1

Гарний спосіб стати розумнішим — навчитися мислити поза межами мозку

Як мольєрівський міщанин у дворянстві, Журден не підозрював, що говорить прозою, так і ми залучаємо зовнішні ресурси до мозкових процесів, не здогадуючись про це.

Але ми робимо це хаотично, спонтанно та невміло. Адже вся освіта і професійна підготовка спрямовані на розвиток інтелектуального мислення. З дитячого садка нас вчать сидіти спокійно, не крутитися, зосереджено працювати, напружено думати. І ця модель розумової діяльності переходить зі школи до ВНЗ, а згодом на роботу.

Ми старанно освоюємо навички запам’ятовування інформації, вчимося будувати внутрішні міркування та розмірковувати, проявляти самодисципліну та розвивати мотивацію. Але ми не вміємо слухати внутрішні сигнали організму, котрий хоче рухатися, дихати та спілкуватися. Ніхто не вчить використовувати рух для занурення в науку, розуміння математики або для народження оригінальних нових ідей.

У школах не практикується навчання на свіжому повітрі, на природі. Вчителі могли б не втовкмачувати учням формули та правила, а підкріплювати абстрактні ідеї взаємодією з фізичними об’єктами, що рухаються. Ми, хоч і маємо здатність мислити поза мозком, але вона залишається нерозвиненою та нереалізованою.

З одного боку, сумно, що стільки можливостей втрачено, з іншої — перед людством відкривається величезний невикористаний потенціал. Сьогодні багато психологів, когнітивістів і нейробіологів вивчають, як наше мислення вдосконалюється внаслідок використання зовнішніх ресурсів.

У 2002 році професор психології Керол Дуек висунула теорію, що мозок можна натренувати, так само як ми тренуємо м’язи. Ця теорія отримала назву «установка на зростання».

Навчання змінює мозок, формуючи нові зв’язки, а отже, з кожним новим завданням мозок стає дедалі розвиненішим. Порівняння з м’язом ставало все більш популярним. Легко було уявити, що мозок тренується як біцепс. Якщо щодо мозку також проявити твердість і наполегливість, як під час процесу формування красивого тренованого тіла, то інтелектуальні здібності зростатимуть.

З’явилися навіть вправи так званої когнітивної придатності під назвою «КогніФіт» і «Фітнес для мозку». Метафора мозку як м’яза поступово перетворилася на міф, тож деякі вчені змушені були нагадувати, що він складається з нейронів, а не з м’язів. В іншій популярній метафорі мозок уподібнюється до комп’ютера. Комп’ютери можуть бути повільними або швидкими, м’язи — слабкими або сильними. Те саме нібито має відбуватися з людським розумом.

Однак досі ще не вдалося зробити людський мозок набагато продуктивнішим за допомогою комерційних схем тренування мозку. Крім них, використовується нейропосилення у вигляді «розумних пігулок» або електростимуляції, у які охоче інвестують фармацевтичні та біотехнологічні компанії. Але поки що всі ці винаходи, попри широку рекламу, принесли лише розчарування.

Напрошується висновок, що для розширення можливостей мозку потрібно не прокачувати його як м’яз, стимулюючи електронними вправами, добавками, електрикою і різноманітними програмами, а просто навчитися мислити по-іншому.

2

Один зі способів розширити можливості мозку – мислити за допомогою відчуттів

Джон Коутс, автор книги «Година між собакою та вовком», більшу частину життя був фінансовим трейдером. Він використав знання, отримані в Кембридзькому університеті, де захистив докторський ступінь з економіки, у своїй роботі. Він знав, як приймати рішення, спираючись на статистику та логіку, однак часто щось йшло не так і призводило до втрати грошей. Проте якщо під час прийняття рішення він відчував якийсь спалах збудження у своїй свідомості, внутрішнє почуття, що він має вчинити так, а не інакше, він, зазвичай, отримував прибутковий результат.

Не один раз він спостерігав, як на Волл-стріт трейдери з високим рівнем IQ і чудовою освітою не можуть заробити, попри свою, начебто, логічну аналітику. І водночас скромний трейдер, який закінчив коледж у глибинці, заробляє набагато більше за своїх яскравих колег. Уся справа була у вмінні прислухатися до сигналів свого тіла.