1

У нашої уваги обмежена пропускна спроможність

Сучасні люди живуть у середовищі, яке вимагає прийняття безлічі рішень, як важливих, так і несуттєвих. За кілька десятиліть кількість споживаної інформації в середньому зросла в кілька разів. Потужності комп’ютерів і портативних пристроїв, як і кількість контенту постійно збільшуються. Збільшується і кількість товарів у магазинах, тепер вибір чогось одного з безлічі представлених можливостей може стати справжнім випробуванням, що перевантажує нашу увагу. Нобелівський лауреат і дослідник організаційної поведінки Герберт Саймон запропонував діяти за принципом розумної достатності. Цей принцип означає, що в багатьох галузях нерозумно витрачати на пошук ідеального варіанту багато часу, можна задовольнитися чимось більш-менш придатним. Використання цього принципу пов’язане з відчуттям благополуччя — найбільш щасливими себе відчувають ті, хто задоволений тим, що має.

Але застосування принципу розумної достатності, як і ігнорування надлишкової інформації, постійно піддаються випробуванням і передбачають суттєві витрати ресурсів. Через необхідність постійно ухвалювати рішення в людини виникає відчуття перевантаженості, яке призводить до зниження працездатності. Проблема ускладнюється тим, що наш мозок далеко не завжди може зрозуміти, коли рішення важливе, а коли потрібно задовольнитися тим, що є, або взагалі відмовитися від розгляду варіанта. Мозок може постійно прокручувати різні варіанти, витрачаючи ресурси, що призводить до хронічної втоми й відсутності сил для важливої роботи. Потенціал мозку призначеаний на ухвалення обмеженого числа рішень протягом дня. Коли ми досягаємо цього порога, ми вже не здатні розв’язувати навіть найнагальніші питання.

Пропускна здатність нашого розуму становить приблизно 120 біт на секунду. Якщо інформація проходить у мозок із такою швидкістю, ми здатні її помітити й усвідомити, але якщо швидкість вища, ми багато чого не помітимо й не зрозуміємо. Так, спілкування з одним співрозмовником вимагає швидкості опрацювання в 60 біт інформації на секунду, тому ми не в змозі сприйняти і зрозуміти одразу кількох співрозмовників. Природно, що, маючи таку обмежену пропускну спроможність уваги, багато що залишається за межами нашої свідомості.

Обмежена пропускна спроможність нашого мозку в поєднанні із сучасним середовищем із безліччю стимулів призводить до того, що нам складно сконцентруватися і впоратися навіть із простими справами. Наша увага — неймовірно цінний ментальний ресурс, в одиницю часу ми можемо приділяти увагу обмеженій кількості подій.

Допомагає фільтрувати вхідну інформацію і відсіювати непотрібну спеціальний механізм — фільтр уваги. Це сукупність нейронів, які постійно стежать за зовнішнім середовищем і обирають, що досягне нашої свідомості, а що — ні. Завдання фільтра уваги — допомагати нам не відвертатися на несуттєве. Така система є не тільки в людини, а й у тварин, вона допомагає виживанню живих істот.

Фільтром уваги керують два чинники — зміни та важливість. Наш мозок дуже добре відстежує всі зміни в будь-якому звичному середовищі. Він помічає зміни, хоча ми не завжди чітко усвідомлюємо їх. Наприклад, ми відчуваємо, що голос друга звучить незвично, і це нас насторожує, хоча ми не можемо пояснити, чому нам здається, щось не так. Водночас фільтр не повідомляє про відсутність змін.

Інший чинник, що впливає на фільтр уваги та передачу інформації, — важливість.

Фільтр уваги пропускає у вашу свідомість події та стимули, важливі саме для вас. Наприклад, серед гучних розмов на вечірці ви чуєте, як хтось вимовляє ваше ім’я, або починає обговорення цікавої для вас теми.

Фільтри уваги допомагають не витрачати надто багато енергії на аналіз усієї інформації, а відбирати лише ту, що має для нас сенс. Найчастіше наші спроби сконцентруватися залишаються безрезультатними тільки через те, що ми не враховуємо, що для концентрації потрібно пустити в дію два чинники, які впливають на фільтр уваги, — зміни та важливість.

Причини неуважності, забудькуватості, втрати речей багато в чому пов’язані з обмеженою пропускною здатністю нашого мозку. Фільтри уваги працюють, але вони формувалися в умовах, відмінних від сучасних, тому багато в чому застаріли. Однак ми можемо використовувати зовнішні системи та спеціальні інструменти, які покликані усунути дефекти нашої уваги, щоб організовувати свою роботу, мислення та життя загалом.

2

Сучасні люди занадто часто перемикають увагу

Крім чинників зміни й важливості, що визначають роботу фільтрів уваги, є ще третій чинник — перемикання уваги. Причому його робота вимагає значних витрат ресурсів. Фільтр уваги налаштований так, щоб ми могли концентруватися на одному завданні в одиницю часу й на цей період забувати про все інше, перемикаючи увагу тільки на щось важливе або мінливе. Завдяки цьому наші предки могли полювати або працювати, створюючи зброю і знаряддя праці. Однак сучасне середовище весь час підштовхує нас до багатозадачності, коли потрібно одночасно займатися кількома справами, а до цього наш мозок зовсім непристосований. Відчуття, що ми робимо кілька справ одночасно — ілюзія, насправді ми між ними перемикаємося, перескакуючи з однієї на іншу. Таке перемикання є вкрай витратним, воно погіршує якість виконання завдань, призводить до неуважності та забудькуватості.

За процеси уваги відповідають спеціальні нейронні мережі, крім того, у процесі активації уваги велика роль дофаміну — гормону задоволення і передбачення нагороди. Викид дофаміну й активація нейронної мережі відбувається у відповідь на два типи сигналів. Перший виникає автоматично: нашу увагу привертають гучні звуки, яскраве світло, ми реагуємо на запахи їжі, коли голодні тощо. Другий тип сигналів виникає, коли ми свідомо змушуємо себе фокусуватися. Ми навмисно вмикаємо фільтри уваги, щоб зосередитися на проєкті, від якого залежить наша кар’єра, або шукаючи знайому людину в натовпі.