Поширення смартфонів і високошвидкісного інтернету пов’язане зі збільшенням психічних розладів у дітей і підлітків

Ніщо не віщувало сплеску психічних розладів у дітей аж до 2000-х років. Але на початку 2010-х картина стала іншою, причому одразу в кількох країнах, де показники психічних захворювань серед дітей і підлітків різко зросли. Переважно це були тривожність і депресія. Багато досліджень вказують на зростання кількості підлітків, які звертаються по невідкладну психіатричну допомогу або завдають собі шкоди, потрапляючи через це до лікарень. Рівень самоушкоджень серед дівчаток-підлітків і молодих дівчат зріс майже втричі з 2010 до 2020 року включно. Це вказує на підвищений ступінь дистресу й безнадійності, на сильну тривогу й депресію. Схожа тенденція спостерігається й у хлопчиків.

Мобільні телефони з’явилися в підлітків із кінця 1990-х років, але це були прості моделі без доступу до інтернету, для спілкування із сім’єю і друзями в будь-якому місці та в будь-який час. Смартфони — зовсім інша справа. Вони дають цілодобовий доступ до Мережі, можуть запускати величезну кількість додатків, розсилати повідомлення від мережевих друзів, щоб користувач знав, хто чим зайнятий. На перший погляд, це здається зручним, але не дає переваг живого спілкування.

До 2011 року володарями смартфонів була приблизно третина американських підлітків, а в решти були звичайні мобільні телефони. Вони користувалися соціальними мережами, але переважно за допомогою комп’ютера. Це обмежувало доступ, а увійти в інтернет поза домівкою було досить складно. Однак дедалі більше поширювався високошвидкісний інтернет, розвивався ринок персональних комп’ютерів, діти отримали змогу виходити в інтернет із будь-якого місця.

До 2016 року вже три чверті американських дітей і підлітків віком від 8 до 12 років мали смартфони. Вони почали проводити більше часу у віртуальному світі. Ті, хто має акаунт у соціальних мережах, проводять у них майже дві години на день, а загалом — приблизно 7 годин на день у вільний час, граючи у відеоігри та переглядаючи ролики й фільми. Звіт некомерційної організації Pew Research за 2015 рік показав, що кожен четвертий підліток перебуває в Мережі майже постійно. До 2022 року ця цифра досягла 46 %. Ці цифри пояснюють несподіване погіршення психічного здоров’я підлітків.

Тенденція до тривожності та депресії серед підлітків спостерігалася не лише в США, а й у Великій Британії, Канаді та інших розвинених країнах. Після 2012 року в усьому західному світі серед школярів посилилося почуття відчуження. Можливо, те ж саме відбувається і в інших країнах, але точних даних щодо них немає.

Отримавши в руки смартфон, ми, за висловом професора Массачусетського технологічного інституту Шеррі Теркл, назавжди залишаємося в іншому місці. Це трансформує свідомість не тільки дорослого, а й особливо сильно — дитини. Дитинство, що ґрунтувалося на іграх, змінилося дитинством, що ґрунтується на смартфонах. Це призвело до того, що повсякденне соціальне життя дітей і підлітків радикально змінилося.

Діти дорослішають повільно, поступово навчаючись навичок дорослого життя. Мотивацією для них слугують вільна гра, співналаштування і соціальне навчання. Коли дитинство ґрунтується на іграх, діти після школи вільно грають одне з одним без нагляду дорослих, щоб задовольнити всі ці потреби. Але у віртуальному світі вони більше не можуть використовувати таку мотивацію повною мірою.

Під час гри дитинчата ссавців освоюють навички для дорослого життя. Вони отримують зворотний зв’язок від успіхів і невдач у процесі навчання. Кошенята вчаться ловити мишей, граючи з клубком пряжі, тому що нитка, яка стирчить із нього, нагадує мишачий хвіст. Під час гри запускаються спеціальні ланцюги в зоровій корі, які  сформувалися за час еволюції. Маленькі діти бігають і забираються куди тільки можна, щоб навчитися пересуватися в складному природному середовищі. Коли вони цього навчаться, приходить час п’ятнашок, хованок, наздоганялок та інших рухливих ігор. Коли вони підростуть, настає час словесних ігор — дражнінь, жартів, пліток, невербальних сигналів тощо. Якщо їхні слова не викликають бажаної реакції, вони пробують знову, поки не домагаються розуміння. Гра пригнічує прагнення до домінування і навчає співпраці.

Вільна гра ведеться виключно заради гри. Найздоровіша й найкорисніша гра — фізична, на свіжому повітрі, як найбільш природна. У ній є певний фізичний ризик, але це добре, тому що діти вчаться піклуватися одне про одного, вчаться того, як не постраждати, наприклад, під час ігрового бою на дерев’яних мечах або катання на гойдалках. Спочатку всі гравці проявляють незграбність, але поступово, методом проб і помилок, разом із товаришами по початкових класах готуються до складніших умов, у яких живуть старшокласники. Отриманий досвід допомагає їхньому мозку розвиватися. В іграх без нагляду діти вчаться терпіти біль, справлятися з емоціями, розуміти емоції оточення, отримують уявлення про справедливість і чесну гру. Більша частина часу ігрового дитинства проходить у реальному світі. Крім того, діти отримують задоволення, синхронізуючи з ким-небудь свої дії. Це необхідно для здорового розвитку.

Здавалося б, соціальні мережі розширюють спілкування, але насправді це не так. У них неможливо синхронізуватися, і навіть найактивніші користувачі страждають від самотності.

Діти втягуються в соціальні мережі, дивлячись на своїх однолітків, вони розуміють, що це модно і престижно. Усередині самих мереж на них впливають інші користувачі, які виставляють напоказ свої досягнення, придбання, спосіб життя.

Найважливіші роки для підліткового дозрівання і соціального навчання — від 9 до 15 років. Те, що засвоєно в цьому віці, найяскравіше закарбовується в пам’яті. Але саме в цей період підлітки стають власниками смартфонів і ведуть своє соціальне життя в інтернеті.

Граючи на вулиці, діти вчаться справлятися з різними труднощами та ризиками

Такі ігри привчають дітей не боятися незнайомих ситуацій, що успішно оберігає від тривожності згодом. Ігрове дитинство налаштовує дитину на роботу в так званому режимі відкриття, учить справлятися з труднощами повсякденного життя. Якщо ж батьки надмірно опікують дитину, це змушує їхній мозок працювати в режимі захисту, їхня здатність об’єктивно оцінювати ризик знижується, вони гірше справляються з труднощами.

Наші предки еволюціонували в дуже мінливому довкіллі. Періоди безпеки змінювалися часами дефіциту, небезпек, голоду й посухи. Першим людям була потрібна психологічна адаптація, що допомагає виживати в нестабільних умовах.

Ця нестабільність і мінливість оточення сформувала в людському мозку дві системи. Одна з них, система поведінкової активації (BAS — behavioural activation system), вмикається в разі виявлення сприятливих можливостей, наприклад, дерева зі стиглими плодами на прогулянці лісом із друзями: усі приємно збуджені й задоволені. Також BAS називають режимом пошуку.

У мозку є й інша система, яку називають системою поведінкового гальмування (BIS — behavioral inhibition system). Вона вмикається під час виявлення небезпеки, наприклад, коли  гарчить леопард десь поряд, поки ви збираєте фрукти. Ви завмираєте, апетит зникає, виробляються гормони стресу. Мислення спрямоване на виявлення загрози та способи її уникнути. Це так званий захисний режим, і в людей із хронічною тривожністю він практично не вимикається.

Ці дві системи являють собою механізм швидкої адаптації до мінливого середовища. Є тварини, які еволюціонували в умовах постійної загрози бути вбитими та з’їденими. У них типово встановлений режим захисту, вони дуже полохливі та тікають за найменших ознак небезпеки. Режим пошуку вмикається тільки тоді, коли вони почуваються в цілковитій безпеці, що трапляється досить рідко. У тварин, яким рідко загрожує раптова смерть, постійно ввімкнений режим виявлення. Це хижаки і тварини, що мешкають там, де немає хижаків. Вони спокійні, впевнені й не бояться зближуватися з людьми.