Наші проблеми, по суті, мало чим відрізняються від проблем людей, які жили дві тисячі років тому

Читання праць стоїків змушує зробити висновок про те, як мало змінилася психологія людини за тисячі років. Людей турбує все те саме — стосунки з іншими людьми, страх втрат, хвороб, бідності, прагнення до комфорту, задоволення дедалі більших бажань, самореалізація.

Стоїцизм, який виник у Стародавній Греції понад дві тисячі років тому, був не просто філософським вченням про природу речей, а практичною системою. Стоїків цікавило не безплідне теоретизування, а людська психологія. Те, чому люди страждають, і як зробити так, щоб вони почувалися краще. Це універсальні питання, які так само хвилюють сучасних людей, як і тих, хто жив тисячі років тому. У стоїків були відповіді на ці запитання. І вони цілком застосовні в житті сучасних людей.

Стоїцизм розвинувся як вчення в 3 столітті до н. е. в стародавній Греції завдяки Зенону Кітійському, а потім ще більшого розвитку набув у стародавньому Римі, де його практикували Сенека, Гай Музоній Руф, Епіктет і Римський імператор Марк Аврелій.

У масовій свідомості існує уявлення про стоїка як про доволі черству, беземоційну людину, аскета, байдужого до радощів життя або навіть такого, що відкидає їх. Це лише стереотип. Вчення стоїків було позбавлене такого роду крайнощів. Стоїки не закликали відмовлятися від радощів життя, навпаки, людина, яка практикує стоїцизм, цілком могла насолоджуватися комфортом і гарними речами. Але водночас не ставати їхнім рабом — не прив’язуватися й у разі потреби відмовитися від них без жалю. Тому бути стоїком не означає жити без задоволення і радості, бути стоїком — означає бути внутрішньо готовим прийняти будь-яку долю.

У стоїків були дві головні мети — досягти чесноти та спокою

На відміну від грецьких, римські стоїки не розділяли чесноту та спокій, для них ці дві мети являли собою одну. Спокій вони вважали невіддільною якістю доброчесної людини. Для сучасної людини ці цілі, найімовірніше, прозвучать не дуже вдивовижу. Проте, варто розібратися, що розуміли стоїки під чеснотою і спокоєм.

Бути доброчесним у розумінні стоїків означало жити в злагоді зі своєю природою і зі своїм призначенням. У чому бачили призначення людини стоїки? Вони вказували, що людина — єдина істота, наділена розумом. Бути розумним — ось призначення людини. Мета життя людини — прагнути до мудрості. Мудрість же, з погляду стоїків, — це свобода від суєти. Але стоїки розуміли, що ніхто не може бути ідеально мудрим, тому мудрість вони вважали радше орієнтиром, ніж досяжною метою.