1

Жаль робить нас людьми та допомагає стати краще

Жаль легко відчути, але важко визначити. Сильно спрощуючи, можна сказати, що це якесь неприємне відчуття, яке виникає від власних дій або бездіяльності, що мали погані наслідки. Крім того, жаль являє собою процес подорожі в часі.

Коли людина занурюється в спогади, вона ніби подорожує в часі. Коли їй щось у цих спогадах не подобається, вона уявляє собі інші варіанти розвитку подій. Людина порівнює ці варіанти — що було й що могло б бути, якби вона поводилася правильно — і відчуває жаль. Таке порівняння становить основу жалю.

Жаль змушує нас погано почуватися сьогодні, з тим, щоб ми стали кращими завтра. Хтось шкодує про виявлене в минулому боягузтво. Це може змусити його стати більш мужнім. Хтось згадує, що довго жив із коханою людиною та обманював її, замість того щоб сказати правду й розлучитися. Щоби більше не шкодувати про таке, він постарається поводитися по-іншому.

Багато хто робить неправильний вибір і відмовляється це визнати, щоб не відчувати жалю. Натомість вони й далі витрачають гроші, час і зусилля на безнадійні справи, а іноді й подвоюють зусилля. Адже вже витрачено кілька років — не кидати ж усе на півдорозі. У психології це називається ескалацією прихильності до невдалого способу дій. Переживання жалю може виправити ситуацію.

Якщо люди зуміють замислитися над своїми минулими діями, вони, можливо, пошкодують про свою поведінку, зупиняться і намагатимуться уникнути таких помилок у майбутньому.

Якщо правильно використовувати жаль, він може дати три переваги.

Перша — жаль може поліпшити прийняті рішення.Уявіть ситуацію. Людина під час пандемії та локдауну купила собі гітару, але так і не стала на ній грати. Інструмент займає багато місця в кімнаті, до того ж він марний і його можна було б продати, нехай і дешевше. Його сусідка якраз торгує вживаними гітарами. Вона запитує, скільки він хоче за гітару, і, почувши суму, одразу погоджується. Здавалося б, обидва мають бути задоволені. Але власник гітари вважає, що, найімовірніше, продешевив — недарма ж сусідка не торгувалася. І шкодує про це. Надалі цей жаль змусить його не погоджуватися на першу пропозицію або злегка завищувати ціну. Зі свого жалю він отримає урок.

Є і моральний жаль, який ми відчуваємо, коли когось несправедливо образили. Наприклад, батько сильно накричав на доньку через якусь дурницю, і та заплакала. Дуже скоро він уже шкодував про свій вчинок і дав собі слово, що більше ніколи так не вчинить. Співчуття дало йому зрозуміти, що так робити не можна. Співчуття необхідне, щоб ми могли поліпшити свої майбутні рішення.

Друга властивість жалю — підвищення професіоналізму, поліпшення майстерності. Коли людина шкодує про якийсь невдалий проєкт або свої незадовільні показники в якійсь справі, це може стати імпульсом для підвищення професіоналізму. Почуття жалю, викликане невдачами, може просунути кар’єру вперед. У 2019 році дослідники зі Школи менеджменту Келлога розглянули базу даних заявок на гранти за останні 15 років. Заявки подавали молоді вчені. Близько половини претендентів отримали гранти й уникли жалю. Інша половина залишилася без гранту і шкодувала. Однак у довгостроковій перспективі вони стали куди більш відомими вченими, із ширшим індексом цитування, ніж їхні колеги з першої групи. Їхній промах із грантом спричиняв жаль, а він, своєю чергою, змусив їх переглянути свою стратегію і підвищити професіоналізм.

Третя властивість жалю — він поглиблює наше почуття сенсу і спрямовує наше життя до його досягнення. Рано чи пізно настає час, коли ми переглядаємо наші життєві цілі, співвідносимо їх із минулим і, шкодуючи про щось упущене, коригуємо їх.

Наприклад, онуків часто дратують дідусі й бабусі, і вони відмахуються від їхньої уваги й турботи. Вони не замислюються про те, що люди похилого віку недовго будуть із ними. І тільки через роки, коли ні діда, ні бабусі вже немає, вони розуміють, що дуже мало про них знали, а запитати вже нікого. Вони шкодують про дитячий егоїзм і черствість і по-іншому починають поводитися з батьками. Їхні цілі з віком коригуються — вони розуміють, що немає нічого важливішого за сім’ю.

2

Жалі можна розділити на чотири категорії

У 2011 році в США було проведено дослідження під назвою «Жалі типового американця». Виявилося, що жалі залежать від можливостей. До того ж сфери, в яких можливості із часом зникли, просто через вік (наприклад, отримання додаткової освіти), спричиняли найбільший жаль.

Опитування самого Пінка, проведене в рамках проєкту American Regret (2015), охоплювало майже 5 тисяч дорослих, яких просили у 2–3 реченнях описати один суттєвий жаль, який вони відчувають. Людей просили розділити жаль за категоріями: кар’єра, сім’я, партнери, близькі люди, освіта, здоров’я тощо.

У списку жалю сім’я посіла перше місце. Слідом йшли жалі через партнерів, за ними послідовно розташувалися жалі про освіту, кар’єру і фінанси. Замикали список жалі про здоров’я і друзів. Проаналізувавши відповіді, Пінк і його команда дійшли висновку, що жаль можна розбити на 4 категорії.

Перша категорія — фундаментальні, основні жалі. Ми шкодуємо про неотриману освіту, фінансові втрати, погане здоров’я, але насправді це різні вираження основного жалю: нездатності бути відповідальними, розсудливими або сумлінними. У житті кожної людини має бути певний рівень стабільності, наприклад, фізичне благополуччя та матеріальна незалежність, інакше нам буде важко досягти своїх цілей. Але ми самі підриваємо цю стабільність: прогулюємо заняття в школі та виші, витрачаємо більше, ніж заробляємо, наживаємо нездорові звички. Усе це призводить до того, що життя стає нестабільним загалом, і ми шкодуємо про це.