1

Щоби зрозуміти проблему деструктивних культів, потрібно знати їхню історію

Як приклад Росс наводить історичний огляд кількох великих культів.

1978 року відбулося масове самогубство в Джонстауні в секті Джима Джонса, харизматичного проповідника зі Сан-Франциско. Він заснував свій культ, спочатку цілком мирний, але закінчилося все страшною трагедією. Загинуло понад 900 людей, у тому числі 200 дітей.

У 1964 році Джонс став священником одного з протестантських напрямів під назвою «Учні Христа». Потім він заснував дві церкви, у Сан-Франциско та Лос-Анджелесі, під назвою «Народний храм». Він мав близько восьми тисяч послідовників. Йому благоволили політики, деякі з них самі відвідували «Народний храм».

Але поступово в пресі почали з’являтися негативні відгуки про Джонса. Після цього він вирішив ізолювати своїх парафіян від зовнішнього світу, перебравшись разом із ними в Британську Гаяну в Південній Америці. Свою нову громаду, яка проіснувала з 1974 до 1978 року, він назвав Джонстаун.

З від’їздом Джонса цікавість до його особистості не вщухла. На нього скаржилися колишні послідовники, родичі членів культу писали скарги. У результаті конгресмен Лео Раян із дозволу Джонса прибув разом із групою журналістів до його громади в Гаяні. Під час його візиту кілька членів групи передали йому записки з проханням їх забрати. Але Джонс не планував їх відпускати. Він змусив членів культу напасти на Раяна та відступників, які вже сиділи в літаку. Конгресмена та ще чотирьох людей було вбито.

Після цього, передбачаючи свій арешт і кінець служіння, Джонс наказав членам культу прийняти ціанід, розчинений у солодкому напої. Багато хто добровільно випив отруту, тих, хто відмовлявся, розстрілювали або вливали їм у рот напій насильно.

Інший приклад — секта Сінанон, яка розпочиналася як спільнота реабілітації наркоманів. 1978 року в Каліфорнії члени спільноти засунули гримучу змію до поштової скриньки адвоката Пола Моранця. Він вів судовий процес від імені колишніх членів спільноти, і замах був скоєний за наказом лідера Сінанона Чарльза Дідеріха.

Дідеріх до створення свого культу вів безладне життя. Він двічі розлучився, на роботі довго не тримався, пив і дуже зубожів, коли прийшов до Товариства анонімних алкоголіків. Йому дуже сподобалася програма 12 кроків, і він вирішив, що допомагатиме іншим. Оскільки він був безробітним на соц. виплаті та мав багато вільного часу, Дідеріх почав проводити невеликі власні збори, які перетворилися на семінари. Він мав власні погляди на те, як потрібно лікувати наркозалежних та алкоголіків.

Так виникла громада Сінанон. У її основі був повний послух. Дідеріх згодом вирішив, що в членів його громади не повинно бути дітей, а тому всі чоловіки мають зробити вазектомію, а жінки аборти. Він наказав розлучитися 280 подружнім парам у своїй громаді. Сінанон тим часом багатів та розширювався, секта володіла нерухомістю, заправними станціями, багатоквартирними будинками, парками автомобілів, човнів та літаків. У Сінанон були навіть власний пляжний курорт і злітно-посадкова смуга. Після спроби вбивства адвоката Дідеріх отримав 5 років умовно, штраф у 5 тисяч доларів і був усунений від управління Сінанон. Він помер у 1997 році, його організація поступово згасла, але методи й далі існують у вигляді концепції так званої жорсткої любові.

Ще один приклад — Церква об’єднання, створена 1954 року. За кілька десятиліть вона поширилася на багато країн світу та залучила кілька мільйонів послідовників. Її засновник, Мун Сон Мен, мав дружні стосунки з Ніксоном, Рейганом і Бушем-старшим. Він робив щедрі пожертвування, зокрема мільйон доларів президентській бібліотеці президента Буша-старшого. Знаменитості та впливові люди платили за участь у заходах Муна, щоби підвищити його популярність. Відзначилися президенти Буш, Форд, Михайло Горбачов, колишній конгресмен США Джек Кемп та багато інших.

Мун рекламував свою церкву в багатьох газетах США. Він робив інвестиції по всьому світу, лідирував на американському гуртовому ринку суші, придбав інформаційні агенції, такі як UPI та The Washington Times. Проте церква привернула увагу законодавців ухиленням від податків та надмірною активністю. Мун моментально оголосив, що його переслідують за віру. У США та інших країнах його вплив сильно ослаб, але в багатьох інших місцях Церква об’єднання успішно діє досі.

Бхагван Шрі Раджніш, відомий також як Ошо, започаткував культ послідовників у 1960-х роках, після прочитання лекції «Від сексу до надсвідомості». У свій час він був викладачем філософії, але потім відкрив ашрам — спочатку в Пуні, потім в Орегоні. Разом із кількома тисячами послідовників він перебрався на ранчо поблизу містечка Антилопа, щоби сформувати громадський комплекс. Послідовники прагнули захопити адміністративні посади в місті. Багаті учні купували своєму гуру дорогі подарунки, зокрема 90 автомобілів «Ролс-ройс». В ашрамі практикувалися вільні сексуальні стосунки, але не заохочувалося дітонародження.

Раджніша оштрафували на 400 тисяч доларів за порушення імміграційного законодавства та депортували зі США. Він повернувся до Індії та помер у Пуні в 1987 році. Але справа його живе: учні підтримують ашрам у Пуні та продають його книги.

Розповідати про культи можна дуже довго. Одні були порівняно миролюбні, інші практикували насильство. Ріднило їх те, що лідери рано чи пізно перетворювалися на диктаторів і нав’язували членам свою волю, використовуючи їхні гроші, сили та час у власних цілях.

Люди, які потрапили до культу, опинялися ніби всередині кокона, всередині своєї альтернативної дійсності. Коли ця реальність вступає в конфлікт із суспільством, у деяких групах відбуваються трагедії.

2

Нечисленність учасників культу посилює вплив лідера

У світі багато деструктивних культів, але здебільшого вони нечисленні. Здавалося б, це говорить про їхню слабкість, на відміну від великих організацій, таких, як церква Муна. Однак у маленьких групах усі учасники відрізняються сильною згуртованістю, а лідер має величезну владу. Лідерові зручніше й легше впливати на членів маленької спільноти, причому так відбувається навіть тоді, коли він демонструє явні психопатичні риси чи ознаки іншого психічного розладу.

Саме лідер задає параметри реальності для таких груп, вони впадають у когнітивну та емоційну залежність від нього та часто відчувають нездатність відірватися від цієї залежності. Навіть якщо лідерові властиво марне мислення, наприклад, під впливом наркотичних речовин, члени групи починають думати, відчувати та поводитися так само. Через це часто трапляються трагедії, чому є чимало прикладів.

Один із них — культ Чарльза Менсона. Менсон мав психіатричний діагноз — шизофренію і параноїдально-маячний розлад. Більшість молодості він провів у місцях ув’язнення, лише ненадовго виходячи на волю. Його мати була повією та злодійкою, яка нехтувала материнськими обов’язками. Вона то пристроювала його в притулок, то віддавала під опіку родичам. З юних років Менсон навчився красти та грабувати, підробляв документи та був сутенером. У в’язниці він мав час вивчити релігійні течії та культи. У 1967 році він звільнився в 32 роки та став збирати довкола себе послідовників, чому сприяв розквіт культури хіпі, у яких завжди були популярні гуру — духовні вчителі, і нетрадиційні релігії.

Культ Менсона зосередився на його баченні майбутнього апокаліпсису. Члени групи приймали наркотики та торгували ними. Вони називали себе сім’єю, і будь-хто міг прийти й залишитися. В основному в «Сім’ї Менсона» були жінки, які обожнювали свого лідера й беззастережно йому підкорялися. За наказом Менсона члени групи скоїли кілька звірячих вбивств, зокрема вагітної дружини режисера Романа Поланскі Шерон Тейт. Менсон вважав, що ці вбивства призведуть до расової війни, а вона, своєю чергою, до апокаліпсиса.