1

З кожної нової події можна зробити визначальний момент

У приклад автори наводять появу на роботі нового співробітника. Можна зустріти його з ентузіазмом, доброзичливо, оголосити членом команди, повести на обід разом з усіма. А можна й по-іншому. Скажімо, ви прийшли у свій перший робочий день. Ваш безпосередній керівник чомусь вирішив, що ви станете до роботи тільки через тиждень. Вам показали стіл без комп’ютера і стілець колишнього власника, який пошарпаний і просів. Щоб чимось вас зайняти до появи директора, дали почитати корпоративні правила, але забули представити співробітникам. Врешті-решт один із них бере на себе це завдання. Він представляється сам і водить вас від столу до столу, представляючи іншим, чим викликає їхнє роздратування і бентежить вас і вам ніяково. Вам здається, що всі вже вас ненавидять. Усі імена ви тут же забуваєте, почуваєте себе чужорідним тілом, абсолютно зайвим. Визначальний момент — тепла зустріч нового члена команди — був упущений. Адже він не менш важливий, чим перше побачення.

Ми маємо уловлювати визначальні моменти, не упускати їх і правильно використати.

У кожній культурі є свої значущі моменти: весілля, хрестини, похорони та таке інше, й оформляються вони по-різному. Такі моменти називаються переходами.

Перехід здійснюється з одного стану в інший, наприклад бар-міцва означає перехід від дитинства до повноліття для єврейських хлопчиків. Для підлітків одного з амазонських племен ініціація відбувається за допомогою надягання рукавичок, наповнених величезними жалючими мурашками. Після того, як рукавички знімуть з опухлих рук, хлопчик стає чоловіком. Не всі переходи супроводжуються ритуалами, приміром, не всі справляють пишні весілля. Та все ж шлюб — теж перехід з одного стану в інший, визначальний момент.

Прихід на нову роботу — це теж перехід, інтелектуальний (новий різновид праці), соціальний (нове оточення) й екологічний (нове робоче місце). Тому для працедавця важливо зробити перший робочий день піковим моментом.

У приклад автори наводять компанію «Джон Дір», історія якої налічує майже два століття. Колись вона випускала плуги, потім прославилася виробництвом надійних тракторів, оцінених сповна американськими фермерами Середнього Заходу, але в наші дні емоційний зв’язок із брендом ослабів. Лані Фрай, фахівець із глобальної стратегії бренду й маркетингу в компанії «Джон Дір», вирішила посилити цей зв’язок, і він мав виникнути в перший же робочий день нових співробітників.

Коли хтось після співбесіди домовляється про початок роботи в «Джон Дір», він отримує лист від співробітника компанії. Співробітник представляється і розповідає, що чекатиме і вітатиме новачка в потрібний день і годину у визначеному місці. Співробітник (чи співробітниця) розповідає, як одягнутися, де припаркуватися, і таке інше, щоб людина почувала себе упевненіше. Він або вона відправляють новачкові свою фотографію, щоб він відразу їх упізнав.

Ледве він входить до приміщення, де йому належить працювати, він бачить того, хто зустрічає, а на великому моніторі — свою фотографію з написом «Ласкаво просимо»!. Потім новачка проводять до його робочого столу. Поряд із ним стоїть банер, його підіймають вгору, щоб колеги знали, що серед них з’явився новачок. Вони підходять упродовж дня, щоби привітатися та обмінятися парою слів. Коли новенький сідає за стіл, він бачить заставку на своєму моніторі — техніка «Джон Дір» на тлі сільського пейзажу, і напис: «Ласкаво просимо на найважливішу роботу, яку ви робитимете». На столі лежить подарунок — маленька сталева копія плуга, що випускається «Джон Дір» ще в 1837 році. Невелика група співробітників запрошує новачка на обід, де розповідає про проєкти компанії, з якими належить працювати. Потім менеджер середньої ланки запрошує його на обід наступного тижня. Людина розуміє, що її перший робочий день — це пік під час переходу в новий стан. І вона сама, і її майбутня робота мають значення.

Якщо в переході на новий етап життя немає пікового моменту, перехід стає безликим, нудним, може пройти взагалі непоміченим.

2

Визначальний момент проводить розділову рису між колишньою і новою людиною або етапом

У деяких випадках відсутність визначального моменту, наприклад у вигляді якогось ритуалу, навіть не дає здійснити перехід.

У приклад Хізи приводять історію, розказану їм Кеннетом Докою, експертом із психічного здоров’я. До нього звернулася вдова, що 6 років тому втратила чоловіка, що помер від бічного аміотрофічного склерозу. Поки він був живий, вона віддано доглядала за ним до самого кінця. Обоє були католиками. Жінка довго оплакувала свого чоловіка, але через 6 років вирішила, що їй треба влаштовувати своє життя. Проте вона не могла змусити себе це зробити. Вона навіть не могла зняти обручку, і переконала себе, що з нею на пальці вона не може ні з ким зустрічатися. Тоді Дока спеціально для неї запропонував особливий терапевтичний ритуал. Він домовився зі священником про його деталі.