У книзі «Стаючи собою» Ялом занурюється в спогади про себе, починаючи з раннього дитинства. Він пильно вдивляється у свій далекий образ: спочатку дитину, потім юнака, потім чоловіка та батька, і нарешті 85-річну людину. Його поважний вік — не привід піти на спокій. Погляд його ясний, судження точні, він ставиться з достатньою часткою самоіронії, але без зайвої критичності.

Ялом розповідає, як його дитяче бажання стати лікарем, таким самим, як сімейний лікар Яломів доктор Манчестер, призвело його до професії психотерапевта. Але він не замкнувся в рамках спеціальності, вони здавалися йому надто вузькими. Ялом із ранньої молодості вивчає філософів давнини та сучасності, захоплюється фройдизмом, гештальт-психологією, ідеями Сартра, Хайдеггера та К’єркегора. Його інтелектуальний розвиток підживлює вірна супутниця життя, його улюблена Мерилін, з якою він познайомився в останніх класах школи та живе в щасливому шлюбі до цього дня. Поступово він приходить до нового напряму в психіатрії — екзистенційної психотерапії, яка розглядає хворого в комплексі проблем його існування — потреби в коханні, співчутті, страху самотності та смерті, пошуку сенсу життя.

Життя Ялома, за його власним визнанням, було досить спокійним і мирним, що, як йому здавалося, спочатку певною мірою заважало йому розуміти своїх хворих, а в деяких із них спричинило роздратування — що може зрозуміти ця успішна людина, обласкана долею, що перебуває в щасливому шлюбі, у їхніх жахливих нещастях, справжніх та вигаданих? Але величезне терпіння, самокритичність і вроджена здатність до емпатії навчила його вислуховувати різні скарги та намагатися допомогти навіть тим, до кого спочатку не лежала душа.

Ялом розповідає про свої сновидіння, які, як і будь-які сни, видають наші таємні бажання та страхи. Він влаштовує психотерапевтичні сеанси із самим собою, уявляючи, як він теперішній спілкувався б із Яломом-дитиною чи юнаком, у той час, коли він навіть не був знайомий із психотерапією, і щоби він міг сказати та побажати собі молодому.

Ялом боровся не лише із проблемами своїх пацієнтів. Допомагаючи їм, він відкривав себе, зростав як особистість, у сенсі цього слова ставав собою — звідси й назва книги.

Зміст дайджесту

1У старості багато наших юнацьких переконань бачиться в іншому світлі2Гармонійний шлюб — важлива частина розвитку особистості3Увага та людське тепло можуть допомогти налагодити контакт навіть із безнадійним пацієнтом4Важливо з розумінням ставитися не лише до пацієнтів, а й до лікарів5Поєднання двох захоплень дає чудовий результат6Фантастика — це історія, яка могла статися7Щоби лікувати горе, терапевт має стикатися з ним безпосередньо, а не бути стороннім спостерігачем8В основі багатьох психічних та фізичних хвороб лежить страх смерті, але думки про неї можна використовувати в терапевтичних цілях9У будь-якому віці потрібно залишатися відкритим для нових ідей10Намагайтеся жити так, щоб у старості не шкодувати ні про що11Завершальні коментарі

1

У старості багато наших юнацьких переконань бачиться в іншому світлі

Ялом навіть із висоти своїх чималих років з образою згадує свої стосунки з матір’ю, у яких, як йому здавалося, з певного часу не було ніякої теплоти. Особливо його образило, коли в батька, якого маленький Ірвін ніжно любив, трапився серцевий напад, а мати, чи то від страху, чи то від бажання болючіше за щось покарати, сказала дитині, що це він вбиває тата. Батько не помер, сімейний лікар зробив йому укол і заспокоїв хлопчика. Але стосунки з матір’ю так і не налагодилися.

Пізніше, коли Ялом уже мав своїх пацієнтів, одна з них розповідала йому про свої складні стосунки з дочкою-підлітком і говорила про те, що вона дуже хоче, щоби дочка пішла. Не має значення куди — але щоб у будинку її більше не було. У пацієнтки, на ім’я Роза була бурхлива молодість, коли вона приділяла дочці мало уваги, але потім спробувала спокутувати свою провину, намагаючись налагодити контакт. Дочка на контакт не йшла та від сімейної психотерапії відмовилася. Тоді в Рози й виникло це єдине бажання — не щоб у дочки було щасливе життя чи гарна поведінка, а щоби вона зникла із життя матері.

Ялом уявляє, що, напевно, таким самим було бажання і його власної матері, хоча, крім нестримності на мову й невміння висловити свої почуття, їй не було чим докоряти. Вона дбала про дітей, любила чоловіка, але мала сильний і важкий характер, якому не міг протистояти батько. Батьки Ялома не були освіченими людьми, але зробили все, щоби діти змогли здобути освіту.

Ялом усе життя був скривджений на матір, хоч і намагався бути добрим сином. Однак, якими б не були складними їхні стосунки, саме мамину реакцію Ялом уявляв, коли збирався зробити якийсь значний вчинок. І тільки нещодавно, на схилі років, він почав думати про те, що майже ніколи не говорив їй теплих слів, не намагався зробити щось для неї приємне. А її скорбота після смерті батька показала, що вона глибоко любила свого чоловіка, як, безперечно, любила і двох своїх дітей.

У юності Ялом не хотів долучатися до юдейської релігії та культури — він, хоч і пройшов через бар-міцву на настійну вимогу рідних, не міг ні вивчити іврит, ні запам’ятати всі закони кашруту, та й не цікавився цим. У старості він уявив себе власним психотерапевтом і в розмовах із собою дійшов висновку, що його непрості стосунки з батьками виросли зовсім не з їхньої черствості, а тому, що він боявся бути євреєм — багато його родичів насилу вціліли в Голокості. Батьки хотіли, щоби їхній син, якому вчителі пророкували велике майбутнє, досяг успіху у великому світі, який далеко виходив за межі їхнього власного. Але це означало і втрату дітей, що виросли. І вони свідомо пішли на таке відчуження. Нехай дитина піде у великий світ, відірветься від батьків, яких переросла, а вони допоможуть їй, хай навіть ціною близькості.

2

Гармонійний шлюб — важлива частина розвитку особистості

Прикладом може бути шлюб самого Ялома. З Мерилін він познайомився ще в школі, коли друг покликав його на її день народження, де передбачалася вечірка. Коли вони підійшли до будинку Мерилін Кенік, то побачили натовп перед входом, і Ялом, який незатишно почував себе серед великого скупчення людей, зібрався повернутись і піти, але друг умовив його влізти у відчинене вікно. Коли він побачив Мерилін, він зрозумів, що вона буде важливою частиною його життя. Він підійшов до неї, повідомив, як його звуть, і те, що він заліз у вікно. Наступного дня вони пішли в кіно, безперервно говорили про книги (обидва читали запоєм) і з того часу практично не розлучалися.

Саме Мерилін пробудила в Яломі цікавість до екзистенціалізму. Вони разом читали Сартра та Кафку, разом обмірковували сюжети деяких книг Ялома, він питав її поради, коли писав розповіді про своїх пацієнтів. Це було спільне духовне зростання, коли кожен збагачує іншого. Ялом досі вважає, що Мерилін — це найкраще, що трапилося в його житті. Наче вся теплота і близькість, які він недоотримав від матері, втілилися в його дружині.

Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love” Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”

Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”

Читайте тільки те, що заслуговує вашої уваги
ми вже відібрали 291 найкращих книжок та продовжуємо додавати нові щонеділі
Читайте тільки суть, без вступів, повторів та води
одна книга за ~30 хвилин
Читайте українською та вивчайте її нюанси
в кожному дайджесті по одному цікавому правилу рідної мови
Підтримуй українське!