Як розповідає автор книги, Бенедикт Кері, у дитинстві він був дуже цілеспрямованим учнем. Він вірив, що для того, щоб домогтися результату, потрібно докладати зусиль, сидіти над книжками, проявляти самодисципліну, опановуючи знання. Метою його був вступ до коледжу, і заради неї він наполегливо працював, вважаючи, що праця — це головне, якщо хочеш добре вчитися. І водночас він відчував, що має бути й інша стратегія, крім наполегливої праці.

Кілька дітей у класі добре запам’ятовували математичні формули та історичні події, тоді як начебто не особливо старалися. Кері займався з репетиторами, проходив тренінги для учнів, і був упевнений, що цього достатньо.

Коли настав час вступати до коледжу, Кері, на його глибокий подив, провалив усі тести, які він розіслав у кілька престижних місць. Він був убитий жахом, але оскільки сильно хотів вступити, надіслав запит до державного університету сусіднього штату Колорадо, куди його і прийняли.

Вчитися йому було не дуже складно, і Кері нарешті дозволив собі розслабитися. Він багато гуляв, залицявся до дівчат, брав участь у дружніх студентських пиятиках і посиденьках. Навчання стало просто частиною життя, а не головною його метою. Невдачі більше його не лякали, як і будь-який студент, він був готовий і до провалу, який можна виправити. Як і у всіх, у нього бували напади ліні та неуважності. Але, на його превеликий подив, навчання раптом стало даватися йому набагато легше, хоча він витрачав на нього набагато менше сил, ніж у школі.

І тоді Кері задумався: чи такі вже погані лінощі? Можливо, наш організм влаштований так, що просто запрограмований на відпочинок, після якого легше засвоювати новий матеріал? Можливо, неуважність потрібна для того, щоб мозок відпочивав?

Вельми спокусливо було б вважати мозок м’язом, який потрібно тренувати й навантажувати, щоб він ставав міцнішим і сильнішим. Але, вивчивши сучасні дослідження, Кері дійшов висновку, що мозок — не зовсім м’яз, а щось зовсім інше. Він пов’язаний із добовими ритмами, сном і неспанням, чутливий до настрою і навколишнього середовища. У ньому залишається набагато більше, ніж нам здається, і навіть уночі він не спить, а працює, шукає зв’язки й аналогії в подіях минулого дня.

Що важливо для гарного навчання? Одна з очевидних порад — насамперед знайти тихе місце, де ніхто не заважатиме, де можна спокійно зосередитися. Але останні дослідження в царині навчання показали, що спеціальний простір для навчання та інші навчальні ритуали уповільнюють сприйняття навчального матеріалу, а не навпаки.

Інший популярний підхід до навчання — необхідність постійно практикуватися, бажано в один і той самий час. Але дослідження показують, що мозок працює ефективніше, коли йому доводиться розв’язувати задачі з різних галузей, ніж коли його змушують зосередитися на чомусь одному.

Багато хто обурюється сучасним поколінням, яке раз у раз відвертається на смартфон або читання постів у соціальних мережах, замість того щоб зосередитися на корисних і важливих речах. Але хто довів, що такі відволікаючі заняття погано позначаються на пам’яті учнів, на їхній здатності засвоювати нове? Можливо, це зовсім не так? Звісно, деяким видам навчання заважають відвертальні чинники, якщо під час лекції заглибитися в сторонню книжку або годинами базікати в соціальних мережах. Але помірне відволікання не тільки не шкодить справі, а й допомагає їй. Ба більше, під час таких здатних відвернути моментів може раптово прийти осяяння, якщо ми зосереджені на складному математичному завданні або застрягли у творчому глухому куті.

Кері не стверджує, що є правильний і неправильний способи вчитися. Він каже, що є різні стратегії для збирання та опрацювання інформації, і кожен має обрати власну, відповідно до своєї індивідуальності.

І його книжка про те, як зробити навчання частиною життя, коли воно протікає легко і природно, без надриву й перенапруження сил. І тому не завжди треба люто боротися з нашими слабкостями, які, як вважалося донедавна, шкодять будь-якому навчанню, — з лінощами та неуважністю. Потрібно навчитися отримувати користь і з них.

Зміст дайджесту

1За нашу пам’ять та наше навчання відповідають гіпокамп та неокортекс, особливі ділянки мозку2 У нашому мозку діють сила зберігання і сила вилучення3Розподілене навчання набагато ефективніше за постійне зубріння і допомагає засвоїти вдвічі більше інформації4Метод розподіленого навчання особливо ефективний зі збільшенням інтервалу між повтореннями5Тести – не тільки інструмент для вимірювання досягнень учнів, вони ще й ефективний метод навчання6Розум працює над проблемами підсвідомо, коли ми навіть не відчуваємо, що це відбувається7Чергування різних практик та вмінь дозволяє краще засвоювати навчальний матеріал8Після роботи з безліччю прикладів мозок виробляє інтуїтивні рішення, «шосте відчуття»9Сон покращує утримання та розуміння того, що було вивчено напередодні10Ми в силах самі контролювати свій процес навчання11Завершальні коментарі

1

За нашу пам’ять та наше навчання відповідають гіпокамп та неокортекс, особливі ділянки мозку

Мозок зберігає інформацію не так, як ми зберігаємо її в комп’ютері в окремих теках. Якщо ми відкриємо таку теку, то зміст її завжди буде однаковим. Але інформація в мозку тісно пов’язана зі сприйняттям, навколишнім оточенням, і буде сприйматися по-різному в різних ситуаціях. Він працює в режимі багатозадачності, відзначаючи звуки, запахи, відчуття, тоді як людина водночас розв’язує завдання, готує обід, відповідає на електронну пошту.

Людський мозок містить 100 млрд нейронів, що складають його сіру речовину. Він може вмістити в себе 3 мільйони серіалів, і він ніколи не відпочиває, навіть коли ми спимо. Він, як кінооператор, записує факти, події, враження. Усе це зберігається в архівах пам’яті, поки не знадобиться нам.

За пам’ять відповідає ділянка мозку під назвою гіпокамп. У середині минулого століття нейрохірурги зрідка проводили операцію на гіпокампі, щоби позбавити хворих на епілепсію важких нападів. Це був час, коли операціями на мозку намагалися лікувати депресію і шизофренію, що іноді призводило до дуже тяжких наслідків. Так, наприклад, відомий випадок хворого, на прізвище Молейсон, який після операції на гіпокампі втратив здатність формувати нові спогади. Він ще пам’ятав щось із дитинства, з того, що трапилося до операції, своїх батьків, шкільні походи. У нього була прекрасна короткочасна пам’ять, він міг запам’ятовувати номери телефонів і ряди цифр. Але якщо його психіатр, з яким вони працювали багато років, виходив із кімнати й за п’ять хвилин повертався, Молейсон не міг згадати, хто це такий. Його мозок реєстрував нову інформацію, але не міг її втримати через пошкоджений гіпокамп. Але він поступово навчився запам’ятовувати цифри й утворювати певні числові ряди. Ці нові свідомі спогади були сформовані за межами гіпокампа, у неокортексі. Тільки ця ділянка мозку здатна створити нову пам’ять, допомогти засвоїти нові навички, якщо доступ до старих із якоїсь причини неможливий.

2

 У нашому мозку діють сила зберігання і сила вилучення

Наш мозок пам’ятає дуже багато чого. Це не означає, що все, що ми бачимо, чуємо або говоримо, зберігається в нас у голові до самої нашої смерті. Непотрібна інформація вивітрюється постійно, мозок утримує тільки те, що здається йому важливим, корисним, цікавим або перспективним. Це означає, що всі ми свідомо прагнемо запам’ятовувати таблицю множення, телефон, пароль до телефону або номер шкільної шафки в роздягальні. На перший погляд, це здається неймовірним, з огляду на величезний обсяг інформації, яку ми постійно переробляємо. Але не забудьте, що в цифровому вираженні мозок може вмістити три мільйони телешоу або серіалів. Цього більш ніж достатньо, щоб записати головні події, навички та вміння за все життя, від колиски до могили.

Іноді в мозку раптово спливають деталі, які здаються безглуздими, але пригадуються дуже чітко. Як приклад Кері наводить себе, коли він працював над книжкою і відвідував бібліотеку коледжу, як за часів студентської юності. Він згадав запах старих книжок, і це перенесло його в часі на багато років назад, у 1982 рік, коли він шукав книжки в бібліотеці Колумбійського університету. І тут же він чітко, як наяву, побачив свого наукового керівника в залі цієї бібліотеки, і ніяк не міг згадати, як його звали. Потім раптом пригадалося, що ця людина була вдягнена в дорогі начищені туфлі, і одразу в голові спливло ім’я — Ларрі. Мозок зберіг цю інформацію, тому що вона здалася йому корисною. І вона залишилася в пам’яті Кері назавжди.

Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love” Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”

Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”

Читайте тільки те, що заслуговує вашої уваги
ми вже відібрали 291 найкращих книжок та продовжуємо додавати нові щонеділі
Читайте тільки суть, без вступів, повторів та води
одна книга за ~30 хвилин
Читайте українською та вивчайте її нюанси
в кожному дайджесті по одному цікавому правилу рідної мови
Підтримуй українське!