1

Не бійтеся дискомфорту. Без навмисного подолання труднощів навіть довга практика не принесе успіху

Коли ви робите спробу вийти на новий рівень, вам треба  вийти із зони комфорту. Якщо цього не станеться, ви ніколи нічого не покращите. Можна тренуватися багато годин, але без усвідомленої практики нічого не зміниться. Піаніст-аматор може грати кілька десятиліть одні й ті самі пісні, накопичивши безліч годин «наївної практики», але за всі ці роки він не гратиме краще.

Ерікссон вивчив дослідження, які стосувалися роботи лікарів. Лікарі, які практикують 20–30 років, мали об’єктивні показники не краще, а іноді й гірше, ніж ті, хто працював лише два чи три роки. Виходить, що їхня повсякденна практика ніяк не покращувала їхні здібності. Медицина консервативна, і мало хто в ній готовий вийти із зони комфорту, аби покращити свої здобутки.

Інший приклад, наведений Ерікссоном, — Бенджамін Франклін. Вчений, письменник, видавець, досвідчений дипломат та винахідник, він дуже любив грати в шахи та витрачав дуже багато часу на це. Він дуже добре грав. Його рівень був набагато вищим за середній, але ніколи не був достатньо хорошим, щоби зрівнятися з майстерністю найкращих гравців Європи. Франклін був дуже розчарований і не міг зрозуміти, чому довгі години тренування не можуть вивести його на новий рівень. А вся справа була в тому, що він ніколи не тиснув на себе, ніколи не виходив зі своєї зони комфорту. Він поводився як піаніст, який грає ті самі пісні упродовж тридцяти років. Це прямий шлях до застою, а не покращення навички.

Якщо хочете чогось досягти, витягайте себе із зони комфорту: знайдіть свої слабкі місця та цілеспрямовано працюйте над ними.

Цікаво, що Андерс Ерікссон прославився завдяки дослідженню молодих музикантів, яке лягло в основу правила 10 000 годин, популяризованого Малкольмом Гладуеллом у бестселері Генії та аутсайдери. На основі результатів досліджень Ерікссона Гладуелл зробив висновок, що для досягнення майстерності в будь-якій справі потрібно 10 000 годин практики та тренувань. Але насправді, як зазначає Ерікссон, Гладуелл надто вільно обійшовся з інтерпретацією результатів дослідження. Головна ж помилка Гладуелла полягала в тому, що його трактування може вселяти хибну впевненість у тому, що якщо присвятити якійсь справі 10 000 годин, то обов’язково досягнеш у ній майстерності. Але для досягнення майстерності потрібна не проста, а цілеспрямована практика. Просто роблячи те саме протягом десятків тисяч годин не досягнеш досконалості.

2

Якщо ви на чомусь спіткнулися, потрібно не повторювати спроби раз-по-раз, а спробувати по-іншому, знайти спосіб обійти перешкоду

Іноді, попри постійні зусилля, ніяк не вдається щось зробити, як задумано. Здається, що цю перешкоду ніколи не подолати. Що робити в цьому випадку?

Знайти спосіб обійти бар’єри, вважає Ерікссон. Це один із прийомів цілеспрямованої практики. У своїх дослідженнях він часто стикався з явищем, коли людина з незрозумілих причин ніби досягала якоїсь мертвої точки у своїй роботі та тренуваннях. Проблема в тому, що здебільшого  люди просто швидко здаються і припиняють спроби щось покращити, вважаючи, що досягли межі.

Щоб узяти бар’єр, потрібно не «краще намагатися», а «спробувати інакше». Уся справа в техніці. І тут важливу роль може відіграти викладач чи тренер, той, хто запропонує спосіб подолати перешкоду, оскільки вже неодноразово стикався з такого роду бар’єрами.