Визначено наперед: наука про життя без свободи волі
Дайджест бестселера Роберта Сапольські «Determined».
Про аргументи проти свободи волі, наукові та філософські аспекти ухвалення рішень, а також про те, як відмова від свободи волі може призвести до більш гуманного суспільства.
Роберт Сапольські давно відомий своєю критикою концепції свободи волі. У своїй книзі він наводить аргументи проти її існування та розповідає, що це означає на рівні людини та суспільства загалом. Ідеї про детермінізм і відсутність у людини свободи волі можуть здаватися тривожними, відразливими, обурливими й такими, що суперечать особистому досвіду. Якщо немає свободи волі, значить, людина не здатна робити вільний вибір, нести відповідальність за свої дії, втрачається сам сенс життя. Що взагалі залишається від людини без свободи волі?
Центральна ідея книжки — людська поведінка має детерміновані причини, формується складною взаємодією чинників, дії людини визначаються попередніми подіями, а суспільство має враховувати цей вплив. Якщо ми не віримо, що поведінка має причини, то доведеться припустити, що вона сталася випадково, її ніщо не викликало. Однак дослідження показують, що кожна дія і думка пов’язані з активацією нейронів, на які впливають різноманітні й цілком відчутні чинники. А на ці чинники раніше впливали інші, теж цілком відчутні. Свобода волі — це концепція, яка передбачає, що намір може бути вільним від усіх цих причин. Роберт Сапольські у своїй книзі показує, що в нашої поведінки завжди є причини, які не залишають місця для свободи волі. За його визначенням, людина — це сукупність біологічних та екологічних чинників, над якими вона не має влади.
Перша половина книжки присвячена використанню біологічних основ для спростування існування свободи волі. Сапольські дотримується цього погляду з підліткового віку і вважає моральним імперативом ставитися до людей без осуду. Однак автор визнає, що йому важко прийняти цей погляд, часто не вдається привести свої реакції у відповідність з ідеальним розумінням людської поведінки. Як показують дослідження, переважна більшість людей різних культур вірять у свободу волі, ця віра універсальна. Навіть у дітей дошкільного віку вже є стійка віра у свободу волі. Ми не вважаємо себе машинами. Так, коли водій-людина й безпілотний автомобіль припускаються однієї й тієї самої помилки, першого звинувачують більше.
У другій половині книги Сапольські досліджує наслідки відмови від свободи волі як на індивідуальному, так і на суспільному рівні. Ці наслідки не настільки катастрофічні, як може здатися, на перший погляд. Ба більше, у відмови від свободи волі є переваги.
Зміст дайджесту
1Є різні погляди на свободу волі та її зв’язок із детермінізмом і моральною відповідальністю2У дослідженнях свободи волі з поля зору випускається щось важливе3Намір визначається чинниками, над якими людина не має влади4За ухвалення рішень і довгострокове планування відповідає префронтальна кора, і її роботу визначають цілком відчутні чинники5Теорія хаосу і квантова теорія, хоча і ставлять під сумнів редукціонізм і детермінізм, не доводять існування свободи волі6Відмова від віри у свободу волі може зробити суспільство більш щасливим і співчутливим7Завершальні коментаріЄ різні погляди на свободу волі та її зв’язок із детермінізмом і моральною відповідальністю
Є чотири основні погляди:
- Детермінований світ без свободи волі (жорстка несумісність).
- Детермінований світ із вільною волею (компатибілізм).
- Недетермінований світ без свободи волі. Згідно із цим поглядом усе у світі, що ґрунтується на випадковості.
- Недетермінований світ із вільною волею (лібертаріанська несумісність).
Є також чотири погляди на взаємозв’язок між свободою волі та моральною відповідальністю:
- Свободи волі немає, тому покладати на людей моральну відповідальність неправильно.
- Свободи волі немає, але нормально покладати на людей моральну відповідальність (ще один тип компатибілізму).
- Свобода волі є, і люди мають нести моральну відповідальність (найпоширеніший погляд).
- Свобода волі є, але моральна відповідальність невиправдана (думка меншості).
Автор дотримується жорсткої несумісності: детермінований світ означає, що немає свободи волі, отже, покладати на людей моральну відповідальність за їхні дії не можна.
Варто зважати на те, що ці класифікації спрощені й погляди більшості людей належать до континууму, а не до простого «так» чи «ні». Крім того, люди можуть по-різному визначати свободу волі, маючи на увазі під нею ідеальну свободу волі, яка не залежить від чогось матеріального, здатність робити свідомий вибір серед альтернатив, здатність накладати вето на небажані дії. Автор вказує, що справжня свобода волі вимагала б незалежного від біологічного минулого функціонування, що неможливо. На кожну клітину нашого тіла, зокрема нейрони, впливають відчутні події.
У дослідженнях свободи волі з поля зору випускається щось важливе
1983 року Бенджамін Лібет, нейробіолог із Каліфорнійського університету Сан-Франциско, провів серію експериментів, результати яких згодом здобули скандальну популярність. Вони показали, що намір вчинити дію фіксується ще до того, як людина її усвідомлює. В експериментах Лібет за допомогою високоточного обладнання фіксував так званий потенціал готовності вчинити дію (натиснути кнопку). Цей потенціал готовності виникав приблизно за 300 мілісекунд до того, як випробовувані усвідомлювали, що вони вирішили натиснути на кнопку. Результати експериментів Лібета й безліч наступних експериментів стали трактуватися як докази того, що в людини бракує свободи волі. Вони показували, що почуття вільного свідомого вибору виявляється ілюзорним — людина обманює себе, коли думає, що свідомо приймає рішення. Також дослідження показали, що нейрони в гіпокампі, які кодують певний епізодичний спогад, активуються за пару секунд до того, як людина усвідомлює, що може вільно відтворити цей спогад. За висловом автора, почуття свідомого наміру — недоречна запізніла думка. Коли ми віримо, що робимо свідомий і вільний вибір, «нейробіологічний жереб уже кинуто».
Дослідження в галузі психології приводять до аналогічних висновків. В одному експерименті учасники вірили, що можуть увімкнути світло, натискаючи на кнопку, але світло вмикалося незалежно від їхніх дій. Учасники (за винятком тих, у кого була клінічна депресія) переоцінювали свою здатність контролювати освітлення. В іншому дослідженні учасники думали, що самі вибирають, якою рукою натискати на кнопку, але вибір руки контролювався за допомогою транскраніальної магнітної стимуляції їхньої моторної кори.
Проте дискусія навколо цих висновків залишається жвавою. Деякі критики висловлюють стурбованість із приводу обмежень використовуваних методів, інші стверджують, що дослідження не обов’язково спростовують існування свободи волі. Філософ Мануель Варгас стверджує, що експерименти Лібета досліджують негайні, імпульсивні дії (наприклад, натискання кнопки), які неадекватно відображають складність свободи волі, а справжня свобода волі пов’язана з ухваленням рішень з урахуванням довгострокових цілей. Дії в експериментах Лібета, як-от натискання кнопки, розглядаються як менш значущі, ніж вибір, який люди роблять щодо своїх переконань, цінностей або важливих життєвих рішень.
Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love” Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”
Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”
Переглянути коментарі (0) Підписатися на Telegram-канал