1

Головна відмінність інтровертів від екстравертів у тому, що перші черпають енергію в собі, а другі — із зовнішніх об’єктів та подій

Терміни «екстраверсія» та «інтроверсія» узвичаїв відомий швейцарський психіатр Карл Юнг, випустивши в 1921 році свою роботу «Психологічні типи». Він визначив екстравертів як тих, інтереси яких концентруються насамперед на зовнішніх об’єктах, а інтровертів — як тих, інтереси яких спрямовані на внутрішні психічні процеси — думки та почуття. Екстраверти зазвичай поводяться більш енергійно, приязно та балакуче, а для інтровертів характерне прагнення до усамітнення та невелика кількість соціальних контактів.

У сучасній психології немає універсального та загальновизнаного визначення понять екстраверсії та інтроверсії. Хтось вважає, що ідеї Юнга застаріли, хтось — що його теорія правильна. Багато психологів поділяють інтровертів і екстравертів щодо соціальної взаємодії, роботи, способів концентрації та виконання завдань. Юнг, як і більшість сучасних психологів, вважав, що немає «чистих» типів. Але все-таки одна з двох установок переважає і визначає характер людини.

Залежно від ступеня вираженості інтровертних чи екстравертних якостей проявляється наша поведінка, вибір кола друзів та знайомих, манера вести розмову, спосіб розв’язувати проблеми та виявляти любов та схильність до певних видів діяльності. Усе це істотно впливає на наше життя.

Цікавість до питання про різні темпераменти людини має глибоке коріння. Описи обох типів особистості трапляються в Біблії та в давньогрецьких та римських авторів. Різні особистісні типи, як пара протилежностей, роблять наш світ різноманітнішим та цікавішим.

Попри те, що США вважаються однією з найбільш екстравертованих націй, дослідження говорять про те, що від третини до половини американців інтроверти. Ця статистика може здивувати, але правда в тому, що багато людей просто вдають екстраверта, приховуючи свою справжню сутність, щоби відповідати стереотипам суспільства. У західних суспільствах інтроверсія і риси характеру, що часто супроводжують її, — замкнутість, чутливість, сором’язливість, серйозність, вважаються мало не недоліками. Інтроверти можуть жити з почуттям, що з ними щось не так, що вони неправильні, що вони не відповідають якимось стандартам. Це ще більше посилює їхню замкнутість і віддаляє від інших людей. Проте важливо розуміти, що інтроверсія та сором’язливість — не синоніми, хоч вони й часто один одного супроводжують. Сором’язливість пов’язана із сильним страхом соціального несхвалення, а інтроверсія — це орієнтація на внутрішній світ. Інтроверти можуть зовсім не бояться чужого несхвалення, а просто прагнути самотності, оскільки це їм життєво необхідно. Як приклад нескромного інтроверта автор наводить Білла Гейтса.

Слово «інтроверт» часто вважають синонімом слів «пустельник» і «мізантроп», але це неправильно, оскільки інтроверти просто віддають перевагу тихій і спокійній обставі. Багато хто з них зізнається, що любить спілкування, але зазвичай кількість їхніх соціальних контактів обмежена кількома людьми, з якими інтроверти намагаються підтримувати глибокі стосунки.

2

Схильність до інтроверсії або екстраверсії виявляється вже в ранньому дитинстві

Сюзан Кейн розповідає про дослідження американського вченого Джерома Кагана, який спостерігав за поведінкою немовлят та їх реакціями на низку подразників. Спостереження призвели його до висновку, що є немовлята з реактивнішою нервовою системою. Такі немовлята активно реагують навіть на легкі подразники — енергійно махають ручками, кричать і всіляко висловлюють своє невдоволення. Спостереження за цими ж дітьми, що вже підросли, дали змогу Кагану зробити висновок, що діти з вищим рівнем реактивності, тобто більш чутливі, надалі стають інтровертами. Крім цього, учений виявив зв’язок між інтроверсією і схильністю до алергічних реакцій, блакитними очима і вузьким обличчям у чоловіків.

Згідно з іншою теорією (що отримала назву «теорія орхідеї»), дітей можна розділити на два типи: діти-кульбаби та діти-орхідеї. Діти-кульбаби зберігають емоційну стабільність практично в будь-яких умовах. Але діти-орхідеї в’януть у несприятливих умовах, зате розквітають у підтримувальному та комфортному середовищі. Діти-орхідеї значно більшою мірою залежать від зовнішніх умов, ніж діти-кульбаби.