Сильний характер формується з дитинства

Автор стверджує, що ті риси характеру, які дали йому змогу зробити запаморочливу професійну кар’єру, розвинулися в ньому ще в дитинстві, завдяки особливим обставинам і вихованню. Дещо в ньому було від народження, наприклад звичка рано вставати й займатися своїми справами, поки весь світ спить. Але найбільшу роль у становленні його характеру відіграв батько.

В Айгерів була величезна бібліотека, і батько прочитав усі книжки від палітурки до палітурки. Айгер-молодший не відчував тяги до читання, доки не закінчив школу, але одразу після цього він відкрив разом із книгою цілий світ, і саме батько прищепив синові любов до читання.

Спеціально для Роберта він купував добірки американських класиків, Гемінґвея, Фолкнера, Стейнбека, Фіцджеральда й рекомендував їх синові. Роберт читав одну за одною, а батько вже приносив наступну добірку. Дуже рано він почав обговорювати із сином обстановку у світі, тож він із 10 років уже до сніданку прочитував ранкові газети. Він навчив Роберта і його сестру цінувати час і не витрачати його даремно. Звичайно, у дітей мають бути розваги, але основний час потрібно присвячувати чомусь корисному.

Дитинство Роберта минуло в Оушенсайді, маленькому робочому містечку на Лонг-Айленді. Роберт і його молодша сестра ходили до місцевої середньої школи, де їхня мама працювала бібліотекарем. Батько, ветеран ВМФ, був музичною людиною і чудово грав на трубі. Однак, розуміючи, що цим сім’ю не прогодуєш, він став менеджером із роботи з клієнтами в рекламному агентстві. Він часто змінював робочі місця, не знаходячи задоволення в ненависній професії. В Айгера-старшого було сильно розвинене громадянське почуття: він гостро реагував на неправильну політику уряду, брав участь у політичних акціях, і за це йому часто діставалося від чергового начальства. Але він не міг іти проти свого почуття справедливості. Батько Айгера часто захищав слабких і скривджених, буваючи водночас нестриманим у висловлюваннях.

Набагато пізніше Роберт дізнався, що в батька був маніакально-депресивний розлад, у боротьбі з яким він перепробував безліч методів, включно з електрошоком. Він ніколи не ображав ні дітей, ні дружину, але вони відчували перепади його настрою, і це не могло не відбиватися на них.

Роберт бачив, що його батьки турбуються про майбутнє: дохід мами був хоч і стабільним, але зовсім невеликим, а заробітки батька ставали дедалі менш регулярними. Що старшим Роберт ставав, то виразніше розумів, що розраховувати може тільки на себе. З восьмого класу він підробляв на будь-якій роботі: прибирав сніг, сидів із дітьми, був продавцем у залізній крамниці. На літо він прибирав шкільні будівлі, вичищаючи парти та відскрібаючи від них прилиплу жувальну гумку. Так він навчився не боятися ніякої роботи. Вступивши до коледжу, він і далі підробляв у вихідні. Дивлячись на батька, він розумів, що той не знайшов свого покликання і мучиться на ненависній роботі. Роберт не мріяв про великі гроші, але він сказав собі, що робота ніколи не стане для нього джерелом відчаю і незадоволеності.

У сім’ї не було високого достатку, але зате діти росли в любові. Ними опікувалися, приділяли багато уваги, і все це пішло їм на користь. Коли Роберт став генеральним директором Disney, він запросив батька до ресторану й розповів йому, як багато від нього отримав, як цінує те, що батько й мама зробили для них із сестрою. Йому хотілося, щоб ця подяка допомогла батькові зрозуміти, що його життя пройшло не даремно. Він вважає, що багато рис характеру, які допомогли йому з кар’єрою, сформувалися саме під батьківським впливом.

Шлях до мрії рідко буває прямим

Автор з 15 років мріяв стати ведучим новин, але зрозуміло, що підлітку ніхто б не довірив таку посаду. Він рік працював метеорологом на кабельній телевізійній станції в містечку Ітака (штат Нью-Йорк), розповідаючи його жителям щоденні зведення погоди. Він жартує, що це прищепило йому навичку доставляти погані новини. З жовтня до травня прогнози були особливо похмурими, і це не додавало Айгеру популярності в місті.

Завдяки чистій випадковості автору вдалося влаштуватися за 150 доларів на тиждень керівником студійної роботи на студію АВС у Нью-Йорку. Дивовижна назва посади не відповідала службовим обов’язкам, до того ж на студії було шість керівників. Насправді це були помічники для чорної роботи будь-якого роду. Вони знімалися в масовці в ігрових шоу, мильних операх, ток-шоу, новинах та іншій продукції студій АВС. Айгер відповідав за величезну кількість програм і шоу.

У студії потрібно було з’являтися вже о 4:30 ранку. Айгер перевіряв декорації мильних опер, впускав оператора, освітлювачів і робітників сцени, щоб вони встановили світло до приходу режисера й акторів. Він стежив за роботою теслярів, електриків, костюмерів і перукарів, а крім того, за їхніми скаргами на погані умови праці, щоб вчасно залучити профспілки, якщо знадобиться. У його роботі не було нічого гламурного, зате він вивчив усі шоу зсередини, завів корисні знайомства і спокійно переносив надмірне навантаження телевізійної роботи. Відтоді він дотримується цієї трудової етики. А звичка прокидатися о 4:30 тільки закріпилася відтоді та дає йому змогу викроїти час для себе, перш ніж він порине в роботу з головою.