1

Хоча всі визнають, що відволікання заважають роботі та особистому життю, ми шукаємо причини бажання відвернути увагу не там, де треба

Дедалі частіше можна почути думку про згубність залежності від нових технологій. Ми присвячуємо їм час на шкоду своїй роботі та особистому життю. Є навіть дослідження, яке показало, що третина американців радше відмовиться від сексу на рік, ніж розлучиться на той самий період зі своїм смартфоном. Напевно, ви неодноразово шкодували про те, що витратили час даремно, гортаючи стрічку соціальної мережі, так і не взявшись за важливу справу. Ви самі прекрасно розуміли, що це погано для вас, але нічого не могли вдіяти — надто сильною була спокуса.

Залежність від сучасних технологічних продуктів — справді проблема, але все ж таки коріння її  глибше, ніж заведено вважати. Важливо зрозуміти справжні причини того, чому ми взагалі відволікаємося і діємо на шкоду своїм довгостроковим інтересам.

Так, коли автор усвідомив, що його звичка постійно відволікатися на смартфон заважає його роботі та сімейним стосункам, він спробував розв’язати проблему цифровим «детоксом»: прибирав смартфон з очей геть, перейшов на читання звичайних газет і журналів. Але одного разу він виявив, що замість роботи він гортає книжки, які ніяк до неї не стосуються. Проблема була не в самих нових технологіях, тому немає сенсу відмовлятися від їхніх переваг і ставати луддитом. До появи гаджетів люди звинувачували в усьому телебачення, а ще раніше навіть книжки — за те, що ті начебто заважають навчанню та погіршують пам’ять.

Сучасні технології, звісно, надають набагато більше можливостей для відволікань. Величезна кількість інформації доступна за одним кліком, а за однією цікавою статтею слідує інша, не менш цікава. Але ціна, яку ми платимо за ці зростаючі можливості, величезна — це наш час і увага. У століття автоматизації та зникнення багатьох професій, які успішно замінюються алгоритмами, найбільші перспективи для працівників відкриваються у сферах, де необхідна креативність, інновації, нестандартний підхід, винахідливість. Усе це вимагає високої зосередженості.

Усі наші дії протягом дня ми можемо розділити на ті, що не приносять нам користі та відволікають, і ті, що допомагають досягати важливого та пов’язані з нашими пріоритетами. Англійське слово, що позначає відволікання — «distraction», — можна протиставити однокореневому «traction» — тобто тязі, зчепленню, шансам на успіх. Слово «traction» походить від латинського «trahere» — тягнути, притягувати, залучати, черпати. До категорії «traction» належать ті дії, які притягують нас до найважливіших наших цілей. Відволікання («distractions») — їхня протилежність, це те, що відводить нас від наших пріоритетів і уповільнює прогрес.

Будь-яка поведінка — і та, що призводить до «тяги», і та, що призводить до відволікань, викликається тригерами — внутрішніми й зовнішніми. Внутрішні пов’язані з нашими відчуттями: голод змушує шукати їжу, холод — тепліше одягатися, смуток — шукати підтримки в друзів. Зовнішні тригери — частина довкілля, що нас оточує, яке схиляє нас до певних дій.

Для того, щоби перемогти відволікання, нам потрібно навчитися правильно реагувати на внутрішні та зовнішні тригери, а часом і самим їх створювати.

Система складається із чотирьох етапів:

Перший. Розуміння внутрішніх тригерів і управління ними

Другий. Знаходження часу для дій у категорії «тяга»

Третій. «Зворотний злам» зовнішніх тригерів

Четвертий. Запобігання відволіканням

2

Зрозумійте глибинні причини залежності

На першому етапі системи потрібно опанувати внутрішні тригери. І тут головне завдання — зрозуміти глибинні причини своїх дій. Автор розповідає про Зої Ченс — професорку Єльської школи менеджменту, яка на конференції TEDx поділилася історією про те, як додаток зруйнував її життя. І мова не про якусь згубну гру, це був цілком корисний інструмент — крокомір з елементами гейміфікації Striiv. У застосунку, спроєктованому фахівцями з ігор і поведінки, користувачам пропонувалося виконувати челенджі, за які вони отримували очки. Захопившись виконанням завдань, Ченс уже не могла противитися спокусі — використання застосунку стало для неї справжньою залежністю. Одного разу вона усвідомила, що спускається і підіймається сходами посеред ночі вже кілька годин, щоб виконати завдання. Вона розуміла згубність надмірного захоплення фітнес-трекером, але була просто не в змозі чинити опір імпульсу виконати чергове завдання й отримати за нього бали.

Здається, цей випадок зрозумілий — у жінки розвинулася залежність від додатка, оскільки у відповідь на винагороду в неї вироблявся дофамін, який називають гормоном задоволення. Але використання трекера вже не було задоволенням, воно перетворилося на справжні тортури для Ченс. Автор вирішив розпитати Ченс докладніше й дізнався, що поява залежності від трекера збіглася з найбільш стресовим періодом у її житті — її шлюб розпадався, на роботі також виникла невизначеність. Трекер став своєрідним способом втекти від хворобливих думок у реальність із чітко окресленими правилами та визначеністю.