Практичний посібник для диктатора
Дайджест бестселера Брюса Буено де Мескіти та Алістера Сміта «The Dictator's Handbook».
Про реальні правила політики та про те, як лідери роблять усе, що дає їм змогу залишатися при владі, незалежно від національних інтересів.
Багато письменників і журналістів розповідають про політичні події як про окремі історії, унікальні для того чи іншого правління. Вони досліджують, як правитель прийшов до влади, або як і чому сталося повстання, або чому реформи змінили життя населення найкардинальнішим чином. Але водночас багато питань залишаються без відповіді. Мало хто може пояснити, чому диктатори залишаються при владі так довго, а успішні демократичні правителі очолюють країну на короткий термін. Незрозуміло, чому уряд країн, у яких часті стихійні лиха, раз по раз виявляється до цього непідготовленим. Чому країни, багаті природними ресурсами, тримають своє населення в злиднях.
На перший погляд здається, що кожна ситуація унікальна, і на неї були свої особливі причини. Але автори книги, учені-дослідники Брюс Буено де Мескіта та Алістер Сміт, вважають, що в політичній поведінці нічого унікального немає. Нам здається, що в усіх бідах винні погані лідери, що ми самі на їхньому місці поводилися б зовсім інакше, що диктатори, тирани та просто дурні при владі — це якісь аномалії. Насправді в політиків є свої правила, і рідко який із них не дотримується цих правил. І щодо цих правил відомо дуже мало: здебільшого все пояснюється лиходіями, які випадково пробралися у владу, а не причинами, через які це стало можливо.
Чому світ політики та бізнесу робить негідниками колись хороших людей? Чому він допомагає лиходіям, підморгує їм і потискає руку? Автори намагаються це зрозуміти, аналізуючи устрій влади та управління. Вони попереджають, що картина вимальовується досить неприваблива. Політика — це гра, і в ній є правила, які нам треба знати. Якщо й ми знатимемо ці правила, коли-небудь ми зможемо перемогти. Але керуватися потрібно не емоціями, а логікою і фактами.
Уряди обмежують нас правилами й законами. Але лідери при владі можуть створювати правила у власних інтересах і з їхньою допомогою домагатися бажаного. Правила, придумані тими, хто нагорі, зазвичай йдуть на шкоду тим, хто внизу. Водночас ідеологія, національність і культура абсолютно не мають значення, коли йдеться про політику. Вивчаючи спосіб думок політиків, потрібно відкинути абстрактні ідеї на кшталт національних інтересів, загального добробуту тощо. Потрібно зрозуміти, що допомагає лідерам прийти до влади й утриматися в ній. Тоді ми зможемо зрозуміти, як це виправити.
Зміст дайджесту
1Жоден лідер не править поодинці2Усі системи лідерства ґрунтуються на взаємодії трьох груп3За допомогою п’яти основних правил лідер може утриматися при владі за будь-якої політичної системи4Для захоплення влади дуже важливо вибрати сприятливий момент5Залишатися при владі ще складніше, ніж захопити її6Для автократів особливо важливо мати доступ до грошових потоків7Коли автократ заганяє економіку в остаточний глухий кут, не варто надавати йому фінансову допомогу8Можна домогтися відходу диктатора за допомогою зовнішніх сил, застосувавши кілька дієвих заходів9Завершальні коментаріЖоден лідер не править поодинці
Усупереч хибній думці, жоден лідер не може правити поодинці. Ні Гітлер, ні Сталін, ні Чингісхан не керували своїми народами одноосібно.
Людовик XIV, Король-Сонце, правив Францією понад 70 років. Під час його правління вона стала домінувати в континентальній Європі. Він разом із найближчим оточенням розробив звід законів, що передують кодексу Наполеона, які досі є основою французького законодавства. Людовик створив професійну постійну армію, реформувавши збройні сили, але зробив це не один.
Саме Людовик XIV прославився фразою «Держава — це я», але це не більше ніж красиві слова. Ніхто не править поодинці, і він не був винятком.
Людовика оголосили королем у чотирирічному віці, після смерті батька. Перші роки як регент правила його мати, Анна Австрійська, і її найближче оточення часто запускало руку до скарбниці. Коли у 23 роки Людовик узяв кермо влади у свої руки, держава стояла на порозі банкрутства.
У разі банкрутства борг перевершує платоспроможність. Для лідера це означає, що в нього немає ресурсів для придбання лояльних прихильників. У демократичній країні фінансова криза — це занадто мало грошей для фінансування популярних проєктів. Для клептократів це відмова від великих кушів, скорочення таємних банківських рахунків і відповідно зменшення лояльності поплічників.
Ситуація для Людовика була складною: стара гвардія в особі генералів і офіцерів зрозуміла, що більше не вдасться припасти до скарбниці. Отже, їм доведеться шукати іншого покровителя, який подбає про їхній добробут. Людовик теж це розумів, тому зробив деякі кроки, щоб зберегти трон.
Новоявлений король зрозумів, що йому потрібна група підтримки, яка стане його найближчим оточенням і буде зацікавлена в збереженні його влади. Він давав дворянські чини честолюбним молодим людям і наблизив до себе цих молодих аристократів. Крім того, король почав працювати над створенням дієвої боєздатної армії. Він відкрив доступ до вищих офіцерських посад не тільки родовитим дворянам, а практично всім здібним людям.
Крім того, потрібно було щось робити зі старою аристократією. Щоб вони не задумали змову за його спиною, він зобов’язав їх постійно бути присутніми у Версалі при дворі. Тільки король міг вирішувати, яким буде їхній дохід, тож вони мали заслужити його прихильність гарною службою.
Давши новачкам доступ до армійських високих чинів і наблизивши до себе молодих аристократів, Людовик створив клас людей, зобов’язаних йому своїм високим становищем. Він централізував свою владу та створив систему контролю, яка залежала від лояльності військових, відданості нових аристократів і залежності старих. Населення Франції взагалі не бралося до уваги, оскільки не становило для короля жодної загрози. Йому потрібні були прихильники, і він прагнув зберегти їхню лояльність.
Наближені до короля розуміли, що він із легкістю може їх замінити, якщо вони не будуть достатньо надійними та відданими королю. У цьому разі вони б втратили багатство, владу і привілеї, але цього не хотілося нікому.
Стосунки короля та свити були взаємовигідними. Він би не зміг утримати владу без їхньої допомоги, а вони не могли б користуватися своїм високим становищем, якби не були вірні. Так вони й проіснували пліч-о-пліч на взаємну вигоду й задоволення до самої смерті Людовика XIV. Тож ніхто не править поодинці, навіть той, хто стверджує: «Держава — це я».
Усі системи лідерства ґрунтуються на взаємодії трьох груп
Лідери класифікують людей за трьома групами: номінальний електорат, реальний електорат і коаліція, що перемогла. Номінальний електорат — це кожна людина, яка має право голосу. У різних країнах це зазвичай люди від 18 років і старші. Попри те, що за законом саме цей електорат обирає собі правителів, на ділі західноєвропейський виборець має не більший вплив, ніж виборці в Радянському Союзі. Усі вони мали право голосу, але фактично могли проголосувати «так» або «ні» за кандидата, який уже був обраний компартією.
Реальний електорат — це група, яка насправді обирає лідера. У сьогоднішньому Китаї, як колись у СРСР, реальний електорат — це всі члени Комуністичної партії з правом вирішального голосу. У Великій Британії виборці підтримують членів парламенту від партії більшості (вона і є реальний електорат). У Саудівській Аравії це члени королівської родини.
Найважливіша група — частина реального електорату, що становить коаліцію, яка перемогла, люди, без яких лідеру не втриматися на своїй посаді. У СРСР це була невелика група людей всередині комуністичної партії, яка обирала кандидатів і стежила за політикою. На їхній підтримці трималися генеральні секретарі. Вони знали, що політбюро в силах їх повалити, як це одного разу сталося з Хрущовим. Для Людовика XIV коаліцією, що перемогла, була група його наближених: придворних, офіцерів і високопоставлених чиновників, без яких король міг би втратити трон.
Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love” Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”
Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”
Справді цікавий та інформативний дайджест. Актуальна їжа для мозку в наш час