1

Самовладання — основа винятковості, без нього неможливо повністю реалізувати потенціал

На думку Наварро, самовладання не може підкорити гори, але гори не можна підкорити без нього. Самовладання багатолике: це й уміння йти на жертви, і здатність старанно працювати, і залишатися зосередженим. А крім того, це знання наших емоцій, сильних і слабких сторін.

Людина, що знає свої слабкості, може й відступити, якщо відчуває, що сьогодні не її день.

Це свідома й чесна оцінка себе, а не слабкість. Автор наводить як приклад випадок із власного життя. Злочинець захопив заручницю і погрожував її вбити, група спецпризначенців, якою керував Наварро, чекала його вказівок. Але в нього зовсім нещодавно померла улюблена бабуся. Він звернувся до свого командира і сказав, що хоче усунутися від операції та доручити її своєму заступникові. Командир сказав авторові, що він має робити те, що вважає за потрібне, якщо вважає, що так буде краще. Наварро так і вчинив, й операція пройшла успішно, хай і без його участі. Можливо, і сам би він провів її добре, але оскільки у нього були сумніви через свій глибокий сум, він вважав за краще відійти убік.

Один зі способів розвинути в собі самовладання — навчитися чомусь новому, стати учнем. Свого часу Наварро довелося багато вчитися. Він приїхав до США дитиною, разом із батьками — кубинськими біженцями. Він мав вписатися в суспільство однолітків, але не знав мови й був далекий від американської культури. Імена Багз Банні й Тінкербел (фея Дінь-Дінь із «Пітера Пена») ні про що йому не говорили.

Йому подобався спорт і рухливі ігри з іншими дітьми, але він не говорив англійською, а вони — іспанською. В автора був справжній культурний шок. Йому здавалося, що інші діти розумніші за нього, але потім він зрозумів, що просто вони мають одні знання, а він — інші. Зрозумів він і те, що школа не допоможе заповнити такий дефіцит знань й узявся до справи самостійно, розпочавши програму навчання. Звичка до самостійного навчання допомогла йому згодом добитися самоконтролю і відкрила шлях до інших речей, зокрема до кар’єри у ФБР і до глибокого знання людської поведінки.

Наварро в підлітковому віці не лише вивчив англійську мову, але і вирішив самостійно вивчити мову тіла. Він відвідував бібліотеку і знаходив там книги з невербального спілкування, зокрема, жести й вітання примітивних племен. Він читав усе, що міг знайти з цієї тематики, у галузях психології, зоології, антропології, медицини, анатомії та етнографії. Урешті-решт це самостійне навчання змінило все його життя: допомогло зробити кар’єру в різних галузях, знайти цікаві знайомства й здобути глибокі знання про природу людини.

Навчання — це, окрім іншого, робота над собою. Навчаючись, ми інвестуємо в наші знання, зростання і потенціал. Воно корисне в будь-якому віці: є люди, які у 80–90 років роблять те, що за життєвими обставинами увесь час відкладали, наприклад, закінчують школу або коледж, навчаються грати на музичному інструменті. Вони не прагнуть зробити кар’єру за допомогою цих знань, але дисциплінують себе й відчувають радість, коли вони цього досягають.

Для самовладання дуже важлива душевна рівновага. Подумайте про те, що б ви хотіли знати краще або вивчити з нуля. Можливо, є якісь курси, або можна вивчити це самостійно, відвідуючи бібліотеки, або за допомогою онлайн-уроків. Можливо, ви б могли знайти наставника. Почніть діяти. Вивчіть усі джерела, за допомогою яких можна поліпшити або освоїти навичку, і призначте собі дату початку.

Якщо ви помічаєте, що занадто гостро реагуєте на ситуацію, а потім переживаєте через це, то вам бракує емоційної рівноваги. Якщо таке трапляється часто, продумайте методи, які допоможуть із цим боротися. Можливо, розчарування і гнів для вас не рідкісне явище, а може, навпаки — ви часто відчуваєте пригніченість і депресію. У такому разі можна звернутися за консультацією до фахівця, у цьому немає нічого ганебного.

Одна з якостей, необхідних для виховання самовладання, — сумлінність. Ви, можливо, вважаєте свою роботу гарною, а себе — працелюбним і добросовісним, але що про це думають інші? Спробуйте поглянути на себе очима сторонніх людей. Яким вони вас бачать? Чи дійсно ваша робота їм подобається? Якщо так, ви почуєте про це від них самих. Якщо вони мовчать, це привід подивитися на себе звіддаля. Напевно у вас, як і в будь-якої людини, знайдуться свої слабкі сторони. Спробуйте скласти їх список і зрозуміти, як із ними боротися. Подумайте про те, як би ви хотіли виглядати в очах інших, і працюйте над цим.

А як щодо самодисципліни? Чи здатні ви встати з ліжка на 15 хвилин раніше, з’їсти меншу порцію їжі, прибиратися в кімнаті щодня? Поставте собі спершу невелику мету, наприклад, акуратно заслати постіль із самого ранку. І коли це стане звичкою, переходьте до наступної мети. Ведіть журнал досягнення своїх цілей, великих і малих. Якщо ви поставили за мету освоїти нову навичку, візьміть за правило практикуватися щодня. Якщо це складна процедура, розбийте її на декілька невеликих кроків. Відпрацьовуйте один крок, і тільки коли він стане ідеальним, переходьте до наступного. Тоді у вашому мозку відбуватиметься процес мієлінізації: мозок побудує схеми ваших нових дій і доведе їх до автоматизму.

Практикуючи все це, ви крок за кроком рухатиметеся до самовладання. Воно не передається в спадок разом із генами, над ним треба працювати щодня, але коли ви навчитеся самовладання, ніхто його у вас вже не зможе забрати.

2

Спостережливість важлива для успішної кар’єри, безпеки й відчуття повноти життя

Просвітлене усвідомлення далеке від застосування шаблонних пояснень і готових відповідей. Треба поставити собі питання, що ж ви зараз спостерігаєте. Що це може означати, чи є в того, що відбувається якийсь контекст, що треба взяти до уваги, як це співвідноситься з тим, що ви вже знаєте. Треба постійно ставити собі ці питання та увесь час проявляти цікавість. Просвітлене усвідомлення можна застосовувати де завгодно. Наварро нерідко застосовував це під час роботи у ФБР. Він і його команда постійно ставили під сумнів, здавалося б, очевидні речі, переглядали стару інформацію і шукали нові шляхи та пояснення.

Одного разу жінка, яка працювала друкаркою в армії США в Європі та мала секретний допуск, потрапила під підозру за звинуваченням у шпигунстві. Багато документів із її підрозділу з’явилися в іншій країні. На бесідах вона розповіла цілком правдоподібну історію, що зняла з неї підозру. Хоча, її не можна було ні підтвердити, ні спростувати.

Мало хто наважується на зраду своєї країни, це має бути людина особливого складу. Якого саме? У кого була можливість і готовність порушити закон завдяки певним рисам характеру, минулому, якимсь шкідливим звичкам? Спершу визначили засоби й можливість злочину — хто мав доступ до секретних документів, знав, які з них найбільш цінні, хто міг вільно винести їх із будівлі.

Чи потребував хтось зі службовців грошей — через наркотики, алкоголь, звичку жити на широку ногу? У кого в минулому вже були дрібні порушення? Хто був умілим брехуном і був абсолютно байдужим до інших? Поставивши собі всі ці питання, група почала шукати інформацію, вивчати справи та спостерігати. Як наслідок, вони дійшли висновку, що це могла бути тільки одна людина — саме та жінка, яку одразу запідозрили. Після майстерного допиту її первинне пояснення розсипалося, і вона у всьому зізналася.