Сучасна система освіти нехтує важливими навичками мислення

У цьому частково «винен» психолог, професор Стенфордського Університету Льюїс Терман, який проводив дослідження інтелекту в першій половині XX століття. Його дослідження справили глибокий вплив на наше розуміння інтелекту. До роботи Термана тести на IQ використовували для виявлення людей із труднощами в навчанні, але Терман вважав, що IQ дає змогу виміряти загальний інтелект, що визначає успіх у житті, здатність людини навчатися і розв’язувати проблеми. Він вважав, що IQ може навіть передбачити моральне обличчя та визначити майбутніх лідерів. Наймасштабніший проєкт Термана розпочався 1920 року, коли його команда розпочала опитування найобдарованіших учнів Каліфорнії.

У дослідженні Термана протягом кількох десятиліть спостерігали групу дітей із високими показниками IQ, яких назвали «термітами». Вивчалися їхні успіхи в навчанні, кар’єра, дохід і загальний добробут. Дослідження Термана призвели до широкого використання стандартизованого тестування в школах по всьому світу. Хоча їхнє використання серед молодших школярів скоротилося, вплив тестів на IQ все ще зберігається у сфері освіти та на робочому місці.

Ми схильні асоціювати з інтелектом навички абстрактного міркування, вважаючи, що вищий інтелект призводить до кращої якості суджень і рішень. Однак водночас не беруться до уваги навички прийняття рішень, які важко виміряти за допомогою балів. На сприйняття інтелекту також впливає акцент на швидкість виконання тестів і швидке мислення, а сумніви та нерішучість вважаються небажаними.

Хоча більшість психологів сходяться на думці, що тести на IQ відображають щось важливе щодо здатності мозку засвоювати й обробляти складну інформацію, вони також визнають їхні обмеження. Тести ефективні для прогнозування академічної успішності та певного рівня кар’єрного зростання, але вони не відображають відмінностей у поведінці та успішності, які не можуть бути виміряні за допомогою балів, як-от креативність і професійне судження.

Життя «термітів», високоінтелектуальних дітей, відібраних Терманом, демонструє, що високий інтелект не гарантує великого успіху. Багато термітів не реалізували свої амбіції, і навіть ті, у кого був винятково високий IQ, не досягли значних професійних успіхів. Як група «терміти» були лише незначно успішнішими за тих, у кого показники IQ були на 30–40 пунктів нижчими. Одна з учасниць дослідження, Беатріс, яка мала IQ 192, хотіла стати скульптором і письменницею, але в підсумку зайнялася нерухомістю за фінансової підтримки свого чоловіка. Сара Енн, яка також мала IQ 192, здобула ступінь доктора філософії, але їй було важко зосередитися на своїй кар’єрі. У п’ятдесят років вона вела напівкочовий спосіб життя. Не можна нехтувати ймовірністю того, що деякі з «термітів» ухвалили свідоме рішення не робити запаморочливу (і потенційно напружену) кар’єру, але якби загальний інтелект справді був важливий так, як вважав Терман, можна було б сподіватися, що більша кількість «термітів» досягла кар’єрних висот. Очевидно, що в досягненні успіху в різних галузях значну роль відіграють чинники, які виходять за рамки інтелекту, вимірюваного тестами.

Тести загального інтелекту, такі як IQ, вимірюють важливі когнітивні навички, але не охоплюють увесь спектр людських здібностей в ухваленні рішень і розв’язанні проблем. Були запропоновані альтернативні форми інтелекту, включно з емоційним інтелектом і множинним інтелектом, але їхні визначення та вимірювання піддавалися критиці. Теорія тріархічного інтелекту професора психології Роберта Стернберга пропонує золоту середину. Стернберг критикує обмеження сучасних методів тестування інтелекту й виступає за більш всебічне оцінювання навичок, пов’язаних з успіхом. У теорії Стернберга інтелект проявляється в трьох видах:

Аналітичний інтелект охоплює той тип мислення, який був вивчений Терманом. Він охоплює здатність аналізувати інформацію, розв’язувати проблеми та застосовувати логічні міркування.

Творчий інтелект пов’язаний зі здатністю винаходити та уявляти. Стернберг припускає, що креативність можна розвивати не тільки на уроках творчого письма, а й на таких предметах, як історія, природничі науки та іноземні мови. Включивши в навчання вправи, що стимулюють контрфактичне мислення (здатність уявляти альтернативні шляхи розвитку подій), учні можуть розвинути творчі навички.

Практичний інтелект відображає здатність планувати, втілювати ідеї та розв’язувати життєві проблеми. Він містить метапізнання, яке означає розуміння своїх сильних і слабких сторін, а також неявні знання, отримані на основі досвіду. Практичний інтелект також охоплює аспекти емоційного та соціального інтелекту, такі як здатність розуміти мотиви та впливати на інших.

Розвиваючи й оцінюючи ці три аспекти інтелекту, викладачі можуть забезпечити більш цілісний підхід до розвитку когнітивних навичок учнів і здібностей до розв’язання проблем.

Роберт Стернберг проводив дослідження, щоби перевірити свою теорію інтелекту та її застосування в освіті. В одному дослідженні, проведеному в Єльському університеті, студентів оцінювали на основі різних показників інтелекту та навчали відповідно до їхнього типу. Результати показали, що адаптація освіти до різних стилів мислення покращила загальні результати навчання. В іншому дослідженні, у якому взяли участь кілька шкіл, включення практичного та творчого інтелекту у викладання математики, природничих наук та англійської мови призвело до більшого прогресу в навчанні та підвищення успішності.

Теорія Стернберга пояснює, чому інтелектуальним людям може бути важко виносити практичні судження і розв’язувати проблеми, оскільки ці навички не залежать від показників IQ.

Робота Стернберга надихнула дослідження суміжних концепцій, таких як культурний інтелект (CQ). Культурний інтелект оцінює чутливість індивіда до різних культурних норм і його здатність орієнтуватися та адаптуватися до незнайомих культурних контекстів. Високий культурний інтелект пророкує успіх у різних галузях, включно з адаптацією до життя за кордоном, міжнародними продажами та вмінням вести переговори.

Високий інтелект не гарантує раціонального мислення

1922 року дружба фокусника Гаррі Гудіні та письменника Артура Конан Дойла піддалася випробуванню під час спіритичного сеансу в Атлантік-Сіті. Конан Дойл вірив у спіритизм, а Гудіні залишався скептиком. Під час спіритичного сеансу, проведеного дружиною Конан Дойла Джин, Гудіні випала нагода «поговорити» з його покійною матір’ю. Однак Гудіні відкрито висловив свої сумніви, що призвело до публічної суперечки й розриву дружби з Дойлом.

Інтелект не гарантує критичного мислення. Раціональність, здатність ухвалювати оптимальні рішення, що грунтуються на фактичних даних, корелює з інтелектом незначно. Ця невідповідність, звана «дизраціоналією», означає, що люди можуть досягати успіху в абстрактному мисленні, але зазнавати труднощів з ухваленням раціональних рішень. Віра Конан Дойла в спіритизм є прикладом цього феномена. Попри те, що Конан Дойл створив Шерлока Холмса, майстра логічної дедукції, він не зміг застосувати ці навички щодо спіритизму.

Розуміння сприйнятливості інтелектуальних умів до обману допомагає пояснити, чому люди наполягають на своїй помилці.

Гудіні визнавав цю сприйнятливість, зазначаючи, що людей із більшим інтелектом і хорошою освітою легше змусити повірити в містифікацію.

Один із прикладів — випадок із Полом Фремптоном, відомим фізиком, який став жертвою афери з онлайн-знайомством. Попри свій інтелект, Фремптон повівся на шахраїв, які видавали себе за модель бікіні, на ім’я Деніз Мілані, і погодився перевезти для неї сумку в Аргентину. У Буенос-Айресі його затримала поліція, яка виявила в сумці два кілограми кокаїну.