Слідування за пристрастю заводить у глухий кут

Ньюпорт критикує мотиваційні тренінги та книжки за те, що в їхній основі лежить ідея про те, що для втілення мрії людям не вистачає лише сміливості. Що потрібно лише захотіти, наважитися зробити крок, а решта додасться; що потрібно лише знайти своє істинне покликання, як усе одразу стане на свої місця. І звісно, під покликанням зазвичай мається на увазі щось дуже далеке від того, чим людям доводиться заробляти собі на життя на постійній основі.

Нас притягують історії, що надихають просто тому, що нам подобається мріяти. Це справді приємне заняття. І людська любов до мрій годує індустрію з продажу надії на краще майбутнє — авторів книжок, фільмів і мотивувальних семінарів, які стверджують, що шлях до щастя лежить через пошук покликання. Це глибока помилка. У реальності така гонитва за мрією, найімовірніше, призведе до відчаю і нужди, і людина залишиться без роботи, без освіти, без перспектив, без реальних знань і навичок, які можна обміняти на ринку праці. Коли натхненна історіями успіху людина починає реалізовувати свої мрії — заводить блог, відкриває справу, випускає книжку, вона зіштовхується із жорсткою реальністю — ніхто не вишиковується в чергу, щоб купити в неї щось, щоб записатися в її студію йоги або щоби підписатися на блог. У результаті вона може розлютитися на весь світ — ніхто не цінує того, що вона робить, ніхто її не розуміє. Така жорстка реальність — змусити когось заплатити за вашу працю доволі важко (під платою може матися на увазі й увага), а конкуренція величезна. Натхнення і мотиваційний заряд змінюються злістю на весь світ, а потім відчаєм, допомогою з безробіття і пошуком нової роботи.

У цьому й полягає небезпека порад слідувати за своєю мрією, адже в їхній основі лежить міф про те, що потрібно лише знайти своє покликання, слідувати за пристрастю, захотіти та все вийде. Автор наводить приклад Стіва Джобса, виступ якого перед випускниками Стенфорда став вірусним. У своїй промові Джобс надихав студентів слідувати за мрією і, здавалося б, приклад Джобса сам по собі дуже надихає. Проблема тільки в тому, що якби свого часу Джобс слідував за своїми мріями, то, швидше за все, він став би буддистським ченцем, а не головою Apple. Його компанія народилася завдяки вдалому експерименту, спочатку за нею не стояло великої ідеї та мрії. Кар’єра Джобса спростовує його власну пораду.

Переконання в тому, що головне для успішної кар’єри — це зрозуміти, що викликає у вас пристрасть, а потім слідувати за нею, глибоко помилкове. На людину, яка діє з огляду на такі уявлення, чекають неприємні відкриття під час зіткнення з реальністю. Популярність порад про необхідність пошуку свого покликання і роботи мрії призводить до того, що люди відчувають глибоке невдоволення собою, навіть маючи цілком пристойну роботу, на якій можна розвиватися і вдосконалюватися. Людина переходить з однієї роботи на іншу, і ніщо її не задовольняє.

Небезпечно думати, що ідеальна робота має відповідати захопленням і шукати якесь абстрактне покликання. Усе це порожні мрії, які занадто багатьох людей заводять не туди, залишаючи ні із чим. Тому потрібен більш реалістичний підхід.

Щоб знайти справу до душі, зовсім не обов’язково слідувати за мрією

Прихильники «теорії мрії» виходять із того, що спершу потрібно знайти своє покликання, а потім уже шукати роботу під нього. Але дослідження людей, які справді знайшли роботу мрії, привели автора до висновку, що найчастіше відбувається з точністю до навпаки — спершу людина знаходить роботу, вдосконалюється в справі, стає в ній майстром, а потім уже в неї з’являється можливість створити роботу мрії. На початковому етапі пошуку роботи ми можемо взагалі не знати, що ми любимо, що викличе в нас пристрасть. Любов до роботи з’являється із часом і в міру вдосконалення майстерності. Історії мрійників являють собою винятки, що підтверджують правило.

Проведені автором дослідження людей, які домоглися визнання і які люблять свою роботу, показали, що багато хто з них взагалі від самого початку не припускав, чим вони будуть займатися. Для них пошук роботи мрії не був прямим шляхом, він складався з безлічі випадковостей, відповідних можливостей та старанної праці. Щобільше, на початку вони взагалі не знали, до чого вони прийдуть у підсумку. Людині, у якої немає життєвого досвіду або реального уявлення про те, що являють собою різні сфери діяльності, дуже складно відповісти на запитання, у чому полягає її покликання. У неї можуть бути лише смутні уявлення, на які навряд чи варто покладатися. Факт у тому, що до того як ми що-небудь спробуємо, ми не знатимемо, чи любимо ми це. Крім того, зовсім не обов’язково, що робота, яка буде вам подобатися і наповнювати вас енергією, — це та робота, яка пов’язана з вашими захопленнями.