Справа починається з перспективної ідеї

Можна почути багато суперечливих порад щодо того, із чого починати бізнес і яку ідею для нього обрати. Хтось упевнений, що потрібно слідувати за своєю пристрастю, хтось, навпаки, вважає, що пристрасть тільки шкодить і затьмарює очі. Щоб досягти успіху, потрібно займатися не тим, що подобається тобі, а тим, що подобається клієнтам.

У випадку з Філом Найтом, пристрасть зіграла важливу роль. Сім’я Найта належала до середнього класу, сам він здобув гарну освіту. Філ закінчив Орегонський університет, здобув ступінь магістра в Стенфордській бізнес-школі, рік прослужив в армії США. Але у 24 роки він перебував на роздоріжжі, почуваючись сором’язливим хлопчиськом, який до пуття не бачив життя. Він не міг визначитися з тим, чим він хоче займатися, не знав, яку дорогу обрати, його мучили страхи та невпевненість. Розмірковуючи про своє майбутнє, він розумів, що не хоче обмежувати себе досягненням звичайних для більшості людей цілей — кар’єрного успіху й сімейного щастя. Він усвідомив, що хоче залишити свій слід у світі — втілити божевільну ідею, велику мрію, що виходить за рамки типових уявлень про безнапасне життя. Він не хотів задовольнятися рутиною з одним і тим самим розпорядком і скромними задоволеннями. Він мріяв приєднатися до тих божевільних, чиї ідеї рухають світ уперед.

Але в чому полягала його власна ідея? Автор займався спортом і дуже любив біг. У ньому він бачив не тільки користь для здоров’я, а й певне фізичне втілення ідеї про те, що для того, щоб жити, потрібно рухатися і ніколи не зупинятися. Найт добре знався на спортивному взутті — на семінарах із підприємництва він захоплено працював над курсовою роботою, у якій обстоював ідею, що майбутнє в цьому напрямку — за японськими кросівками. Ця ідея захопила Найта й не полишала його. Він мріяв дістатися Японії, провести зустріч із представниками японської компанії та стати дистриб’ютором їхньої продукції в США. Думки про цю витівку викликали в нього прилив ентузіазму і він вирішив її втілити. Оскільки особистих коштів на подорож у нього не вистачало, Найт заручився фінансовою підтримкою батька, який, щоправда, не дуже зрадів ідеї сина, що здавалася йому недостатньо респектабельним вибором, але все-таки він дав гроші. Автор знайшов серед друзів компаньйона по поїздці — вони вирішили подивитися світ і зробити кінцеву зупинку в Японії. У 1962 році вони вирушили у свою подорож. Щоправда, уже на першій зупинці — у Гаваях — вони затрималися більше, ніж планували. Вони були захоплені барвистою природою і неквапливим життям на островах і проводили час, займаючись серфінгом. Щоб забезпечити себе, Найт деякий час пропрацював в офісі, продаючи цінні папери. Коли прийшов час рухатися в дорогу, друг Найта вирішив залишитися на Гаваях. І хоча одинична подорож здавалася божевільною витівкою, автор зважився на неї.

Найт попрямував до Японії, яка ще приходила до тями після руйнівних наслідків війни. Він прибув до міста Кобе, щоби провести зустріч із представниками взуттєвої компанії Оніцука, що випускала якісні кросівки Tiger. Попри те, що Найт дуже хвилювався, йому вдалося переконати представників компанії вислати пробну партію взуття. Проблема була в тому, що компанії в Найта не було, але він на ходу придумав, що є представником компанії Blue Ribbon, яку він вирішив зареєструвати після свого повернення з подорожі. Потім Найт попросив батька відправити японській стороні чек на 50 доларів, щоб оплатити пробну партію продукції. Сам Найт продовжив свою навколосвітню подорож, відвідавши Філіппіни, В’єтнам, Індію, Єгипет, Туреччину, Італію, Францію, Британію, Грецію, яка йому особливо запам’яталася.

На початковому етапі розвитку компанії потрібно знайти джерело мотивації, яке допоможе подолати перші перешкоди або спокійно прийняти поразку

Попри обіцянки, Оніцука затримувала висилання пробної партії — через такі зволікання Найт і його компанія ще неодноразово потраплятимуть у складні ситуації.

Після повернення з подорожі додому Філ не полишав своєї великої мрії, але розумів, що йому потрібно чимось зайнятися на час простою. За порадою друга батька він здобув кваліфікацію сертифікованого аудитора і став працювати в бухгалтерській компанії за пристойну зарплату. Однак його роздирали думки, що тепер настали сірі будні та все хороше в його житті залишилося позаду. Але на початку 1964 року (тобто із затримкою на рік) від японців прийшла посилка з пробною партією у 12 кросівок. Насолодившись їхнім виглядом, Філ відправив дві пари своєму колишньому тренеру з бігу з Орегонського університету Біллу Бауерману. Білл був не тільки тренером, а і справжнім фанатом поліпшення спортивного взуття. Він постійно проводив експерименти зі взуттям своїх спортсменів, прагнучи зробити його легшим і зручнішим. Для Філа Бауермен був справжнім авторитетом. Японські Tiger сподобалися Бауерману, і він не тільки захотів купити партію в Найта, а і став його партнером по бізнесу.