Серед людей існує широкий спектр особистісних рис: одні надзвичайно спокійні, а інші страждають від нестерпної тривоги

Приблизно половина наших особистісних якостей визначається генетикою, інша частина нашої особистості формується під впливом оточення, переважно в дитинстві. Дитячий досвід може сильно вплинути на особистість дорослої людини. Наприклад, у первістків часто розвивається сильне почуття відповідальності через їхню роль у турботі про молодших братів і сестер. Ця риса може зберігатися й у дорослому житті, впливаючи на перевагу лідерських ролей.

Попри те, що генетика є основою нашої особистості, чинники довкілля теж важливі для її формування. Проте сформована особистість залишається доволі стійкою, майже не змінюючись залежно від досвіду дорослого життя.

Дослідження показали дивовижну стабільність особистості з плином часу. У дослідженні, у якому учасники проходили один і той самий особистісний тест тричі протягом 12 років, спостерігалася значна схожість у їхніх відповідях.

У психології особистості центральним поняттям є риса характеру. Рівень розвитку риси можна спостерігати за поведінкою тієї чи іншої людини. Ніхто не може нервувати постійно, але одні нервують частіше й із більшої кількості приводів, ніж інші. Щоб схильність до нервозності можна було визначити як рису характеру, вона має проявлятися постійно.

Під час одного зі своїх досліджень Неттл проводив опитування серед 545 дорослих англійців різного віку й походження. Він ставив їм різні запитання, які треба було оцінити за шкалою від 1 до 5. Це були запитання «Як багато часу ви проводите в громадських місцях?», «Чи любите ви подорожувати?», «Наскільки ви конкурентоспроможні?» та «Наскільки ви зацікавлені в сексі?».

У середньому вийшло, що любителі подорожей трохи більш конкурентоспроможні, трохи більше зацікавлені в сексі та проводять більше часу в громадських місцях, ніж ті, хто подорожувати не любить.

Потім Неттл вирішив ввести ще дві змінні. Він попросив повідомити, чи зверталися учасники опитування по допомогу через тривоги або депресії. Здавалося, можна припустити, що активніші, світськіші люди, які цікавляться сексом, більш схильні до емоційного вигорання, і тому можуть бути кореляції між тривожністю і депресією та конкурентоспроможністю, подорожами, соціальною активністю і сексом. Можна було б припустити і протилежне: такі люди веселі та життєрадісні, і тому не відчувають ні депресії, ні тривоги.

Насправді між депресією і тривожністю та подорожами, конкурентоспроможністю й іншим практично немає кореляції. Щоб дослідити особистість та усунути надлишкові дані, потрібно звернутися до факторного аналізу. Це статистичний метод, який дає змогу звести велику кількість змінних до кількох чинників, щоб визначити, що в людині змінюється, а що залишається незмінним.

Факторний аналіз під час аналізу великої кількості моделей поведінки або характеристик дав змогу виділити п’ять чинників особистості, які стали відомі під назвою «Велика п’ятірка»: 1) екстраверсія; 2) невротизм; 3) відповідальність; 4) доброзичливість; 5) відкритість. Кожен із цих чинників може бути виражений сильно або слабо, і людина поводиться відповідно.

Ці риси формують нашу особистість залежно від ступеня прояву кожної з них.

По-перше, це екстраверсія, пов’язана з позитивністю. Екстравертовані люди відчувають внутрішню винагороду у вигляді гарного настрою, коли чогось досягають. Екстраверти зазвичай оптимістичні, авантюрні та товариські.

Невротизм — друга риса, що характеризується частим і часто непотрібним занепокоєнням. Хоча він може здатися непродуктивним, невротизм може бути корисним для виживання, оскільки такі люди передбачають небезпеку й відповідно готуються.

Третя риса — сумлінність (відповідальність), тобто здатність ставити цілі та старанно їх досягати. Ця риса часто трапляється в успішних професіоналів у різних галузях. Вона передбачає пріоритет довгострокових цілей над миттєвим задоволенням.

Доброзичливість, четверта риса, передбачає пріоритет потреб інших людей над своїми. Дослідження, у якому порівнювали людей та шимпанзе, показало, що люди зазвичай вважають за краще ділитися їжею, тоді як шимпанзе не демонструють такої поведінки, що свідчить про те, що поступливість притаманна тільки людям і, ймовірно, розвинулася для виживання в групі.

Остання риса, відкритість, є найменш вивченою. Вона пов’язана з творчістю, уявою та іноді ексцентричністю. Деякі психологи вважають, що відкритість пов’язана з інтелектуальною цікавістю: люди з високою відкритістю прагнуть досліджувати та пізнавати світ.

Виділені п’ять рис особистості стабільні протягом довгого часу. Учені Е. Келлі та Дж. Конлі впродовж кількох десятиліть збирали дані про пари. Келлі відібрав 300 заручених пар зі штату Коннектикут, які планували одружитися. Протягом кількох років після шлюбу він підтримував із ними зв’язок, щоб з’ясувати, наскільки шлюб вдалий. Він повернувся до цього питання в 1954-му й 1980 році. На початку дослідження Келлі попросив п’ятьох знайомих кожного чоловіка оцінити їх за особистісними шкалами, куди входили екстраверсія, невротизм, відповідальність і доброзичливість (це були попередники сучасних особистісних шкал).

Ці оцінювання могли досить точно передбачити, як складуться шлюби. У чоловіків і жінок із високим рівнем невротизму була висока ймовірність розлучення, а якщо вони й залишалися в шлюбі, то він був не особливо щасливим, як з’ясувалося десятиліття по тому. Людина з високим рівнем невротизму більше схильна до негативних емоцій, і це не може не позначитися на її сімейному житті.

Що нижча сумлінність чоловіка (але не жінки), то вища ймовірність розлучення. Келлі та Конлі аналізували причини розлучення, і виявилося, що чоловіки з низькою сумлінністю не підходять на роль глави сім’ї. Хтось із них зловживав спиртним, хтось був фінансово безвідповідальним або поєднував ці дві якості. Досліджувані пари одружилися, коли загальноприйнятим був поділ праці для різних статей. Тому жіноча відповідальність/невідповідальність не справляла на шлюб особливого ефекту, оскільки дружини не годували сім’ю.

Характерним показником для тих, хто залишився в нещасливому шлюбі, був рівень екстраверсії та доброзичливості. Екстраверти дуже гарні в знайомстві з людьми, і тому їм легше підібрати заміну невідповідному чоловікові й розірвати шлюб. Люди з високим рівнем емпатії та здатністю до співпереживання спробували б зрозуміти точку зору іншого і зробити так, щоб у шлюбі ніхто не страждав. А ті, у кого рівень емпатії низький, не стали б нічого змінювати та жили під одним дахом, відчуваючи холодність і ворожість.

Природний добір створює найбільш пристосованих до довкілля, а менш пристосовані зникають із популяції

Різноманітність особистостей серед людей має вирішальне значення для виживання нашого виду. Теорія еволюції Дарвіна пояснює, як організми, найкраще пристосовані до довкілля, мають більше шансів вижити. Якщо застосувати це до рис характеру, то стає очевидним, що спектр людських особистостей не випадковий. Якби якийсь один тип особистості був найсприятливішим для виживання, еволюція призвела б до того, що всі люди виявляли б його.

Різні види у тваринному царстві розвинули спеціалізовані характеристики, корисні для виживання, як, наприклад, хвіст самця павича. Однак у людини немає певної риси характеру, еквівалентної павиному хвосту, яка забезпечувала б нам успіх. Натомість ми проявляємо величезну кількість особистісних якостей. Чому це так? Причина криється в тому, що конкретні риси особистості не завжди вигідні для виживання. Риси можуть бути корисними в одних умовах, але шкідливими в інших.