Починається книга з короткої розповіді про життя її автора, Гранта Кардона. Нащадок італійських емігрантів у третьому поколінні, він виріс у багатодітній родині. Його батько багато й напружено працював разом із партнерами, щоб забезпечити трьом своїм дітям краще майбутнє. Спочатку він заснував контору зі страхування життя, але партнери прибрали її до рук, і він опинився ні із чим. Потім він став біржовим маклером, і це дало змогу родині пробитися в середній клас. Адже тепер у них був прекрасний будинок на березі озера, дорога машина, пристойні сусіди, власний човен. Але безтурботне щасливе дитинство Кардона тривало недовго: батько несподівано помер від серцевого нападу. У матері не було жодного професійного досвіду — вона все життя опікувалася дітьми та вела господарство. Від батька залишилося трохи страхових грошей і величезний будинок, утримання якого було їй не по кишені.

Будинок продали, сім’я опинилася в маленькій квартирі, і мама рахувала кожну копійку, щоб діти змогли вступити до коледжу, відмовляючи їм і собі у всіх задоволеннях. Дітей вона вчила бути вдячними за те, що в них є — адже їхній батько пробився в середній клас, а більшості людей це не вдається.

Така позиція зовсім не влаштовувала 16-річного Кардона, який заприсягся матері, що колись обов’язково розбагатіє, щоб ніколи більше не хвилюватися про гроші й мати змогу допомагати людям, і що середній клас його абсолютно не влаштовує. Мама, яка виросла в злиднях, його не розуміла і вмовляла не прагнути неможливого.

Грант був важким підлітком: у школі він конфліктував, за що його й вигнали звідти. Він підсів на наркотики, і хоч і пішов до коледжу, щоб не засмучувати маму, але, за його словами, провів там роки даремно, піклуючись лише про те, щоб його не вигнали. У підсумку він здобув диплом бухгалтера й борг у 40 тис. за навчання. Бажання розбагатіти не зникло, але він відчував своє безсилля.

Він пішов працювати в автосалон, але захоплення наркотиками тривало. Справа скінчилася реабілітаційною клінікою. Коли минув місяць, передбачений медичною страховкою, його виписали. Співробітник клініки напучував його: «Ви неповноцінна людина. Вам ніколи нічого не досягти. Забудьте всі свої мрії про багатство і процвітання. Усе, на чому вам потрібно зосередитися, — не торкатися до наркотиків». Кардону це не сподобалося. Він прийшов додому і склав план. Він записав у нього всі свої цілі — стати гідною людиною, завести сім’ю, заробити статки тощо. І він згадав свою обіцянку, дану матері — розбагатіти так, щоб не турбуватися про гроші. І тоді він зрозумів, що його руйнівний спосіб життя — через те, що він під впливом обережної мами відмовився від своєї мрії.

Для початку він вирішив зосередитися на тій справі, яку вже мав, — продаж автомобілів у салоні. Пристрасть, яку раніше він спрямовував на наркотики, тепер він вклав у продаж. Він приходив раніше за всіх і йшов пізніше. Незабаром він став найкращим продавцем, а потім — топменеджером автосалону, але на нього почали поглядати з побоюванням, кажучи, що він просто поміняв одну залежність на іншу. Але Кардон так не вважав. Він просто став одержимим ідеєю розбагатіти. І він уперше відчув силу й могутність одержимості.

Що ж це за сила? Кардон ділиться із читачами своїми ідеями із цього приводу.