цього моменту життя Шеріл зовсім змінилося.

І вона, і діти не знаходили собі місця від горя. У їхній свідомості не вкладалося, що Дейва більше немає. Вони не знаходили пояснення тому, що сталося, і не уявляли, як жити далі. Їхня щаслива родина була зруйнована.

Марк Цукерберг разом із дружиною Прісціллою запропонували Шеріл відпустку і всіляко намагалися підтримати, але без роботи їй було ще гірше. У той самий час і на роботі вона не могла ні про що думати, крім своєї втрати, їй здавалося диким, що життя продовжується, а Дейва вже немає. У її житті утворилася порожнеча, яку не було чим заповнити. Навіть день народження доньки не вивів її із тяжкої депресії. Вони завжди святкували його разом із Дейвом. Тепер їй доводилося робити це одній, фотографувати та жартувати з гостями замість Дейва та заради Дейва, але їй хотілося робити це разом із Дейвом. Вона відмовлялася змиритися зі своєю втратою, усе більше занурюючись у скорботу.

І тоді на допомогу прийшов Адам Грант, їхній спільний із Дейвом друг і психолог, з яким Шеріл уже працювала над статтями та книгою. Адам Грант — фахівець із мотивації. Він пояснив Шеріл, що горе не обходить стороною жодне життя, навіть найуспішніше. Його треба пережити, найгостріший біль із часом притупиться. Людина не може повернути свою втрату, але вона може швидше пройти період глибокої скорботи та спустошеності. Усі стикаються із втратами та травмами. І після того, що сталося, головне питання — «що робити далі?». Адже здається, що й жити нема чого. Неможливо уявити, що після трагічної події людина так само житиме, ходитиме на роботу й у магазин, займатиметься будинком і сімейними обов’язками — але в неї немає вибору. На Шеріл лежала відповідальність перед дітьми та колегами, вона не могла просто скласти із себе обов’язки, які ніхто за неї не зробить. Отже, треба якимось чином пройти через шок, скорботу та почуття провини. Ми не можемо уникнути трагедій, проте можемо взяти під контроль їх вплив на нас. Не всі народжуються з міцним хребтом, але можна за допомогою вправ зміцнити м’язи, які його оточують. Так і із життєстійкістю ми просто маємо й далі жити, незважаючи ні на що.

Якось після трагедії друг сім’ї Філ намагався розмовляти із Шеріл про виховання дітей. Вона плакала й казала, що хоче це робити лише разом із Дейвом. «Ця опція недоступна, — сказав Філ. — Доведеться шукати варіант Б».

Ми плануємо щасливе та спокійне життя, але не завжди все йде за планом. Трагедії можуть трапитися будь-якої хвилини, але що б не сталося, ми можемо знайти варіант Б.

Зміст дайджесту

1Не так важливо, як жити, якщо є навіщо жити2Не звинувачуйте себе3Не дозволяйте нещастю позначитися на всіх сферах вашого життя4Не впадайте у відчай, якщо біль не вщухає — для цього потрібен час5Шукайте привід для подяки в найстрашнішій ситуації6Не вважайте байдужими тих, хто не поспішає вас втішити — найчастіше вони просто не знають, що саме від них чекають і в якій формі висловити підтримку7Найкраще вас зрозуміють ті, хто вже пройшов через скорботу та страждання8Не соромтеся співчувати собі та іншим9Травматичний досвід може перетворитися на посттравматичне зростання10Страждання перестає бути стражданням, коли воно набуває сенсу11Завершальні коментарі

1

Не так важливо, як жити, якщо є навіщо жити

Ця ідея Віктора Франкла, австрійського психолога та психіатра, який вижив у нацистському концтаборі, дуже близька Шеріл Сендберг. У неї були діти, так само як і вона сама, були вбиті горем. Потрібно було допомогти їм упоратися, а потім і далі виконувати батьківські обов’язки, тепер уже за обох батьків. Шеріл хотіла, щоби їхнє життя було щасливим, незважаючи ні на що. Вона пообіцяла собі, що так і буде, і вона докладе всіх зусиль, попри власне горе.

Усі по-різному справляються із невдачами. Психолог Мартін Селігман стверджує, що відновленню після травми заважають три чинники:

  • персоналізація (людина вважає, що те, що трапилося, — її особиста вина);
  • проникнення (що трапилося пронизує всі сфери життя);
  • сталість (вплив страшної події, що трапилася, буде вічним).

Дослідження показали, що діти та дорослі швидше відновлюються, коли їм вдається вибратися з пасток трьох чинників, коли вони розуміють, що трагедія — не їхня провина, що те, що трапилося, не може впливати на всі аспекти їхнього життя і триватиме вічно. Потрібно зосередитися на тих аспектах, які найбільш важливі чи найкраще виходять, і тоді життя знову набуде сенсу. Таким змістом для Шеріл стала турбота про дітей.

Те саме автори книги радять будь-якій людині, яка потрапила у важку ситуацію. Знайдіть, навіщо вам жити та не потрапляйте в пастку трьох вищеназваних чинників.

2

Не звинувачуйте себе

Перший час після смерті Дейва Шеріл вважала, що якби вона не заснула того ранку і вирушила б у тренажерний зал разом із ним, трагедії можна було б запобігти. То була пастка першого чинника — персоналізації. Її підкріпив і попередній вердикт лікарів, у якому стверджувалося, що Дейв помер від удару головою через падіння з тренажера. Її брат-нейрохірург запевняв Шеріл, що впавши з тренажера можна зламати руку чи ногу, але ніяк не зазнати смертельного поранення в голову. І навіть коли його слова підтвердилися, Шеріл ще довго шукала ознаки своєї провини в тому, що сталося. Вона знайшла іншу причину звинувачувати себе. Уже після смерті в нього виявили ішемічну хворобу серця. Шеріл вивчила його медкарту і згадала, що іноді він скаржився на біль у грудях, але ніхто не звернув на це уваги. Вона вирішила, що могла б краще стежити за його дієтою, разом із ним зробити його спосіб життя рухливішим і здоровішим, але лікарі сказали, що жодна із цих змін не врятувала б його напевно. До того ж сім’я Дейва запевнила Шеріл, що за неї він набагато краще стежив за своїм здоров’ям, ніж до їхнього шлюбу.

Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love” Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”

Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”

Читайте тільки те, що заслуговує вашої уваги
ми вже відібрали 291 найкращих книжок та продовжуємо додавати нові щонеділі
Читайте тільки суть, без вступів, повторів та води
одна книга за ~30 хвилин
Читайте українською та вивчайте її нюанси
в кожному дайджесті по одному цікавому правилу рідної мови
Підтримуй українське!