Теорії змов — далеко не сучасне явище

Сучасні теорії змов у всіх на слуху, тому можна вирішити, що вони є явищем, характерним виключно для останнього часу, побічним продуктом інформаційної епохи. Інтернет дав можливість висловитися всім, зокрема людям із відверто параноїдальними нахилами, неосвіченим, поверхневим, довірливим, таким, що не володіють основами критичного мислення. Здається, що саме це і призвело до широкого як ніколи поширення конспірологічних теорій. Однак, як показали дослідження політологів Джо Усцінскі та Джозефа Парента, насправді теорії змов завжди мали широку популярність.

У липні 64 року н. е. напередодні дуже популярних щорічних ігор на честь перемог Цезаря в Римі сталася велика пожежа. Вона тривала майже тиждень, зруйнувавши більшу частину будинків у місті та ставши причиною смерті безлічі людей. Незабаром почали з’являтися теорії, що пояснюють пожежу змовою. Історик Тацит писав, що ніхто не боровся з вогнем, тому що це забороняли робити якісь таємничі люди, які і влаштували пожежу. Дуже багато хто вирішив, що пожежа — справа рук молодого та самозакоханого імператора Нерона, який під час пожежі перебував за 60 км від Риму в рідному Анціумі, а повернувшись, організував людям тимчасовий притулок і харчування. Версія про те, що пожежу влаштував Нерон, відома нам сьогодні завдяки текстам істориків Светонія та Діона Кассія. Вони барвисто описували злодіяння Нерона, хоча не були свідками пожежі — Светоній народився за п’ять років після неї, а Діон Кассій — за півтора століття.

Це далеко не єдина теорія змови, що дійшла до нас з античних часів. Є безліч свідчень про любов до теорій змов і жителів Стародавніх Афін. Пристрасть до теорій змов не зникла й у Середньовіччі — селяни пояснювали своє тяжке становище зловмисними підступами спекулянтів. Після Великої лондонської пожежі 1666 року поповзли чутки, що її влаштували або король Карл II, або ворожі іноземці.

Конспірологічні теорії були популярні завжди й з’являлися протягом усієї історії людства. Але для останнього часу характерне збільшення їхніх масштабів — змови вже не національні, а світові. Показовими є дві теорії змов: про таємне товариство ілюмінатів і таємні протоколи сіонських мудреців. Ці теорії залишили особливо помітний слід в історії.

Автор теорії про змову ілюмінатів — Адам Вейсгаупт, який в 1772 році став професором права в університеті баварського міста Інгольштадт. Він був членом масонської ложі, але розчарувався в масонах і вирішив організувати власне таємне товариство, яке б відображало його ідеалістичні нахили. Він заснував орден ілюмінатів і став його главою, чим задовольнив спрагу уваги та інтриг. Спочатку про орден мало хто знав, але він розширювався, що погіршувало конспірацію і привертало увагу влади. Незабаром орден заборонили й розігнали, але серед обивателів почали циркулювати чутки про те, що ілюмінати просто десь зачаїлися і далі  поширюються всією Європою і США, виношуючи плани щодо встановлення нових світових порядків. Оскільки на кінець XVIII століття припало багато важливих подій, пов’язаних з ослабленням влади аристократії та поширенням революційних ідей, багато хто став вважати, що за цими змінами стоїть могутній орден. Книги про вплив ілюмінатів мали величезний успіх, хоча були сповнені помилок і нелогічних висновків.

Теорії змов можуть бути дуже руйнівними

Друга теорія змови, що заслуговує на окрему увагу, пов’язана з «Протоколами сіонських мудреців». Вони являють собою невелику книжку з 80 сторінками тексту, але їхній вплив на історію важко переоцінити. У «Протоколах» розповідається про світову змову, яка виникла ще в стародавні часи й очікує на швидке вирішення. Книга являє собою нібито одкровення самих змовників — представників верховної ради міжнародного єврейства, тобто сіонських мудреців. У «Протоколах» від їхньої особи заявляється, що суспільству необхідна єдина форма правління — світова диктатура, яку мають очолити євреї, а демократію має бути підірвано. Автори маніфесту закликають посилювати неприязнь між людьми різних рас і класів, маніпулювати політиками та ЗМІ, підривати релігійні інститути. Згадуються і більш радикальні засоби досягнення жахливих цілей — поширення хвороб, голоду, економічні кризи, війни, терор, убивства політиків. Усі ці жахливі злодіяння мали відбуватися таємно.

За легендою, «Протоколи» призначалися тільки для внутрішнього використання, але якимось чином їх удалося викрасти, у результаті вони були опубліковані в Росії на початку XX століття. Маніфест привернув величезну кількість людей, він був універсальним — за його допомогою можна було пояснити все, що завгодно, від воєн і революцій до голоду і криз. «Протоколи» набули широкого поширення — 1939 року вони мали другий за розміром наклад після Біблії. Вони з’явилися в перехідний історичний період і потрапили в благодатний ґрунт антисемітизму, який давно був. Після Першої світової війни та революції в Росії вони стали здаватися пророчими. Великим шанувальником «Протоколів» був американський підприємець Генрі Форд.

Однак ще на початку 1920-х рр. з’ясувалося, що «Протоколи» є підробкою.

Більшу частину тексту було скопійовано з роману «Біарріц», написаного 1868 року німцем Германом Гедше, який писав під псевдонімом сер Джон Реткліф. Інше виявлене джерело, з якого фрази майже дослівно було перенесено в «Протоколи», — роман француза Моріса Жолі, який обстоює у своїй книзі, за іронією долі, ідеї антитоталітаризму. Потім з’ясувалося, що текст «Протоколів» було складено в Парижі на основі двох зазначених книг співробітниками російської таємної поліції Російської імперії (охранки) наприкінці XIX століття з метою дискредитувати євреїв у Росії. Однак, попри те, що містифікацію викрили ще 1921 року, це не стало на заваді подальшому поширенню «Протоколів» та їхньому сумному впливу на хід історії.