Штучний інтелект сильно відрізняється від людського, і тому не може справлятися з багатьма нашими завданнями

Дослідницькі лабораторії по всьому світу створюють роботів для різних завдань, різних форм і розмірів. Їх використовують у сільському господарстві, на заводах, у морських і космічних експедиціях і дослідженнях, медичних установах і як помічників удома.

Однак вони, всупереч науково-фантастичним уявленням, справляються зі своїми завданнями не так, як люди, тому що штучний інтелект і людський інтелект — не одне й те саме.

Роботи погано орієнтуються в складній галузі, де в будь-який момент можуть виникнути непередбачувані ситуації. У контрольованому, передбачуваному середовищі їхнє використання дуже перспективне: наприклад, на автомобільній трасі посеред пустелі, де безпілотні машини поводяться як треба. Але коли роботи надані самі собі, усе виходить далеко не так добре.

Ілон Маск свого часу стверджував, що зовсім скоро людські посади в промисловості зникнуть, витіснені штучним інтелектом. Однак коли він створив повністю автономну складальну лінію на своєму заводі, яку обслуговували роботи, він жахнувся. Планувалося випускати 5 тисяч автомобілів Tesla на тиждень, але не виходило випустити навіть половину.

У процесі виробництва часто виникають дрібні дефекти, але роботи їх не розпізнавали. Злегка деформовані деталі пускали в справу. Людина на місці робота могла б виправити непередбачені помилки в процесі складання, але робот виявився не в змозі це зробити.

Те саме намагалися зробити й інші виробники автомобілів, такі як Volkswagen, GM і Fiat, але теж відмовилися від ідеї довірити роботам повне складання. Автомати не можуть впоратися з невідповідностями та помилками, з якими легко справляються люди. Навіть Маск визнав недосяжність ідеї повної автоматизації, і дійшов висновку, що працівників-людей сильно недооцінюють.

Роботи, всупереч старанням багатьох технократів, не можуть замінити людей, але це й не потрібно. Набагато краще, коли роботи працюють із людьми, а не замість них. У сільському господарстві вони виконують більшу частину роботи, але не всю. Під час доставлення їжі додому, як і в багатьох інших галузях, їм усе ще потрібна допомога людини. Не потрібно вважати цю обставину складним етапом, який треба подолати. Навіщо роботу відтворювати людські навички, коли вони вже в нас є? Набагато краще, щоб вони допомагали нам у тому, із чим ми справляємося не дуже добре або не справляємося зовсім.

Основою для плідних стосунків із роботами можуть стати стосунки людини та тварин

Тварини доповнюють людські здібності. Їх використовують для транспортування, шпигунства, зв’язку, виявлення, людина застосовує їхню силу, швидкість, особливості виду для допомоги собі. Людина й робот можуть об’єднати свої навички й таланти, як сталося свого часу з людиною і тваринами.

Уперше людина одомашнила собаку. Це було перше міжвидове співробітництво. Собаки допомагали людям полювати, тягали сани та упряжки, охороняли та врешті-решт стали першими свійськими тваринами. Кішок спершу приручили як мисливців на щурів і мишей, їх брали в походи солдати Стародавнього Риму, щоб уберегти зерно від гризунів.

Однак найважливішою одомашненою твариною став бик, на якому обробляли землю з давніх часів. У IV–V тисячолітті до н. е. одомашнені бики повністю змінили людину на оранці землі. Раніше їй доводилося самій тягнути плуг. Одомашнили і лам, і північних оленів, які теж тягають упряжки й сани, крім того, що дають вовну, шкури, м’ясо й молоко. Верблюди подорожували на далекі відстані, своєю витривалістю і швидкохідністю з’єднуючи людей із різних континентів. Віслюки та коні, ще одні тяглові тварини, подорожували разом із людьми, брали участь у війнах, перевозили поклажу. У шахтах до кінця XX століття використовувалися поні, які тягали візки з рудою.

Тварин залучали для небезпечних робіт, для випробувань препаратів і польотів у космос. У стародавні часи їх використовували у війнах: бойових слонів, наприклад, собак, навчених нападати на коней. Під час Другої світової війни собак, обкладених вибухівкою, німці вчили підривати радянські танки. Але оскільки тренувалися вони на німецьких танках, то намагалися відшукати в бою саме їх і підірвати разом із собою. Деякі собаки — живі бомби лякалися розривів снарядів і бігли до своїх господарів. Незабаром від цієї вигадки відмовилися, зважаючи на непередбачуваність поведінки тварини. Куди успішніше в багатьох війнах, включно з Другою світовою, використовували голубів для зв’язку.