Нова реальність вимагає більш ефективних способів обробки інформації

Реальність нової інформаційної епохи така, що всі ми стаємо працівниками інтелектуальної праці. Ми отримуємо, аналізуємо, передаємо знання, ділимося ними, висловлюємо думки. Однак нас оцінюють насамперед за тим, як ми застосовуємо отримані знання, а не за тим, як ми сприймаємо, засвоюємо й аналізуємо інформацію. Це сприймається як даність — ні в школі, ні на роботі нас зазвичай не вчать ефективного опрацювання інформації. Однак ці процеси є дуже важливими, і вони потребують суттєвих затрат зусиль.

Автор виокремлює основні проблеми сучасної людини, пов’язані з опрацюванням інформації:

• Поверховість і проблеми з розумінням;
• Проблеми з концентрацією уваги;
• Забування;
• Проблеми, пов’язані з новими технологіями.

Перша проблема — поверховість. Наш організм прагне заощаджувати енергію й захищати себе від перевантажень, зокрема інформаційних. Щодня ми отримуємо інформацію, еквівалентну 170 газетам, але ми читаємо занадто повільно, щоб зрозуміти щось важливе з неї. Тому замість того щоб глибоко зануритися в статтю, книгу або документ, ми часто вирішуємо швидко переглянути, «просканувати» їх або просто проігнорувати. Але оскільки разом із неважливою інформацією ми не помічаємо важливу, це позначається на якості наших знань і мислення. Якщо ви не можете відтворити прочитану інформацію, проаналізувати й обговорити її, то вас складно буде назвати розвиненою й цікавою людиною. Ви не зможете сформувати об’єктивну думку й будете легко піддаватися на маніпуляції та вірити «фейк-ньюс».

Якщо ви скануєте інформацію на роботі, не читаєте нормативних документів, змін до них та інструкцій, то можете проґавити щось дуже суттєве, не зможете залишатися в курсі важливих для вашої компанії подій, загальмуєте своє зростання як професіонала, через що можуть перестати зважати на вас. Крім того, якщо ви ігноруєте зміни в нормативних актах, то збільшуєте ймовірність помилки, яка може дорого обійтися.

Ми звикаємо ділитися в соцмережах інформацією, яку навіть не встигли до пуття вивчити. Ми поширюємо емоційний контент, створений з метою формування певної громадської думки. Усе це позначається на нашій культурі, де люди перестають глибоко заглиблюватися в суть інформації, де не беруть до уваги важливі деталі та не помічають розбіжності. Попри велику кількість інформації, виникає нова форма безграмотності.

Друга проблема — невміння зосередитися. Якщо людина не може сфокусуватися, то вона не може ані до пуття зрозуміти інформацію, ані ефективно її опрацювати та запам’ятати. Концентрація необхідна для процесів розуміння та пам’яті. З розвитком інформаційних технологій людям стає дедалі важче підтримувати високу концентрацію на одному завданні, вони постійно відвертаються на повідомлення та сповіщення. На відволікання в середньому на день іде понад дві години. Це, по суті, втрачений час, який можна було б присвятити продуктивній роботі. Пов’язана з цим проблема — спроба працювати в режимі багатозадачності, коли люди постійно перемикаються з завдання на завдання, намагаючись умістити кілька справ в одну одиницю часу. У результаті значно знижується ефективність їхньої роботи — на те, щоби повернутися до початкового завдання, потрібні витрати енергії та часу.

Третя проблема — забування. Автор наводить дані, згідно з якими протягом дня ми забуваємо 70 відсотків отриманої інформації та можемо відновити лише 20 відсотків інформації, яку отримуємо протягом тижня. І справа не в тому, що в людей погана пам’ять від народження. Основна причина проблем із запам’ятовуванням у тому, що більшість людей не володіють потрібними для запам’ятовування навичками.

Четверта проблема пов’язана із самими технологіями. Зараз ми здебільшого отримуємо інформацію з екранів комп’ютерів або гаджетів. Проблема в тому, що ми читаємо на 20 відсотків повільніше з монітора, ніж із паперового носія. Крім того, кілька досліджень показали, що під час читання з екрана знижується розуміння текстів і вони забуваються швидше, ніж ті, які людина читає з паперового носія. Причин може бути кілька. Так, перша й очевидна — втома очей через яскраве підсвічування екрана. Хоча б частково цю проблему можуть розв’язати електронні книжки та спеціальні програми, що знижують навантаження на очі. Погіршує сприйняття інформації й прокручування екрана під час читання, оскільки цей процес вимагає від мозку зусиль. Ми читаємо з екрана менш уважно, наші очі більше блукають рядками. Також під час читання з екрана ми не отримуємо тактильних відчуттів, а вони допомагають покращувати запам’ятовування. Автор вказує на парадокс: попри те, що зараз помітна тенденція до безпаперових офісів, у реальності через них може витрачатися більше паперу, оскільки люди люблять видруковувати екземпляри документів для себе.

На щастя, хороша новина в тому, що всі ці проблеми розв’язні — можна навчитися методів ефективного опрацювання й запам’ятовування інформації та впоратися з інформаційним перевантаженням.

Якість обробки інформації й запам’ятовування залежить не від вашого віку та інтелектуальних здібностей, а від методів, які ви використовуєте

Раніше була поширена ідея про те, що здібності людини задані при народженні та не можуть бути поліпшені. Однак дослідження довели, що існує феномен «пластичності» мозку: наш мозок змінюється протягом усього життя, ми можемо покращувати свої здібності та розвивати їх, роблячи свідомі зусилля. Це справедливо як щодо пам’яті, так і щодо інших когнітивних функцій. Якщо ви регулярно використовуватимете ефективні методи опрацювання й запам’ятовування інформації, то поліпшите якість свого мислення та пам’яті. Що частіше ви їх використовуватимете, то легше й швидше ви оброблятимете великі обсяги інформації, працюватимете та навчатиметеся.