1

Ми не усвідомлюємо, що найчастіше самі є основною причиною своїх невдач

Життя сповнене невизначеності. Учора все було добре, ви планували чудові вихідні, а сьогодні ви підхоплюєте застуду та виходите з ладу. Усі ваші плани йдуть нанівець. Можуть бути й набагато серйозніші неприємності — скорочення, тяжкі хвороби, нещасні випадки, втрати близьких.

Джерелом неприємності може бути будь-що — природні явища, безглузді випадковості та (дуже часто) дії інших людей. Іноді люди заважають вам із чистої випадковості, а іноді їхні дії цілеспрямовані. Так, батько може позбавити дитину солодкого за погану поведінку, що для дитини стане неприємністю. Дії можуть бути й зловмисними — хтось може вкрасти у вас цінну річ, завдати шкоди із заздрощів. Варто визнати й те, що ми можемо стати джерелом неприємностей іншим людям. Ми не ідеальні, можемо дратувати або поводитися безглуздо і грубо.

Але ми є джерелом проблем не тільки для інших. Якби вам потрібно було скласти список людей, які завдають вам неприємностей, на перше місце ви мали б поставити себе. Якщо чесно й неупереджено проаналізувати всі неприємності, що трапилися з вами, напевно доведеться визнати, що більшість із них лежать на вашій совісті: ми запізнюємося, погано готуємося, погано працюємо, погано виконуємо сімейні обов’язки, ми ліниві, неуважні й поверхові, не плануємо, не займаємося. тим, що потрібно.

Інший неочевидний висновок щодо неприємностей у тому, що вони — це зворотний бік наших бажань. Сприйняття події як проблеми залежить від бажань людини. Так, для більшості людей застуда лише дрібна неприємність, але для спортсмена напередодні змагань це дуже велика проблема. У тих, хто має незвичайні бажання, будуть і незвичайні труднощі. Чим більше ви будуєте планів, тим ймовірніше, що якісь із них будуть порушені.

Ми можемо знизити кількість неприємностей, вивчаючи, як працює світ, але повністю позбутися їх ми не можемо. Тому варто зосередити свої зусилля не на тому, щоби прожити життя, вільне від неприємностей, а навчитися мінімізувати шкоду, яку вони завдають, — це те, що ми можемо. Для цього потрібна стратегія, яка допоможе впоратися з емоційною реакцією, що автоматично наступає за тригером-неприємністю.

Варто розрізняти саму подію, яку ми сприймаємо як неприємність, й емоційну реакцію на неї. Унаслідок неприємності ви можете зазнати фізичних витрат — втратити гроші або отримати травму. Це шкода, заподіяна безпосередньо подією. Крім цього, ви несете психологічні, емоційні витрати — це ваш гнів щодо ситуації, роздратування, занепокоєння. І дуже часто емоційна шкода від неприємностей перевищує фізичну. Ми не можемо виключити фізичну шкоду, але впоратися з емоційною цілком здатні. Цьому й навчали стоїки.

Щоби почати по-новому сприймати неприємності, спостерігайте їхній вплив на вас. Заведіть щоденник і записуйте, які неприємності з вами відбуваються, хто або що є їхнім джерелом, які їхні значення та ваша відповідь на них.

Корисно спостерігати за реакцією інших людей на неприємності — тих, хто може стати прикладом для вас, а також тих, чия реакція здається вам безглуздою або навіть руйнівною. Стратегія, яку використовують у боротьбі з неприємностями здебільшого люди, є неефективною. Вони примножують фрустрацію та гнів і тим самим збільшують шкоду, яку їм приносять неприємності. Ви можете виявити, що те, що дратує вас в інших, є й у вас самих, і що саме це варто змінити.

2

Люди недооцінюють свою здатність справлятися з труднощами

Різні люди по-різному реагують на проблеми. Деякі дуже чутливі до них, навіть щось незначне може вивести їх із себе. Вони панікують і почуваються нездатними ні із чим упоратися. Вони відчувають себе жертвами й через це не можуть почати конкретні дії. І хоча більшість людей набагато більш терпимі до неприємностей, все-таки типові реакції на них: розчарування та досада. Таку реакцію ми вважаємо автоматичною та природною. Однак є люди, які напрочуд стійко долають найсерйозніші труднощі. Так, до нас дійшла розповідь про реакцію філософа-стоїка Паконія Агрипіна, який критикував імператора Нерона, за звістку про те, що його визнано винним у зраді. Агріпін спитав у посланця, який повідомив йому погані звістки, на смерть він засуджений чи на вигнання. Коли посланець відповів, що на вигнання, Агріпін спитав, чи забрали його майно в Арісії. Коли Агріпін дізнався, що майно залишилося за ним, він сказав, що має намір вирушити в Арисію і пообідати там. Реакція Агріпіна — наочний приклад стоїцизму. Він не став заламувати руки й обурюватися через несправедливість, витрачаючи час і енергію, а вибрав найкращий із варіантів, що залишилися в його розпорядженні.

Такі приклади не залишилися далеко в минулому, є чимало наших сучасників, які демонструють дивовижну стійкість. Одна з них — Бетані Хемілтон, американська серфінгістка, яка почала підкорювати хвилі в молодому віці. Коли їй було 13 років, на неї напала акула, унаслідок чого їй довелося ампутувати руку. Перебуваючи в лікарні, Бетані зрозуміла, що, попри те, що нове становище накладає певні обмеження, все-таки речей, які вона може робити, залишилося набагато більше, ніж тих, які стали їй недоступні через травму. Вона почала заново освоювати те чим займалася раніше й через місяць після атаки акули знову стала на дошку для серфінгу. Наново навчитися серфінгу стало для неї викликом, випробуванням. Вона змінила техніку веслування, спосіб переходу зі становища лежачи в положення стоячи, спосіб балансування на дошці — це виявилося можливим і з однією рукою. Незабаром вона повернулася до змагань і через два роки після атаки акули виграла чемпіонат Національної асоціації шкільного серфінгу, а потім стала професійним спортсменом та зразком для наслідування для тих, хто зазнав серйозних життєвих труднощів.

Інший разючий випадок — історія Елісон Бота з ПАР. Коли їй було 27 років, її викрали та зґвалтували двоє чоловіків, вони завдали їй 37 ножових поранень у ділянку живота та перерізали горло, залишивши вмирати. Але Елісон дивом вижила. Вона доповзла до дороги, притримуючи нутрощі живота, що випадають, і дихаючи через трахею. Перша машина проїхала повз, зупинилася друга, у якій знаходився хлопець, на ім’я Тіан Ейлерд. Він викликав швидку допомогу і зробив усе можливе, щоби зупинити кровотечу. Згодом нападники були впіймані й засуджені на тривалі терміни. Сама Елісон довго та болісно відновлювалася, вона пережила депресію, але їй допомогло те, що вона отримала можливість поділитися своєю історією з іншими людьми. Вона написала книгу, і з її історії було знято документальний фільм. Елісон повернулася до нормального життя, вийшла заміж і, попри прогнози лікарів, навіть змогла народити дитину. У пологовому відділенні був присутній Тіан Ейлард, який надав їй допомогу, який сам став лікарем після випадку з Елісон. У своїх виступах вона описала свою філософію, яка співзвучна з ідеями стоїків: «Ми не завжди можемо контролювати те, що відбувається в нашому житті, але ми завжди можемо контролювати те, що ми робимо з тим, що відбувається».

Багатьом такі люди здаються героями, які з народження мають унікальні здібності до подолання випробувань. На переконання автора, такий погляд є помилковим. Так, під час Другої світової війни військові експерти пророкували, що бомбардування Лондона спричинять паніку в місцевих жителів і знизять їхній бойовий дух. Проте сталося протилежне. Під час бомбардувань більшість лондонців поводилися напрочуд стійко і зберігали спокій.