Непродумані проєкти призводять до катастроф

У 2008 році уряд Каліфорнії провів референдум серед каліфорнійців: чи схвалюють вони будівництво залізничної гілки від Лос-Анджелеса до Сан-Франциско. Поїздка на швидкісному поїзді займала б трохи більше ніж дві години, приблизно стільки ж, скільки на літаку, з урахуванням реєстрації, здачі та отримання багажу й так далі. Комфортабельний поїзд проїжджав би мальовничі долини, пасажирів пригощали б смачним сніданком і кавою. Ця гілка з’єднала б два міста і Кремнієву долину.

Будівництво велося в різних частинах маршруту, але проєкт увесь час відкладали, плани змінювали, витрати зростали. Спочатку їх оцінили в 43 млрд, потім приблизно 70, потім дійшли до 100 млрд, але це не остаточна вартість, вважають деякі. Цей випадок не є винятком, так закінчується більшість великих проєктів.

У кожному великому проєкті є фаза попередньої підготовки, коли відповідальні особи будують плани й ухвалюють рішення. Це психологічний чинник. Крім того, усередині проєкту люди конкурують за посади, ресурси та владу. Власне, влада є другим рушійним чинником проєкту, коли генеральний директор або політик застосовують її, щоб рухати справу вперед. У кожному проєкті, від найбільшого до найменшого, присутні ці два чинники.

Роботу над каліфорнійським поїздом у нікуди було розпочато з ентузіазмом. Але поступово виникли проблеми, справа почала стопоритися. Це спричинило нові проблеми, а ті, своєю чергою, ще сильніше сповільнили процес. Справа затягувалася все більше. Це класичний приклад девізу «Думай швидко, дій повільно» і він характерний для більшості невдалих проєктів. З успішними проєктами все навпаки.

Невдалі проєкти зазвичай затягуються, а успішні завершуються вчасно. Тривалість проєкту — це відкрите вікно, яке із часом відкривається дедалі ширше. Що ширше відчинене вікно, то більше неприємних несподіванок у нього влетить, тих самих «чорних лебедів» Нассіма Талеба, що означають події з низькою ймовірністю, але серйозними наслідками. Невдалі проєкти бувають не просто невдачами — вони можуть згубити кар’єру, пустити компанію на дно і спричинити інші катастрофи.

У ролі чорного лебедя може виступати будь-яка подія. Це може бути пандемія, скасування виборів, обвал ринку, яких ніхто не чекав. Вони малоймовірні, але що більше часу від ухвалення рішення до закінчення реалізації проєкту, то вища їхня ймовірність.

Такі події не обов’язково драматичні. Для руйнування проєкту достатньо і звичайних змін. Якщо журналіст пише книжку про політику, успіх цієї книжки залежить від багатьох чинників: зростання популярності героя книжки, наявність чи відсутність скандалів, пов’язаних із ним, програні вибори, хвороба, відхід із політики тощо. Що сильніше відтерміновується вихід книжки, то вища ймовірність неприємних несподіванок.

Для єгипетської пустелі характерні сильні пориви вітру, це звичайнісіньке явище. Але саме вони призвели до того, що гігантський контейнеровоз Ever Given сів на мілину й заблокував канал на 6 днів, коли вітер штовхнув його ніс. Майже тиждень не вдавалося зрушити його з місця, він заблокував канал, зупинив сотні кораблів і спричинив перебої в ланцюжку постачання. Незначні зміни, що склалися певним чином, призвели до катастрофи.

Будь-які зміни, від драматичних подій до тривіальних явищ, здатні занапастити проєкт, якщо в них на це буде достатньо часу. Висновок — закінчити проєкт якомога швидше, зачинивши в такий спосіб вікно для неприємностей. Однак це не означає, що швидкість — запорука успіху.

Багато керівників проєктів помилково вважають, що потрібно встановити жорсткі часові рамки, негайно взятися за роботу і змусити всіх працювати не покладаючи рук. Якщо експерти вважають, що проєкт займе два роки, керівники вважають, що в них є рік. Вони рвуться вперед, мучать себе та інших, і все це закінчується невдачею.

Прискорення проєктів може так само вірно призвести до катастрофи, як і їхнє уповільнення. У 2021 році під поїздом метро в Мехіко обвалилася естакада. Розслідування катастрофи дійшло висновку, що це сталося через поспішні та неякісні роботи. Поспіх був викликаний тим, що впливовий мер Мехіко прагнув завершити будівництво до того, як залишить свою посаду. У підсумку будівництво почалося до того, як доопрацювали генеральний план, і лінія метро була з дефектами від самого початку. Під час обвалення шляхів загинули 26 осіб.

Проєкт складається з двох фаз: планування і втілення в життя. Усе починається з ідеї, якогось прекрасного образу, який має прийняти проєкт. Планування шукає способи втілити ідею в життя. На цій стадії потрібно вивчати, аналізувати, тестувати та деталізувати, одним словом, готувати надійну дорожню мапу, за якою можна рухатися від початку до кінця.

Нехай планування буде повільним — це порівняно недорогий етап. Це під час реалізації витрачаються величезні гроші та виникають неприємні несподіванки, а під час складання дорожньої мапи можна дозволити собі не поспішати та зробити все ретельно. У легендарній студії Pixar режисери можуть витрачати роки на вигадування чергового мультфільму, на цій стадії їх ніхто не квапить. Вони можуть придумати деталізований сценарій, протестувати його — і тоді виробничий процес пройде гладко.

Думати потрібно повільно, а діяти — швидко

Багато людей поспішають на початковій стадії проєкту, забувши про те, що думати потрібно повільно, а діяти швидко. Провали є в проєктів різного масштабу й із різних причин, але можна виділити загальні риси. Це непродумані цілі та завдання, відмова від вивчення альтернатив, дослідження труднощів і ризиків, поверхневий аналіз, за яким слідує ухвалення швидкого і зазвичай неправильного рішення. Всупереч іншим альтернативам, люди поводяться так, ніби в них немає вибору, і далі рухаються вперед, попри те, що витрати та ризик зростають.

Замовчування проблем дає змогу вигравати контракти й отримувати схвалення проєктів. Але те, що проігноровано на стадії проєктування, обов’язково вилізе під час реалізації проєкту. Це спричинить неминуче перевищення витрат і затримки. Але на той час проєкт уже просунеться далеко вперед, і його прикро буде кидати на півдорозі. Стратегічне спотворення веде прямо до цієї точки неповернення.

Люди за своєю природою оптимістичні та самовпевнені. Більшість водіїв переоцінює свої навички водіння. Переважна частина дрібних бізнесменів упевнені, що їхній бізнес уже точно буде успішним, попри те, що інші часто-густо зазнають фіаско. Кожен курець упевнений, що він-то вже точно не захворіє на рак. З одного боку, оптимізм і самовпевненість — хороші якості, які допомагають триматися на плаву. Вони надихають на нові ідеї, вступ у шлюб, народження та виховання дітей. Але якщо, за іронічним зауваженням Флівб’єрга, ви чуєте, як пілот перед злетом повідомляє пасажирам, що з оптимізмом дивиться на запас палива, краще негайно покинути літак.

Зазвичай, обдумуючи щось, людина спочатку виносить швидке інтуїтивне судження.

Для наших предків це було добре: швидке рішення могло врятувати життя. Але коли йдеться не про виживання, а про довгостроковий проєкт, однієї інтуїції недостатньо. Потрібно використовувати свідомий розум, щоби проаналізувати інтуїтивне судження та або довести його до досконалості, або відмовитися від нього.

Віра багатьох власників малого бізнесу заснована не на фактах і доказах, а на психологічній упередженості. Звісно, це не означає, що інтуїтивними рішеннями треба нехтувати, іноді вони працюють дуже добре, особливо якщо їх приймає експерт у своїй справі. Але для недосвідчених новачків це небезпечно. Великі проєкти абсолютно не підходять для ухвалення поспішних інтуїтивних рішень, але люди схильні до нереалістичного оптимізму й поспішних суджень.