Як і багато вчених до нього, Говард Блум намагався зрозуміти природу навколишнього світу, основи людської природи, розглядаючи їх крізь призму еволюції. Водночас об’єктом його вивчення виступає не стільки людина, скільки суспільство в цілому як організм. Між суспільствами велася така сама боротьба, відбувався той самий природний добір, як і між певними людьми.

Блум назвав свою книгу «Принцип Люцифера», маючи на увазі під Люцифером сили природи. Ще в ранньохристиянській Європі деякі вчені загадувалися над питанням, як Бог, творець усього сущого, міг допустити існування зла, насильства, хвороб, болю тощо. Тоді було створено міф про Люцифера, занепалого ангела, якого за гординю і претензії на божественний престол відправили з небес під землю, у царство пекла. Але там він не затримався і разом зі своїм воїнством, поваленим разом із ним, вирушив завойовувати землю.

Він хитрістю змусив Адама і Єву скуштувати від древа пізнання добра і зла, таким способом спотворивши майбутнє людство. Відтоді людина прагне до світла, але часто стає жертвою зла. Так відповідальність за все зло перекладалася на Люцифера.

Однак у розумінні Блума зло — неминуча складова творіння. Світ еволюціонує та удосконалюється, й агресія, війни, насильство, ненависть входять в еволюційний план поряд із бажанням співпрацювати, творити добро, альтруїзмом.

Принцип Люцифера — це набір правил, що допомагають нашим порочним імпульсам брати участь у творчому процесі еволюції. Природа не відштовхує зло, вона його приймає і використовує у своїй творчості.

В інструменти еволюції входять лють, смерть і руйнування, і це лише частини її плану. Цим можуть обурюватися люди, але не мати-природа, якій однаково. Споконвіку люди мріяли про те, щоб у світі більше не було воєн, але мир можливий лише на час. Щоб уникнути взаємної ненависті, потрібен інший погляд на людину й новий спосіб змінити її долю.

Зміст дайджесту

1Ні люди, ні тварини не можуть існувати поза соціальними групами: це й дар, і прокляття2Людина прагне не тільки до збереження своїх генів, а й до підтримки суперорганізму, заради якого готова на жертви3Якщо індивід відчуває, що його зв’язки з більшим соціальним організмом слабшають або рвуться, він буде хворіти та страждати4Для згуртування суперорганізму дуже важливий зовнішній ворог5У суперорганізмі в ролі генів виступають меми6Нейронні мережі суперорганізму діють подібно до мереж нервових клітин у мозку7Положення в ієрархії змінює спосіб життя, шанси на виживання, сексуальне життя і навіть фізіологію8Насильство закладено в людській природі, і поки що ми неспроможні позбутися принципу Люцифера9Завершальні коментарі
1

Ні люди, ні тварини не можуть існувати поза соціальними групами: це й дар, і прокляття

І люди, і тварини не тільки борються за своє індивідуальне існування, а і входять у більші соціальні групи. І коли йдеться про виживання, мається на увазі саме виживання групи як соціальної одиниці, а не просто якоїсь певної людини.

Ми залежимо від своїх побратимів, і в цьому є і світлий, і темний бік. Ми допомагаємо і співпрацюємо не тільки в добрих справах, а й у найбільш руйнівних і жорстоких. Що більше лінчувальників, то жорстокішим буде самосуд. Усі групи, вважав Фрейд, імпульсивні та дратівливі, а ті, хто підпав під їхній вплив, можуть стати рабами своїх емоцій, опинитися під владою несвідомого. Коли натовп охоплюють почуття, він забуває про етичні обмеження. Доказ цьому — масові вбивства під час революцій і воєн, жорстокість, що з’являється, коли одна група намагається домінувати над іншою.

Соціальна зграя виховує нас, дає любов і підтримку. В організмі людини, яка випала зі зграї, вмикаються механізми саморуйнування. І тільки якщо мільйони вчених об’єднаються в спільних наукових проєктах, можна спробувати позбавити світ від масового насильства, від періодичних безумств групи.

Усі ми мимовільні клітини соціального тіла. Соціальний організм маніпулює нашою психологією і навіть біологією, він прагне вижити й панувати над іншими організмами свого виду.

Ціле — це не просто сума його частин, а складніша структура. Якщо взяти одну молекулу води та помістити її під мікроскоп, це буде просто одна молекула. Якщо взяти їх достатню кількість, вийде океан. Кожна буква алфавіту не більше ніж буква, але мільйони їхніх комбінацій у певному порядку можуть утворити океан слів.

Якщо ізолювати дитину з моменту її народження в її кімнаті на все життя, з неї виросте істота, яка не в змозі говорити, яка не має уяви, неповноцінна у фізичному та емоційному відношенні. Але якщо з’єднати дитину з групою людей, у підсумку виходить культура. Вона виникає тільки в тому випадку, коли група досить велика.

В історії є багато незрозумілого. Арабські племена в пустелі раптом об’єднуються під прапором однієї людини та створюють імперію. Аятола виголошує свої проповіді перед людьми, і після них вони готові померти та вбивати за проголошену ним істину. Вікторіанська Англія захоплює половину планети, а потім раптом залишає свої завоювання. Усі ці події та дивні підводні течії, що допомагають їм статися, можна пояснити п’ятьма концепціями принципу Люцифера.

Перша концепція — самоорганізовані системи-реплікатори, до яких належать і гени. Вони працюють як мініфабрики, збираючи сировину, з якої потім утворюються складні продукти.

Друга концепція — суперорганізм, частиною якого є кожна окрема людина. Поодинці ми не дуже сильні.

Третя концепція — самовідтворюваний набір ідей, мем. Набори ідей відрізняють одну культуру від іншої, а носії одних і тих самих ідей підтримують зв’язок один з одним. За допомогою мема ми зв’язуємося з власною підсвідомістю, з природою, мріємо про краще життя, але ці мрії часто перетворюють нас на вбивць.

Четверта концепція — нейронна мережа, або груповий розум. Він керує нашими емоціями та перетворює людей на гвинтики навчальної машини.

П’ята концепція — ієрархія. Вона є серед людей, мавп, ос і окремих націй.

Усі ці концепції проливають світло на корінь зла, допомагають побачити сили, що керують нами.

2

Людина прагне не тільки до збереження своїх генів, а й до підтримки суперорганізму, заради якого готова на жертви

Люди обох статей, як і інші примати, прагнуть дати своєму потомству якомога більше привілеїв. Жінки, домагаючись цього, можуть знищити суперниць та їхніх дітей, щоб забезпечити власним дітям краще майбутнє. Даян Фоссі, дослідниця горил, описувала випадок, коли вагітна самиця горили Еффі разом зі своєю 8-річною донькою вбили та з’їли дитинча іншої горили, рангом нижче. У Стародавньому Римі дружина імператора Августа Лівія за допомогою отрут усувала всіх, хто міг завадити її дітям здобути престол, включно з онуками Августа, його дружинами й дітьми, доти, доки живими не залишилися тільки її власні діти.

Жінки не менш жорстокі, ніж чоловіки. Вони обожнюють воїнів і героїв, інакше кажучи, вмілих убивць. Чоловікам про це відомо, і вони намагаються вразити дам своєю хоробрістю. Самці птахів-шалашників будують складні споруди, щоб вразити самок, які віддають перевагу тому, хто збудує найбільший і найскладніший «курінь». Людські жінки схилялися перед мужністю і відвагою, іншими словами, перед насильством.

І жінки, і чоловіки жорстокі та не чужі насильству, і все це робиться з єдиною метою безпеки потомства.

З давніх часів і до XVII століття вбивство ворожих дітей було звичайною справою. Водночас жінок ворога виводили в полон, щоб отримати від них потомство. За насильством найчастіше ховається бажання розмноження. Одна із сил, що стоять за принципом Люцифера, — жадібність генів.

Річард Докінз у книзі «Егоїстичний ген» писав, що люди всього лише слуги своїх генів, а не їхні господарі. Не ми використовуємо гени у власних цілях, а гени використовують нас. Блум, доповнюючи його думку, стверджує, що гени не можуть бути одинаками. Вони змушені об’єднуватися в команди, що можна спостерігати в різних видів, від мурах до людей.

Згідно із сучасним неодарвінізмом, збереження генів — пріоритет кожного індивіда, що означає його продовження в генах нащадків та інших родичів. Однак самогубства, нерідкі серед людей, спростовують цю теорію, як і теорію егоїстичного гена. Після смерті Рудольфа Валентино, зірки німого кіно й кумира мільйонів, багато його прихильниць наклали на себе руки. Мабуть, у цей момент вони не думали про виживання для себе й найближчих родичів. Генетичний егоїзм передбачає теорію індивідуального добору, простіше кажучи — прагнення до особистого виживання. Але насправді, на першому місці стоїть виживання груп, а не окремих одиниць.

Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love” Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”

Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”

Читайте тільки те, що заслуговує вашої уваги
ми вже відібрали 291 найкращих книжок та продовжуємо додавати нові щонеділі
Читайте тільки суть, без вступів, повторів та води
одна книга за ~30 хвилин
Читайте українською та вивчайте її нюанси
в кожному дайджесті по одному цікавому правилу рідної мови
Підтримуй українське!