Наше становище з кожним роком стає все більш хитким

Складні процеси людської взаємодії, сукупність установ, діяльності, мрій і праці Маккіббен називає грою.

Для кожної певної людини гра — це її життя в усій його різнобічності. З окремих життів складається загальна гра, у якої немає кінця. Можна сказати, що вона йде добре, якщо все складається сприятливо для гравців, і навпаки.

У людській грі має бути гідність. Вона включає багато складників: їжу, одяг, дах над головою, роботу, яка не вимотує душу й тіло й дає змогу жити з достатнім комфортом. Сьогодні сильно скоротилися злидні (під якими розуміють життя не більш ніж на 2 долари на день), пішли багато пов’язаних із ними хвороб, війни, хоч і не зжили себе, але в них гине набагато менше людей, ніж у війнах XX століття. Більшість населення планети (85 %) вміє читати й писати, жінки практично в усьому світі за рідкісним винятком мають можливість здобути освіту й самостійно контролювати народжуваність у сім’ї.

Розвивається промисловість, створюються робочі місця, виробляються товари та послуги — словом, підстав для оптимізму багато. Деякі експерти висловлюють думку, що світовий ВВП буде постійно зростати, а разом із ним і доходи, і споживання, і виробництво.

Але у всього цього є і зворотний бік. Ще в листопаді 2017 року 15 тисяч учених із різних країн виступили з попередженням людству. Вони представили докази скорочення запасів прісної води та поширення мертвих зон у морях (зон, де немає кисню).

Вони відзначали скорочення середовища існування для багатьох видів тварин, що загрожує планеті катастрофічною втратою біорізноманіття. Світові політичні еліти поки що відмахуються від цих попереджень, але НАСА вже профінансувало програму HANDY для моделювання падіння світових імперій минулого. Алгоритм програми дав прогноз: індустріальна цивілізація може впасти в найближчі десятиліття. Причинами стануть бездумна експлуатація ресурсів і нерівномірний розподіл багатства.

Безперервно скорочується популяція диких тварин, але мало хто вживає якихось заходів із цього приводу. Страждає не тільки фауна, а і флора: вимирають старі та великі дерева, як-от баобаб, через зміну клімату з’являються нові шкідники та хвороби.

У 2006 році під егідою ООН було створено всесвітній банк насіння, де зберігалося насіння рослин з усього світу, на випадок можливих глобальних катастроф. Банк розташований на Шпіцбергені, в умовах вічної мерзлоти та низької тектонічної активності. У 2014 році сніг почав танути, пішов сильний дощ, і вхідний тунель затопило. Насіння не постраждало, але в надійності самого сховища його будівельники вже не впевнені — вони переоцінили стійкість вічної мерзлоти, що почала танути під впливом зміни клімату.

За останні 35 років людство витратило більше енергії та ресурсів, ніж за весь час свого існування. Наше століття занадто коротке, щоб усвідомити зміни, що відбуваються. Людина живе в середньому 70 років, і якщо за цей час вона не стала свідком глобальних змін, їй здається, що й далі все буде, як було. Те, що здається нам вічністю, для геологічної шкали — усього лише кілька миттєвостей, у які вклалися освоєння вогню, розвиток мови, підйом сільського господарства й багато іншого.

Нам здається, що катастрофи залишилися в далекому минулому. Це в ньому народжувалися і руйнувалися імперії, а потім з’являлося щось нове, і все якось влаштовувалося само собою і найкращим чином. Іноді нам буває страшно, але ми відганяємо від себе цей страх і живемо теперішньою хвилиною. Економічне зростання посилюється, наші потреби зростають, гра триває.

З урахуванням того, що світ стає дедалі глобальнішим, катастрофа може стати загальною. Це падіння Римської імперії позначилося на ній самій і прилеглих територіях, а в решті світу про неї й не чули, — так, індіанцям мая, китайцям, ескімосам не було жодного діла ні до падіння Риму, ні до його існування. Сьогодні така ситуація неможлива.

Світ став взаємопов’язаним, це й добре, і погано. У ньому легше попередити всіх про можливу катастрофу, але в ньому неможливо сховатися від неї. Крім того, його можуть охопити не тільки екологічні та кліматичні катастрофи, а й наслідки розвитку високих технологій, такі як генна інженерія та штучний інтелект.

Роботи, можливо, не зруйнують людську цивілізацію, але вони можуть підмінити людей собою. Це не просто ще одна технологія, а саме технологія заміни на зміну застарілим нам. Недарма історик і футуролог Юваль Харарі попереджав, що коли за допомогою технологій ми почнемо перебудовувати людський розум, то зникнемо як вид, і наша історія підійде до кінця.

Мало хто уявляє, до яких катастрофічних наслідків може призвести глобальне потепління

Деякі елементи людської гри сильно позначаються на нашій планеті, але вони не фатальні. Так, наприклад, у канадській Альберті розташований величезний токсичний резервуар із продуктами нафтоперероблення. Будь-яка комаха, сівши на його поверхню, тут же гине, як і птах. Щоб відлякувати птахів, постійно стріляють гармати. Отруєні ліси навколо цього місця спорожніли, зникли гризлі, лосі та бізони. Це місце — величезний шрам на тілі Землі, нанесений нафтопромисловцями. Але він не становить реальної загрози для людської гри. Принаймні, поки що.

Те саме можна сказати про неймовірно забруднене повітря в індійських, пакистанських, китайських містах, де в деякі дні з особливо насиченим смогом дітей рекомендують не відправляти до школи, щоб вони не отруїлися. У Делі скасовують поїзди, бо машиніст через смог не бачить рейки; футбольні матчі, бо гравцям стає зле під час гри.

За даними ВООЗ за 2017 рік, забруднення довкілля вбиває майже 10 мільйонів людей на рік, більше, ніж війни, малярія, СНІД і туберкульоз разом узяті. Це серйозна криза для екології та охорони здоров’я, але вона неспроможна перервати людську гру. Рано чи пізно люди навчаться берегти своє повітря, не забруднювати або очищати його, і цей процес уже почався.

У нас є маса екологічних проблем, але ми їх переживемо. Гра буде поганою, але все ж таки триватиме. Однак є загрози, щодо яких не можна бути наскільки впевненими.

Одна з них — ядерний конфлікт, світова війна із застосуванням атомної зброї. Якщо до початку XXI світові політики добре уявляли собі, чим може завершитися зіткнення ядерних держав, й атомна зброя виступала чинником стримування, то сьогодні ставлення до неї стає більш легковажним.