1

Найчастіше люди недооцінюють роль емоцій, бачачи в них ворогів раціональності

Досить часто можна зустріти думку, що з прийняття правильних рішень емоції треба усувати. Щобільше, деякі вважають, що людству жилося б краще без емоцій взагалі, що нам потрібно стати абсолютно раціональними, логічними істотами. Це дуже вузький і недалекоглядний погляд, у якому відбивається нерозуміння того, як влаштована людина.

Емоції є реакції, що виникають у мозку, які потім зумовлюють реакцію вашого організму — тіла, гормонів, поведінки. Емоції виникли задовго до появи мови. Вони з’явилися не просто так і були потрібні для нашого виживання. Як тільки емоція виникає в мозку, запускається відповідна реакція нашого тіла — усе в ньому налаштовується на правильну відповідь на подію. Побачивши кущ, що тремтить, ми або приготуємося до зображення небезпеки, або побіжимо, у нас підвищиться тиск, почастішає пульс, відбудеться викид адреналіну. Якби в людини не було емоційних реакцій і вона керувалася б виключно логікою, то вона б просто не вижила. Завдяки емоціям ми могли реагувати блискавично в критичних ситуаціях, у яких на кін було поставлене питання нашого виживання. І в сучасному світі є безліч ситуацій, у яких інтелект безсилий — коли нам загрожує небезпека, коли треба продовжувати, попри перешкоди, коли нам потрібно зрозуміти іншу людину та встановити з нею стосунки.

Емоції мотивують нас на дії, допомагають правильно та швидко реагувати в різних ситуаціях. У критичні моменти емоції домінують, стаючи рушієм наших вчинків. Так, батько може піти на запеклі кроки, рятуючи життя своїй дитині за допомогою своєї. З погляду здорового глузду самопожертва нерозумна. Але з погляду почуттів це єдиний можливий вихід. Без емоцій ми не маємо мотивації для дій. Це підтвердили спостереження за пацієнтами, які перенесли лоботомію — операцію з поділу ділянок мозку, з’єднання яких потрібне для нормального емоційного життя. Після операції пацієнти ставали менш сприйнятливими до емоцій, позбавлялися ініціативи та мотивації до дій.

За кожною емоцією ховається готовність до дії, вона нагадує напрямок, у якому треба рухатися. Навіть латинське дієслово «motere», від якого походить слово «емоція», означає «рухати, призводити до руху».

Завдяки емоціям ми можемо навчатися на своєму досвіді та виносити корисні уроки. Так, наш мозок запам’ятовує не тільки сухі факти, а й те, які емоції ми відчували щодо того, що сталося, а це надалі допомагає нам краще орієнтуватися у світі, не допускати колишніх помилок, уникати небезпек.

Якщо ми розуміємо емоції інших людей, то можемо судити про їхній стан, про те, як ми маємо поводитися з ними, що нам варто робити та що не варто. Це допомагає встановлювати та підтримувати міцні зв’язки з іншими людьми.

2

Зазвичай емоційний мозок працює в згоді з тим, хто думає, але іноді емоції настільки сильні, що вони змушують нас робити вчинки, про які ми шкодуємо згодом

Емоційні зони мозку зародилися в давній і примітивній частині мозку — у мозковому стовбурі, згодом утворивши лімбічну систему, а потім, набагато пізніше, з емоційних зон виник і розвинувся неокортекс — так званий мозок, що мислить, відповідає за мислення, аналіз, планування. Завдяки неокортексу ми можемо розмірковувати та аналізувати власні почуття. Отже, можна сказати, що в нас два розуми — один думає, а інший відчуває. Зазвичай обидва розуми працюють у злагоді, але іноді емоційний мозок бере гору над раціональним.

Дуже важлива частина емоційного мозку (лімбічної системи) — мигдалеподібне тіло (амигдала). Воно відповідає за наші емоційні реакції, за збереження емоційно забарвлених спогадів, і без нього не було б нашої особистості як такої.

Вивчаючи роботу мигдалеподібного тіла, учені знаходять пояснення нелогічним та імпульсивним вчинкам, під час яких наш розум застеляють емоції, про які ми часто шкодуємо згодом. Мигдалеподібне тіло перевіряє наші емоції. Якщо визнає їх загрозливими, подає організму сигнал приготуватися до небезпеки. Це відбувається дуже швидко — швидше, ніж інформація дійде до нашого раціонального розуму, і ми все усвідомимо. Тому в критичних ситуаціях ми можемо не розуміти, чому діємо так, а не інакше. Однак ситуація може й не бути критичною, але якщо мигдалеподібне тіло визнає її такою, то ми відчуємо дуже сильні емоції та можемо наробити дурниць через це — накричати на ні в чому невинну людину, образитися, хоча для цього немає причин, піти, грюкнувши дверима.