
Виживає найбагатший: ескапістські фантазії техномільярдерів
Дайджест бестселера 2022 року Дугласа Рашкоффа "Survival of the Richest".
Про помисли та прагнення бізнес-еліти Кремнієвої долини та їхній менталітет.
Колись розвиток технологій сприймався більшістю людей як обіцянка раю на землі, безмежне розширення можливостей для всього людства. Однак ті, хто стояв біля джерел розвитку цих технологій, думали інакше. Вони готувалися до цифрового майбутнього, у якому зможуть уникнути небезпек катастроф, що насуваються: зміни клімату, підвищення рівня моря, глобальних пандемій, масових міграцій, виснаження ресурсів тощо. Багатство і привілеї не змусили їх перейнятися відповідальністю за долю людства. Вони думають про технологічне майбутнє з однією метою: втекти від інших, за принципом «Усі помруть, а я залишуся».
Але ж колись вони давали оптимістичні інтерв’ю про користь технологій для людського суспільства загалом. Але весь технічний прогрес звівся для них до особистого виживання не озираючись на інших. Безос і Маск сподіваються емігрувати в космос, Пітер Тіль — досягти вічної молодості, Сем Альтман і Рей Курцвейл — втекти в цифровий всесвіт, завантаживши свій мозок у суперкомп’ютер, Цукерберг — у Метавсесвіт.
Автор книги, медіазнавець Дуглас Рашкофф, який здобув популярність завдяки своєму зв’язку з ранньою культурою кіберпанку й захисту політики відкритого коду, пише, що на початку 1990-х років здавалося, що цифрове майбутнє має безмежні можливості. Нехай цифрові технології виникли з військової криптографії та захисних мереж, але згодом вони породили контркультуру, що обіцяла краще майбутнє. У 1990-ті роки виникла епоха цифрового Ренесансу, який підживлювався багатою колективною уявою. У ранню епоху кіберпанку багато хто вірив, що можливо створити будь-яке майбутнє, яке тільки можна уявити.
У журналах того часу кіберпростір прирівнювали до психоделіків, хакінг — до еволюції, мережеву взаємодію — до рейв-вечірок. Ніхто серйозно не цікавився значенням комп’ютерних мереж. І тільки в журналі Wired 1993 року почали з’являтися публікації, що розкривають роль інтернету в розвитку бізнесу, після чого політична й бізнес-еліта звернула на нього увагу. Цифрова революція стала шансом для підйому фондової біржі NASDAQ, що вмирала, і зростання економіки, яке зупинилося 1987 року.
Розпочався бум доткомів, що привернув ще більше уваги до технологічного сектору. Інтернет-журналістика, присвячена переважно культурі, переорієнтувалася на бізнес-тематику. Інвестори, нарешті, розгледіли в мережі можливості швидкого примноження капіталів, молоді технологічні компанії прагнули стати «єдинорогами». До користувачів технологій почали ставитися як до легкої здобичі, споживачів, якими легко маніпулювати.
Розвиток технологій уже не включав ідею загального благоденства, а став історією особистого виживання завдяки грошам і владі. Зростання технологій подавалося як неминучість. Стрімкий і неконтрольований розвиток технологій було поставлено на службу корпоративному капіталізму. Цифрові платформи посилили експлуатацію працівників, як це відбувається на Amazon. Робочі місця стають автоматизованими, місцева роздрібна торгівля занепадає через появу та розвиток технологічних гігантів.
Виробництво комп’ютерів і смартфонів пов’язане з видобутком рідкоземельних металів і мережами рабської праці. Утилізація технологічної продукції призводить до звалищ токсичних відходів. Усе це не може не позначитися на екології, але цифрові мільярдери бачать проблему не у власній діяльності, а в людях, і думають, як її вирішити. Звідси виникають їхні фантазії про втечу, які вони намагаються реалізувати різними способами та про які розповідає Рашкофф у своїй книзі.
Зміст дайджесту
1Багачі шукають притулку, де можна сховатися від світу, який вони ж і зіпсували2Величезна міць цифрових платформ поєднується з відсутністю емпатії в їхніх керівників3Модель домінування корпоративного капіталізму спирається на прагнення до нестримного зростання4Цифрові платформи маніпулюють людською поведінкою, але все може вийти з-під контролю5Не тільки ми формуємо технології, а й вони формують нас6Є прості заходи, якими можна обмежити вплив сучасної бізнес-еліти на наше життя7Завершальні коментаріБагачі шукають притулку, де можна сховатися від світу, який вони ж і зіпсували
Менталітет мешканців Кремнієвої долини охоплює прагнення піднятися над рештою людства й жити окремим життям, далеким від турбот простих смертних. Нестримний, нічим не регульований цифровий капіталізм — це соціопатичні тенденції, індивідуалізм і байдужість до всього, крім самих себе. Носії цього менталітету прагнуть відокремитися від людей і місць, які вони ж і зіпсували. Вони впевнені, що зуміють розробити технологію, яка врятує їх від апокаліпсиса, створеного ними ж.
Рашкофф спілкується з багатьма представниками бізнес-еліти, які по-своєму розв’язують проблему майбутнього виживання. Один із них, Джей Сі Коул, колишній президент Американської торговельної палати в Латвії, став свідком розвалу СРСР, працював у різних посольствах США і ЄС і вивчав системи безпеки та плани евакуації. Він був упевнений, що людство рано чи пізно зіткнеться з катастрофою, і вжив деяких заходів.
Він почав працювати над фермами-притулками в районі Нью-Йорка за 3 години їзди від міста, щоб у разі майбутньої катастрофи легко можна було б до них дістатися. Коул вважав, що людям пора б почати по-іншому ставитися один до одного, економіки, планети загалом, але одночасно розвивав мережу секретних і самодостатніх фермерських спільнот для забезпечених людей. Для охорони він збирався найняти озброєний до зубів спецпідрозділ.
Коул погодився показати одну ферму недалеко від Нью-Йорка, розташування інших він тримав у секреті, щоб у чий-небудь притулок не увірвалися охоплені панікою люди. На фермі розводили коней, кіз і курей і вчилися стріляти з пістолета по мішенях у вигляді поганих хлопців.
Кілька ферм розташовувалися поруч, щоб сусіди могли об’єднатися в групу й залишитися в сховищі на рік або більше й захиститися від усіх інших. Він заздалегідь домовився з бригадою спецпризначенців місцевої поліції на цей випадок, і вона обіцяла прибути негайно, якщо виникне потреба. У майбутньому Коул планував найняти на кожну ферму по лікарю і дантисту.
Навколо всієї ділянки йшов високий паркан із табличками «Стороннім вхід заборонено». Територію охороняли сторожові собаки, скрізь були камери спостереження. Коул вважав, що довгі ланцюжки продовольчих постачань у разі війни або катастрофи будуть порушені, і тому ферма повинна повністю себе забезпечувати, щоб ні від кого не залежати.
Модель Коула досить розумна. Він вважає, що голодні орди не штурмуватимуть ворота його ферм, якщо вже зараз подбати про їхню продовольчу безпеку. Він пропонує місцевим фермерам долучитися до його проєкту й готовий надавати їм посильну допомогу. Коул намагається залучити інвесторів: за 3 млн доларів можна отримати безпечний комплекс, де можна перечекати епідемію, сонячну бурю або відмову електромережі, а також частку в мережі місцевих фермерських франшиз, які мають бути прибутковими.
Але поки що йому нікого не вдалося переконати інвестувати в такі ферми. Причина в тому, що люди з грошима не зацікавлені в співпраці. Вони хочуть діяти поодинці та побудувати рай особисто для себе. Вони не планують налагоджувати контакти зі спільнотою фермерів і витрачати гроші на фінансування національної програми продовольчої стійкості.
Ті з багатіїв, хто шукає безпечний притулок, наймають будівельну компанію і будують особистий бункер зі сталевим облицюванням на якомусь особистому ранчо або ділянці землі. Є компанії, орієнтовані на бункери, наприклад, Rising S з Техасу, яка будує бункери й укриття від торнадо. Ціна на мінімальний аварійний притулок розміром 8 на 12 футів починається від 40 тисяч доларів, а розкішний підземний комплекс коштує від 8,3 млн (з басейном і доріжкою для боулінгу).
Але такі сховища — для простих людей, вони не відповідають вишуканим смакам технарів-мільярдерів із Кремнієвої долини. На них орієнтується компанія Vivos, яка продає по-справжньому розкішні підземні апартаменти з переобладнаних сховищ часів холодної війни, ракетних шахт та інших подібних споруд по всьому світу. Є окремі люкси для приватних осіб або сімей і великі зони загального користування, з басейнами, ігровими майданчиками, ресторанами та кінотеатрами. Є елітний притулок Oppidum у Чеській Республіці, з імітацією природного освітлення, винними льохами та іншими розкошами, що дають змогу мільярдерам почуватися як вдома.
Проте бункер, навіть елітний, — ненадійний захист від зовнішньої непривабливої реальності. Його екосистема досить крихка, далека від природної з її біорізноманіттям. У природі одному виду можуть загрожувати хвороба, посуха або бактерії, але інші види апокаліпсиса стійкими. Закритий сад на гідропоніці вразливий для забруднення. Вертикальні ферми з датчиками вологості та системами зрошення мають гарний вигляд у бізнес-планах і стартапах. Коли верхній шар виходить із ладу, його досить легко замінити. Але під час апокаліпсиса, у закритій герметичній кімнаті, це неможливо.
Серед деяких мільярдерів під час пандемії зріс попит на власні острови. Вони планували встановлювати там майданчики для гелікоптерів та вести сільське господарство. Острів, звісно, гарний як притулок під час пандемії, але перетворити його на фортецю не так-то легко. Острови залежать від повітряного і морського постачання продовольства, сонячні панелі та фільтри для води потрібно регулярно замінювати й обслуговувати. Довкілля ніколи не буває повністю закритим, чума, радіація та отруйні опади знаходять способи просочуватися всюди. Дим із заводських труб Китаю і лісових пожеж у Європі та Каліфорнії забруднює навіть Еверест і Катманду. Але замість того, щоб розв’язувати проблеми забруднення, цифрова бізнес-еліта мріє про безпечний притулок, де можна сховатися від них і вціліти.
Величезна міць цифрових платформ поєднується з відсутністю емпатії в їхніх керівників
Google свого часу починався як проєкт двох студентів, які працювали над кращим способом пошуку в інтернеті, ніж Yahoo. Створений ними Google був набагато зручнішим і повнішим. Їхня компанія мала величезний успіх, але вони не збиралися ним обмежуватися. Коли мільярди користувачів проводили пошук, компанія збирала й аналізувала історії пошукових запитів. Ці дані постачалися дослідникам ринку, щоб вони могли маніпулювати користувацькою поведінкою.
На зорі своєї кар’єри Цукерберг мріяв створити соціальну мережу, у якій студенти коледжу могли б знайомитися один з одним і призначати побачення. Але після того, як Пітер Тіль інвестував у його компанію, його бізнес-модель замість показу реклами зайнялася продажем даних. Що активніше ми користуємося соцмережами, що більше виявляємо емоційної залученості, то більше відомостей про себе надаємо в його розпорядження.
Наші пости, лайки та кліки відстежуються та аналізуються, підстьобуючи нашу залученість, посилюючи імпульсивність і тягу до сенсацій. Прагнення соціальних мереж витягувати дані не зближує, а віддаляє людей одне від одного і від реального світу. Вони не стільки розширюють можливості користувачів, скільки збагачують інвесторів їхнім коштом.
Після кризи 2008 року в Кремнієвій долині цифрові технології використовують для масштабування бізнесу без необхідності найму великої кількості співробітників, створення галасу для підвищення ціни акцій. Компанії намагаються роздобути максимальну кількість передплатників, навіть якщо будуть втрачати гроші. Поки їхня споживча база зростає, вони знають, що витрати незабаром окупляться.
За допомогою цих даних і прийомів маніпулювання технологічні компанії здатні лобіювати зміни політики в реальному світі.
Uber і Doordash лобіювали дозвіл наймати водіїв як малооплачуваних незалежних підрядників, а не співробітників, які повинні мати пільги. Airbnb фінансує господарів квартир і будинків, щоб вони боролися з регуляторами з місцевих органів влади. Коли Цукерберг і засновники Google зіткнулися з антимонопольними законами, вони почали успішно маніпулювати законодавцями у Вашингтоні.
Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love” Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”
Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”
Переглянути коментарі (0) Підписатися на Telegram-канал