1

Трагедії — частина нашого життя

Ніхто з нас не хоче поставати перед труднощами. Але кризи трапляються абсолютно у всіх. Хоч би як ми не намагалися контролювати своє життя, реальність у будь-який момент може зруйнувати всі наші плани.

Усі ми рано чи пізно щось втрачаємо: речі, якими дорожимо, близьких людей, роботу, здоров’я, сім’ю, свободу, незалежність, відчуття безпеки та, зрештою, життя. Коли ми стикаємося з процесами, які не можемо контролювати, то втрачаємо впевненість у своїх силах. Нам здається, що трагедія зруйнувала наше життя і відновити його вже не вдасться.

Чим складніша ситуація, у яку ми потрапили, тим складніше нам повернутися до звичайного життя. Кризові ситуації спустошують нас, позбавляють існування сенсу. Життя втрачає свої фарби, ми відчуваємо самотність та розчарування. Ми тонемо в страху, тривозі, неприємних спогадах та хворобливих фізичних відчуттях. Переживання трагедії вимотує та штовхає нас до саморуйнування. Ми починаємо зловживати алкоголем, наркотиками чи швидкоїжею, віддаляємося від близьких людей та відштовхуємо тих, хто щиро хоче нам допомогти. Ми відгороджуємося від світу, відмовляємося встати з ліжка та вийти з дому. Нам просто не вистачає енергії на спілкування. Ми не можемо бачити людей, які все ще мають те, що ми вже втратили. Ми нещасні та не можемо бачити щастя інших людей.

Такою є природна реакція на життєві потрясіння, але вона лише погіршує наш стан.

Переживши потрясіння, будь-яка людина відчуває сильну невпевненість у собі. У такому стані ми нездатні адекватно реагувати на питання і проблеми, що виникають. Автор книги називає цей стан «емоційним штормом».

Зіткнувшись із реальністю, ми відчуваємо гаму неприємних почуттів: шок, біль, гнів, страх, тривогу, жах, сором, почуття провини, ненависть, розпач, огиду. Наші емоції тісно пов’язані з тілом, ми не тільки переживаємо емоційну бурю, але також страждаємо від безсоння, втоми, апатії та неприємних фізичних відчуттів.

Іноді біль цілком стерпний. Ми якийсь час страждаємо, але потім збираємося із силами та й далі живемо далі (наприклад, знаходимо нову роботу або виліковуємо розбите серце). Але чим страшніша подія, тим складніше психіці винести її.

Багато людей стикаються з воістину жахливим досвідом — війною, переслідуваннями, тортурами, смертю близьких, необхідністю залишити будинок та виживати в таборі біженців. Події, які радикально змінюють наше життя на гірше, називаються травмуючими. Іноді біль від таких подій настільки сильний, що здається нестерпним. І тоді наша нервова система рятує нас по-своєму, вимикаючи емоції. Людина стає схожою на машину, функціонує, але не живе. З одного боку це зручно. У стані заціпеніння ми не відчуваємо болю. Воно набагато привабливіше за біль, тому, навіть якщо психіка витримує удар, ми часто самі доводимо себе до бездушного стану за допомогою ліків, наркотиків або алкоголю. У стані заціпеніння ми втрачаємо контакт зі своїм тілом. У такі моменти ми стаємо байдужими до того, що відбувається навколо, відчуваємо порожнечу й безглуздість життя, нам не вистачає енергії для роботи чи спілкування.

Чим слабший наш контакт із власним організмом, тим більше в нас з’являється проблем. Ми втрачаємо життєву енергію і більше неспроможні насолоджуватися життям. Тіло — це інструмент, який дає змогу нам функціонувати, але саме емоції показують, що ми ще існуємо. Емоції вказують нам, що для нас важливо в житті. Якщо відокремити тіло від емоцій, від нас залишиться лише порожня оболонка.

Втративши життєву енергію, ми тим більше не здатні справлятися з труднощами, і проблеми в нашому житті стають ще серйознішими. Тому важливо не втікати від емоцій, а навпаки, поєднати їх із тілом.

2

Свідомість допомагає нам вижити, але часто робить життя нестерпним

Свідомість допомагає нам вижити в критичних ситуаціях. Коли ми стикаємося з болем, свідомість активізується і робить усе, щоби ми про цей біль ніколи не забули. Свідомість хоче, щоби ми робили висновки з будь-якої негативної події, тому мучить нас важкими спогадами. Після шоку свідомість і далі мучить нас тривожними, осудливими, негативними думками, хворобливими спогадами та страхами. Ми зациклюємося на тому, що неможливо контролювати, ворушимо минуле чи тривожимося про майбутнє. Ми концентруємося на тому, чого не вистачає, на тому, що треба виправити, змінити чи покращити. Решта більше не має для нас значення. Таке мислення називається негативним. Завдяки йому людство вижило як вид. Але еволюція зловила нас у пастку. Ми справді виживаємо, але живемо нестерпним життям.

Тривога — дуже важливий індикатор. З її допомогою мозок намагається нас активізувати. Він сигналізує: «Обережно! Незабаром станеться щось неприємне».

Образа — спроба вашої свідомості захистити вас від несправедливості інших людей. Її мета — підготувати вас до того, що ситуація може повторитися в майбутньому. Жага помсти має ту саму природу. Помстившись, ви позбавляєте кривдника можливості завдати повторного удару, тим самим підвищуючи власні шанси на виживання.

Після серйозного удару долі ми втрачаємо впевненість у собі. Нам здається, що ми недостатньо добрі, що з нами щось не так. Внутрішній голос каже, що ми не впораємося. Тому свідомість знову намагається нас захистити: «Зосередься, ти в незнайомій ситуації, ти не знаєш, що робити, ти можеш постраждати».

У дитинстві дорослі критикують нас, бажаючи, щоби ми змінилися. Саме тому, ставши дорослими, ми й далі критикуємо себе. Свідомість хоче, щоби ми запам’ятали свої помилки та уникнули невдач надалі. Коли внутрішній критик стверджує, що ви «невдаха», свідомість насправді хоче, щоби ви стали сильнішими та вижили. Коли ми дізнаємося про чиюсь смерть, нас починають мучити погані передчуття та страх смерті. Так свідомість нагадує, що життя неоціненне і варто насолодитися ним сповна, адже невідомо скільки часу нам залишилося.

Якщо в кризі ми опинилися без емоційної підтримки інших людей, а самі підтримати себе виявилися нездатними, свідомість робить нас жорсткішими. Ми стаємо черствими, байдужими та ставимося холодно навіть до себе.

Заради виживання свідомість змушує нас надмірно фокусуватися на власних проблемах, ми починаємо шкодувати себе.

Ми насолоджуємося своїм горем замість того, щоби вжити необхідних заходів. Ми скаржимося на несправедливість життя і намагаємося знайти сенс у тому, що відбувається.

Навіть думки про суїцид часто є спробами свідомості захистити нас. Життя здається нестерпно важким, а його припинення свідомість трактує як одночасне припинення страждань.

Свідомість знає — поки ситуація стабільна, ми залишаємося живими, тож чинить опір будь-яким змінам. Зміни складні та болючі, щоби перебудуватися, від людини потрібні великі ресурси. Щоби змінити життя, потрібно змінити звичний спосіб життя, зіткнутися з ризиками та невідомістю. Свідомість намагається захистити нас від болю, розпачу та розчарування. Воно переконує нас, що життя безглузде. Воно змушує нас боятися змін і не вірити у власні сили. Свідомість ставить під сумнів успіх. У результаті ми відчуваємо, що світ небезпечний, а життя неможливо змінити на краще.

«Друзі» нашої свідомості — погані звички. Вони дозволяють нам нічого не змінювати у своєму житті. Поки ми й далі ігноруємо свій фізичний стан (або інших людей), наше життя залишається стабільним, а саме це і треба свідомості. Навіть якщо ми намагаємося позбавитися поганих звичок, у кризовій ситуації ми зриваємося. Так, цигарка може виявитися єдиною ниткою, яка пов’язує нас із нашим колишнім стабільним життям.

Але свідомість не має поганих намірів щодо нас. Усіма цими способами вона намагається нагадати нам — будь-яка людина вразлива. Вона намагається показати нам, як важливо піклуватися про себе, звертати увагу на свій емоційний стан, фізичне здоров’я та пам’ятати про тих, хто нам дорогий. Проблема в тому, що способи, які обирає свідомість для того, щоби показати нам цінність життя, змушують нас страждати.

3

Позитивне мислення не допоможе впоратися з кризами та негативними емоціями

Негативне мислення робить наше життя дискомфортним, тому багато людей намагаються замінити його на позитивне мислення. Вони намагаються контролювати свої думки та емоції, вчаться шукати плюси в будь-якій ситуації, практикують афірмації, вважаючи, що все це допоможе їм позбутися болю.

Такий підхід не працює. Емоції не піддаються контролю. Неприємні думки не вдається замінити на оптимістичні. Вони з’являються в голові знову і знову. Емоційний біль неможливо приглушити надовго. Спроби радикально змінитися закінчуються стресом.

У спробах приглушити біль, ми боремося зі своїми емоціями. Ми безрезультатно практикуємо позитивне мислення, поглинаємо різні речовини (від шоколаду до наркотиків), але отримуємо лише короткочасне звільнення від болю. Ми хочемо позбавитися неприємних почуттів назавжди, але це неможливо.

Життя в боротьбі із собою та своїми емоціями виснажливе. Можна лише прийняти їх та навчитися жити разом із ними.

Як альтернативу позитивному мисленню зверніться до терапії прийняття і відповідальності та програмі, що ґрунтується на ній. А як заміну афірмаціям він пропонує читачам спробувати дихальні вправи, які допомагають зберегти рівновагу у хвилини тривоги. Дихальні вправи допомагають заспокоїтися та розслабитися. Усвідомлене дихання допомагає повернутися до реальності у хвилини, коли свідомість змушує знову переживати негативний досвід.

Ось одна з дихальних вправ. Зробіть повільний та глибокий вдих. Затримайте подих, дорахуйте до трьох. Потім повільно видихніть. Поки видихаєте, опустіть плечі. Позначте почуття полегшення. Поспостерігайте за тим, що означає — відпустити. Виконайте вправу ще раз.

4

Горе — важливий механізм для подолання болю від пережитого потрясіння

Горе — це процес, який виникає в нашій психіці внаслідок втрати. Сумуючи, ми відчуваємо найширшу гаму негативних емоцій — від смутку та тривоги до агресії та почуття провини. Попри те, що горе — це квінтесенція емоційного болю, воно корисне. Саме горе — той механізм, який допомагає нам пережити удари долі. Ми маємо право на горе. Ми маємо право сумувати стільки, скільки це необхідно, незалежно від того, що думають про це.

Свого часу доктор Елізабет Кюблер-Росс описала п’ять стадій горя: заперечення, гнів, торг, депресія та прийняття. Ці етапи не завжди йдуть один за одним, здебільшого люди переживають лише частину з них. Іноді етапи щоразу повторюються.

Заперечення — це спроба закритися від реальності. Людина відмовляється обговорювати те, що трапилося, думати про те, що трапилося, вдає, що нічого не сталося, замикається в собі та занурюється у світ ілюзій.

Гнів — етап, на якому людина повертається до реальності та починає відчувати злість на себе, інших людей або життя загалом.

На етапі торгу людина розуміє, що агресивність не має сенсу й намагається укласти угоду з реальністю. На цьому етапі люди можуть раптово стати релігійними або намагатися знайти кращого лікаря.

Коли людина розуміє, що торг із реальністю неможливий, вона відчуває смуток, жаль та тривогу. Це стадія депресії. Людина починає усвідомлювати свою втрату.

Втомившись боротися з реальністю, що змінилася, людина приходить до прийняття. Вона починає звільнятися від важких емоцій та поступово перебудовує своє життя.

Важливо пам’ятати, що немає правильного способу переживати горе. Те, що корисне для одного, буде марним для іншого. Можна пробувати будь-які методи та обирати ті, які виявляться ефективними.

5

У вас немає ближчої людини, ніж ви самі

Що залишається в людини, яка відмовилася від ілюзії позитивного мислення та усвідомила своє право відчувати біль від втрати? Як вона може допомогти собі?

Насамперед вона може стати добрішою до самої себе. Багато хто вважає прояви співчуття до себе егоїзмом. Насправді у вас немає ближчої людини, ніж ви самі. Ви заслуговуєте на доброту й хороше ставлення, особливо у важкі моменти.

Виявити співчуття до себе досить складно, тоді як співчуття другові чи родичу в складній ситуації вважається нормальним. Особливо складно бути добрими до себе чоловікам, вони вважають таку поведінку проявом слабкості.

Що означає «стати добрішими до себе»:

• Визнати свій біль і своє право відчувати його.
• Усвідомити свої емоції, але не занурюватись у них, щоби розуміти свій душевний стан. Краще сказати «Я помічаю, що злюся» замість «Я злюся», або «Я відчуваю себе винним» замість «У цьому винен я».
• Виявити співчуття до себе. Уявіть, що це лихо трапилося не з вами, а з найкращим другом? Що б ви сказали?

• Використовуйте фрази-помічники: «Це справді боляче. Будь добрішим до себе»; «Прямо зараз моє серце розбите, я буду поблажливішим до себе». Адаптуйте ці фрази або придумайте свої та м’яко повторюйте у важкі моменти. Мета — відчути комфорт і підтримку від найближчої вам людини — самої себе.
• Перестаньте боротися із життям, адже воно завжди виграє. Просто визнайте поточний стан справ та прийміть його таким як є.
• Говоріть собі добрі слова.
• Визнайте свої помилки, але не мучте себе за них. Самобичування не може змінити те, що трапилося, але ви можете винести уроки зі своєї ситуації та надалі чинити інакше. Під час нападів самокритики можна казати собі: «Я людина. Я можу помилятися».
• Виявляйте доброту до себе щодня. Навіть невеликий вияв доброти може змінити ситуацію. Ви можете приготувати собі смачну вечерю чи погуляти з дітьми. Навіть такі маленькі речі роблять вас добрішим.
• Будьте добрішими та великодушнішими до інших людей. Кожен із них має свій біль. Життя буває жорстоким з усіма.

6

Перший етап програми, «Перебудова», спрямований на повернення душевної рівноваги

Зіткнувшись із подією, що травмує, ми відчуваємо себе безпорадними та втраченими, тривожимося про майбутнє і шкодуємо про минуле. Ми відчуваємо безвихідь, тривогу та гнів. Ми щосили намагаємося тримати ситуацію під контролем. Але правда в тому, що ми майже нічого не можемо контролювати. Ми не можемо змінити минуле чи контролювати майбутнє. Ми не здатні вплинути на багато що навіть у сьогоденні: на дії оточення, на політичну ситуацію чи природні катаклізми. Ми навіть не можемо контролювати свої почуття та емоції. Як би ми не хотіли, нам не вдасться свідомо забути про біль і випробувати стан щастя. Єдине, чим ми насправді можемо керувати — наше тіло та наші дії. І хоча ми не можемо контролювати наші емоції, ми можемо керувати процесом їхнього вираження.

Саме із цього розпочніть процес виходу із кризи. «Перебудова», перший етап автора програми, присвячена усвідомленому контролю над собою. Ми можемо контролювати себе та свою взаємодію з іншими людьми. Зосередившись на виконанні найпростіших дій, ми зможемо відновити душевну рівновагу.

Насамперед встановіть контроль над своїм тілом. Переживаючи горе, людина може зачинитися в будинку, уникати спілкування, навіть не вставати з ліжка. Емоційні потрясіння вимотують. Головне, що ми можемо зробити в цей період, почати піклуватися про себе. Важливо визнати, що ми виснажені, втомилися та не витримуємо навантаження. У цей час можна без сором’язливого сумління дати собі перепочинок, відмовитися від частини обов’язків і взяти паузу, щоби відпочити та відновитися.

Складіть план турботи про себе. Пропишіть у ньому все, що важливо зараз для вашого фізичного стану. Повноцінний сон, ранкова та вечірня гігієна, фізична активність, здорове харчування, релаксація, режим дня.

Більше перебувайте на свіжому повітрі. Природа заспокоює. Можна просто дихати, спостерігати та бути собою. Навіть якщо у вас проблеми зі здоров’ям та фізичні вправи вам недоступні, ви можете вийти на невелику прогулянку.

Основний принцип — турбота про себе не повинна вимагати великих зусиль. Це має бути щось просте та звичне. Просто знайте, що коли ви чистите зуби або готуєте вечерю, ви дбаєте про себе.

Не будьте надто суворі до себе. Дуже багато хто під час душевної кризи починає зловживати алкоголем, медикаментами, наркотиками, шоколадом, швидкоїжею. Це глухий шлях, який породжує ще більше проблем. Однак не докоряйте собі, якщо у вас стався подібний зрив. Ваша емоційна система перевантажена, тому вам складно контролювати багато речей у своєму житті. Пам’ятайте, що це те, над чим ви можете відновити контроль, і спробуйте зробити це.

Ви також можете встановити контроль за контактами з іншими людьми. Насамперед ставтеся з повагою до себе та своїх бажань. Якщо ви не хочете з кимось спілкуватися, не спілкуйтесь. Ви маєте право сказати «ні» та відмовитися від зустрічі. Але пам’ятайте, що людині для повноцінного життя потрібне спілкування, тому краще все-таки створити коло близьких для себе людей. Ви можете обирати тих, з ким хочете спілкуватися. Ви можете контролювати формат спілкування — лист, дзвінок чи зустріч. Ви можете контролювати теми спілкування, час, який ви готові приділити тій чи іншій людині.

На етапі «Перебудови» важливо навчитися висловлювати свої емоції. Можна поговорити про свої почуття з другом чи психотерапевтом. Можна записувати свої думки в щоденник. Багатьом людям допомагає арттерапія: живопис, музика, поезія, скульптура, танець. Шукайте відповідний саме вам спосіб роботи з емоціями.

Наступний крок «Перебудови» — поступово повернутися до звичних занять. Чим швидше ви це зробите, тим краще. Згадайте про свої захоплення. Спочатку вони не будуть приносити вам таке ж задоволення, як раніше. Але поступово улюблені заняття почнуть вас заспокоювати й додадуть сили жити далі.

7

«Відновлення» — час повернути життю сенс

З другого краю етапу програми «Відновлення» наповніть життя новим змістом. Для цього розберіться в заплутаній системі цінностей, правил та цілей, що зумовлюють наше життя, а також змінити деструктивні моделі поведінки.

Людина, яка пережила подію, що травмує, може втратити сенс існування. Життя стає сірим. Вона не відчуває радості та почувається спустошеною. Іноді люди настільки змучені та виснажені, що навіть думка про те, що треба щось зробити, лякає їх. Усе, що залишилося від їхнього колишнього життя, — напруга та безпорадність.

Це відбувається тому, що всі наші дії спочатку служать своїй меті. Кожен вчинок наближає нас до якоїсь мети, навіть якщо ми живемо на автопілоті й не надто замислюємося про сенс наших дій.

Багатьох із дитинства налаштовують на досягнення цілей. Проблема в тому, що досягнення мети насправді неможливо контролювати, оскільки воно залежить від багатьох зовнішніх чинників. Як би ми не хотіли, ніхто не може гарантувати нам успішну кар’єру, щасливий шлюб та здорових дітей, які не доставляють проблем. Спроби контролювати те, що контролювати неможливо, мучать нас, роблять нас тривожними та незадоволеними життям.

Багато людей, орієнтовані на досягнення цілей, не замислюються про те, які цінності за ними стоять. Якщо цілі говорять про те, що ми хочемо отримати, цінності говорять про принципи, відповідно до яких ми хочемо прожити своє життя. Наприклад, ви хочете відчути кохання та повагу інших людей. Це ваша мета (чи інакше потреба). Але неможливо змусити когось любити чи поважати вас. Коли любов і повага — ваші цінності, а не цілі, вам важливо дарувати їх, незалежно від того, чи отримаєте ви любов у відповідь, чи ні. Якщо ставитися до себе та оточення з любов’ю та повагою, шанси отримати у відповідь таке ж ставлення зростають.

Багато посібників із саморозвитку та тренінгів сфокусовані на цілях.

Ми формуємо цілі, але зовсім не замислюємося над тим, які цінності стоять за ними.

Цінності — це не цілі, але й не правила. Правила диктують нам, що «правильно» чи «неправильно», «можна» чи «не можна». Цілі говорять про те, що ми хочемо отримати в цьому житті. Цінності нічого не диктують нам і не змушують чогось хотіти. Вони просто показують, які людські якості є важливими для нас.

Цінності — це наші внутрішні ідеали. Вони є джерелом енергії, мотивують і надихають робити те, що для нас важливо. Цінності говорять про те, навіщо жити далі, попри страждання, що впали на вас. Жити відповідно до своїх цінностей означає наповнити життя змістом.

Будь-якій людині важливо визначитися зі своїми цінностями. Для цього потрібно знайти якості, які мають для вас першорядне значення. Це можуть бути: впевненість у своїх силах, щирість, авантюризм, уважність, турбота, залучення, співчуття, чесність, надійність тощо.

Цінності дарують відчуття свободи, правила обмежують нас та звужують вибір. Якщо, роблячи вибір, ви відчуваєте роздратування та тяжкість у душі, вами керують правила, а не цінності. Багато правил ми не можемо порушити, щоби не натрапити надо неприємності. Але інші правила насправді не мають над нами влади. Цінності кажуть, що ми маємо вибір. Найважливіше питання, чи готові ви його зробити? Чи хочете? Насправді ви нічого не винні. І якщо ви поки що не готові жити відповідно до своїх ідеалів, це теж нормально.

Не тільки цінності сповнюють наше життя, а й інші люди. Дуже важливо проаналізувати взаємини та зробити їх максимально здоровими. Краще викреслити зі свого життя токсичних, жорстоких, агресивних та байдужих людей. Але, якщо це неможливо, ваші цінності допоможуть вам. Спілкуючись із людьми, яких ви вважаєте поганими, ви можете бути наполегливішими, справедливішими та сміливішими. І навпаки, з людьми, які добрі до вас, ви самі можете бути більш вдячними та добрими. Думайте про свої цінності, зробіть своє життя більш усвідомленим із їхньою допомогою.

Проаналізуйте своє життя. Зосередьтеся на чотирьох головних категоріях.

«Робота та навчання» містить у собі працю, за яку ви одержуєте оплату, освіту, тренінги, навчання та волонтерство.

До категорії «Сім’я та друзі» належать діти, батьки, родичі та друзі. До «Дозвілля та відпочинку» належать інтереси, хобі, творчість, спорт та інші заняття, які допомагають нам відпочивати.

«Здоров’я та гарне самопочуття» відповідає за наше фізичне, емоційне, духовне та психологічне самопочуття.

Подумайте, як ви можете покращити кожну із цих сфер життя.

Мало визначитися зі своїми цінностями, сформувати нове коло спілкування та проаналізувати своє життя. Головне — почати діяти. Наше життя формують вчинки, а не думки. Можна скільки завгодно думати про те, щоби кинути свою нудну та безперспективну роботу та здобути нову професію, але це нічого не змінить. Один маленький крок у бік мрії означає більше, ніж сотні годин роздумів.

Наступний крок — позбавитися поганих звичок і змінити негативні моделі поведінки. У кожного з нас багато поганих звичок різного ступеня тяжкості. З їхньою допомогою наша свідомість заспокоює себе. Це не лише паління чи алкоголь. До поганих звичок можна віднести небажання спілкуватися з людьми або зневага до почуттів. Неможливо відразу позбутися їх усіх. Але ми можемо неквапливо та поступово покращувати якість свого життя. Створіть список звичок, над якими хочете попрацювати. Проаналізуйте їх, дайте відповідь на шість питань щодо кожної своєї звички:

• Що я роблю?
• Що є тригером?
• Чого я цим домагаюся?
• Яка розплата?
• Які є варіанти?
• Які навички я можу використати для подолання проблеми?

Виявиться, що погані звички допомагають вам сховатися, уникнути чогось небажаного або відчути свою правоту. Щоби їх змінити, потрібно багато часу, сил та енергії. Головне пам’ятати, що рецидиви неминучі та ставитися до себе поблажливо. Потрібно виробити для себе нові моделі поведінки та поступово впроваджувати їх у своє життя, доки вони не перетворяться на нові звички.

Важливо відзначати позитивні зміни у своєму житті. Для цього використовуйте систему «Сім чинників нового життя»:

Перший чинник — нагадування. Залишайте собі нагадування, повідомлення на телефоні або ноутбуці, записки на помітних місцях, які нагадають вам про необхідність діяти свідомо.

Другий чинник — записи. Робіть записи, ведіть щоденник, наголошуйте на моментах, коли у вас виходило дотримуватися нової моделі поведінки і яких успіхів ви досягли. Зауважте зриви та аналізуйте мінуси, до яких ці зриви призвели.

Третій чинник — винагорода. Заохочуйте себе, хваліть, нагороджуйте за «хорошу поведінку» — даруйте собі щось приємне та корисне.

Четвертий чинник — повсякденні відносини. Зробіть корисні заняття частиною своєї щоденної рутини.

П’ятий чинник — напарник. Знайдіть людину, яка підтримуватиме вас.

Шостий чинник — аналіз. Зауважте, що у вас виходить, а що тимчасово не дуже. Як змінюється ваш стан?

Сьомий чинник — перетворення. Змінюйте простір навколо себе. Наведіть лад, позбавтеся шкідливих продуктів, розберіть гардероб.

8

На третьому етапі, «Повернення до життя», ми вчимося цінувати кожен прожитий день

Ми сприймаємо життя як належне й не думаємо, як нам пощастило, що ми живі. Життя — великий привілей. Тільки поки ми живі, ми можемо любити, творити та розвиватися. Ми не знаємо, скільки часу нам відведено, тому кожен день нашого життя неоціненний. Треба навчитися цінувати життя та отримувати від нього максимальну користь.

Насамперед потрібно вчитися знаходити цінність у звичайнісіньких речах. У житті більшості здорових людей щомиті присутні п’ять чудес, яких ми не помічаємо. Якщо ми замислимося про ці п’ять дарів, рівень нашої задоволеності життям неминуче підвищиться.

Перше диво — це наші очі. Ми можемо бачити, сприймати форми та кольори, впізнавати обличчя близьких людей. Наскільки важче стало б наше життя, якби ми раптом осліпли?

Друге диво — це наш слух. Чути шелест листя чи спів птахів, прекрасну музику чи голоси коханих — величезне щастя саме собою.

Третє диво — наш подих. Мільйони людей у ​​світі страждають від проблем із легенями, кожен вдих дається їм важко. Ми можемо просто дихати, не замислюючись про це.

Четверте диво — це наші руки. Без них жити було б набагато складніше. Подивіться на свої руки. Подякуйте життю за те, що вони у вас є.

П’яте диво — це наші ноги. Ми можемо ходити. Подивіться на свої ноги, подякуйте життю за те, що вони у вас є.

Навіть у найважчі часи в більшості людей залишаються ці дива. Наприклад епізод із біографії Нельсона Мандели «Довгий шлях до свободи». Протягом довгих років ув’язнення Нельсон Мандела щоранку насолоджувався прогулянкою. Поки ув’язнених вели в кар’єр на каторжні роботи, знаменитий в’язень насолоджувався — вдихав свіже повітря і милувався красою навколишнього світу.

Важливо винести уроки з будь-якого досвіду. У будь-якої людини безліч можливостей для розвитку. Зростати як особистість набагато простіше, отримуючи позитивний життєвий досвід. Але що робити, якщо у вашому житті відбулися тяжкі чи навіть трагічні події? Необхідно отримувати корисні уроки з будь-яких ситуацій. Коли людина народжується, ніхто не гарантує їй, що її життя буде щасливим.

На жаль, трагедії відбуваються в житті будь-якої людини. Не вдавайте та зображайте, що в житті все добре, коли насправді відбуваються жахливі речі. Навпаки, будьте чесними із собою, визнайте біль, але намагайтеся витягувати з нього щось корисне. Для цього подумайте над такими питаннями:

• які уроки можна винести з неприємного досвіду, як їх можна використовувати в майбутньому?
• що можна покращити в собі, у стосунках, які навички можна освоїти?
• як можна розв’язати проблему та зробити життя більш повноцінним?

Коли свідомість мучить вас, постарайтеся свідомо звернути увагу на те, що приносить задоволення. Щодня обирайте щось звичайне та зосередьтеся на цьому. Ви можете обіймати дітей, вигулювати собаку, випивати чашку чаю, слухати музику. Увімкніть усі п’ять органів чуття: що ви бачите, що ви чуєте, яке воно на дотик, як пахне і яке на смак? Насолоджуйтесь усіма своїми відчуттями.