1

Навколо депресії є безліч міфів

Для початку потрібно розібратися в тому, що ж являє собою депресія. Депресія — це серйозне захворювання, яке спричиняє зміни в мозку. У хворих на депресію в мозку відбуваються порушення нормальних біохімічних процесів, можливі скорочення деяких ділянок мозку, відмирання мозкових клітин.

Захворюваність на депресію зростає. Автор вважає, що можна навіть говорити про справжню епідемію депресії. Вона вражає людей у ​​ранньому віці, триває довше і протікає важче. Але багато хто досі не сприймає її як серйозну проблему, попри те, що через депресію люди позбавляються працездатності, скорочується їхнє життя, і це лягає важким тягарем на все суспільство.

Якщо депресія настільки небезпечна, чому немає загальної боротьби із цим захворюванням? Уся річ у тім, що багато хто й далі вважає депресію слабкістю характеру, наполягаючи на тому, що людина має сама «взяти себе в руки». Також поширена думка, що потрібно лише прийняти антидепресант, і депресія відступить назавжди. Багато людей приховують і навіть собі не зізнаються в тому, що страждають від депресії, вважаючи її ганебною. Вони звинувачують себе у своєму поганому самопочутті та низькій працездатності, тому не звертаються за лікуванням, бо не підозрюють, що депресія — хвороба.

Депресивні порушення — хвороба «людини загалом». Уражається організм, почуття, думки, змінюється поведінка і з’являється відчуття, що шукати допомоги марно. 80–90 % хворих можна вилікувати, але лише третина хворих прагне вилікуватися. Заважає впевненість у тому, що депресія — просто нестача характеру, а не хвороба чи емоційне порушення.

Інша проблема — серед наукової та медичної спільноти немає єдиної думки щодо депресії. Хтось вважає її виключно дисбалансом хімічних речовин, хтось соціальною проблемою, хтось сімейною, хтось генетичною. Тому різні фахівці дотримуються різних методів лікування — одні кажуть, що треба лікувати мозок, а інші — психіку, розбираючись із травмами.

Вважається, що до депресії більше схильні жінки. Однак ці дані, швидше за все, не вірні просто тому, що чоловіки рідше звертаються до лікарів, соромлячись висловлювати свої почуття. Але проблема в тому, що такі невиявлені вчасно депресії часто призводять до алкоголізму чи наркоманії.

Чому виникає депресія? Не можна назвати лише одну правильну причину. Є цілий комплекс причин, які роблять людину вразливою перед депресією: спадковість, дитячі травми, брак соціальної підтримки та необхідних для соціального життя навичок, нестабільна самооцінка та песимістичне мислення. Депресія може виникнути після гострих стресових ситуацій — хвороби, втрати близьких, втрати роботи та соціального статусу, провалів.

Найчастіше людина сама не розуміє, що хвора на депресію. Вона може помічати, що з нею коїться щось дивне, що її переслідують нав’язливі думки, почуття провини, що в житті в неї немає жодних цілей та емоційних зв’язків, що в неї безсоння та немає сил. Не розуміючи, що хвора, вона не отримує необхідне, і ймовірно, що спробує заглушити свій біль алкоголем або наркотиками. Посилюватимуть ситуацію поради оточення про те, що треба зібратися, «не розкисати». Хворий на депресію розумітиме, що його засуджують, він почне ще сильніше звинувачувати себе в тому, що не може «зібратися», а почуття безпорадності лише посилить депресію.

У той самий час деякі хвороби можуть мати такі самі симптоми, як і депресія, — діабет, хвороба Лайма, захворювання щитоподібної залози, анемія. Тому треба звернутися до лікаря, пройти аналізи та підібрати правильне лікування.

Без належного лікування депресія руйнує життя, сім’ї, вона завдає шкоди суспільству загалом. Психічні хвороби часто невиліковні, але депресія — одне з небагатьох психічних захворювань, яке в більшості випадків справді піддається лікуванню. Річард О’Коннор вважає, що в боротьбі з депресією можна поєднувати медикаментозне та психотерапевтичне лікування, але все це матиме тимчасовий ефект, якщо хворий не змінюватиме своїх звичок, робити самостійні кроки. Саме про те, як робити ці кроки та в який бік вони мають бути спрямовані, автор розповідає у своїй книзі.

2

Є безліч проявів депресії — в емоційній сфері, у типі мислення, у поведінці, в фізичному стані

Помилково прирівнювати депресію до смутку, печалі, поганого настрою. За словами автора, між сумом і клінічною депресією приблизно така ж різниця, як між нежитю і пневмонією. Депресія — це не сум, а втрата чутливості. Життя не приносить задоволення, усе робиться механічно, без сенсу. У людей, хворих на депресію, занижена самооцінка, вони схильні до самобичування та почуття безнадійності. Вони вважають, що світ ворожий, песимістично ставляться до змін, поводяться неспокійно та невпевнено, пригнічують почуття, нічого не вимагають, апатичні, замкнуті.

Депресія може виявлятися по-різному: як зневіра й самітництво, як агресія і гнів, як млявість, лінь і прокрастинація, як нав’язливий трудоголізм.

Депресія проявляється через емоції, поведінку, погляди на життя, стосунки з іншими та ставлення до себе.

Серед емоційних проявів: ізоляція емоцій, заперечення, соматизація, інтелектуалізація, проєкція, ангедонія (втрата радості), почуття безнадійності та апатія та низка інших проявів. Наприклад, невиражені емоції можуть виявлятися через хронічний головний біль, постійну втому, синдром подразненого кишківника. Хворий ніби знімає із себе відповідальність за свої емоції, і вони проявляються фізично.

Під час ізоляції емоцій хворі усвідомлюють те, що відбувається, але не відчувають із цього приводу жодних емоцій. У відповідь на стресові умови або з іншої причини хворі перестають показувати свої почуття, а потім перестають їх відчувати. Це заважає встановленню та підтриманню нормальних стосунків з іншими людьми, а соціальна ізоляція лише посилює депресію. Іноді людина інтелектуалізує власні емоції, щоб усунутися від неприємних почуттів за допомогою міркувань.