Найчастіше проблема нестачі часу пов’язана не з тим, що в нас його немає, а з тим, що насправді він у нас є, але ми не можемо спрямувати його на те, що для нас справді важливе й корисне

Попри те що безліч людей скаржаться на брак часу, вони можуть щодня проводити години в соціальних мережах і на розважальних сайтах. Проблеми з концентрацією посилилися останнім часом із розвитком технологій інформаційної епохи, творці яких хочуть тримати користувачів «на гачку». У підсумку ми носимо у своїх кишенях щось на кшталт портативних казино, які дають нам те, що ми сприймаємо як винагороди, — новини та «лайки». Найчастіше причина, чому користувач не може відірватися від свого гаджета, полягає не в його проблемах із силою волі, а в тому, що в економіці відволікань продукти створюються так, щоб заволодіти увагою. У підсумку ми стаємо рабами своїх девайсів. Ще наприкінці 1960-х рр. Герберт Саймон, професор комп’ютерних наук і майбутній нобелівський лауреат, передрік збідніння уваги людства внаслідок великої кількості інформації, яка стане для нас тягарем.

Це проблема, яка справді дорого нам обходиться. Так, автор наводить дані, згідно з якими через відволікання працівники щодня втрачають від 3 до 6 годин, під час яких вони могли б удосконалюватися в обраній справі та краще проявляти себе, а крім того, марнування часу даремно дорого коштує економіці. Те саме й на особистому рівні — за час, який ми витрачаємо на безглузді відволікання, ми могли б опанувати нову професію, здобути освіту, зайнятися творчістю, значно поліпшити свою фізичну форму.

Отже, цілком можливо, що у вас є час, але витрачаєте ви його непродуктивно, а це збільшує стрес і знижує якість життя. Ви звинувачуєте себе, але нічого не можете вдіяти. Це може призвести до екзистенціальної кризи — одного дня ви можете озирнутися на своє життя і зрозуміти, що в ньому було мало місця для справді важливого, що це була чернетка життя, яке от-от мало розпочатися, але так і не почалося.

Щоб вийти із замкнутого кола, вам потрібне глобальне бачення

Парадокс сучасного життя полягає в тому, що ми дуже багато працюємо, але насправді дуже мало робимо. Наша увага розпорошується на дуже багато речей, а до важливих так і не доходять руки. Так, ми можемо використовувати різні системи ефективності, вміщуючи в одиницю часу якомога більше справ. Але в цьому разі ми керуємося помилкою про те, що людина здатна зробити все. У підсумку ми заповнюємо свій час дрібними та не найважливішими речами, а головне так і залишається незробленим.

На думку автора, прагнення зробити все веде до «непродуктивної ефективності» й розтрати часу життя. Він розробив систему, яка націлена на набуття довгострокового і глобального бачення життя. Перш ніж намагатися зрозуміти, як організувати справи та виконувати їх ефективно, важливо зрозуміти, чого ми взагалі хочемо й що нам потрібно для цього робити. У цьому допоможе системний підхід, який дасть змогу зорієнтуватися в шаленому світі, прожити життя, наповнене сенсом, і не шкодувати про безцільно проведені роки. Система автора являє собою інструмент для набуття власних орієнтирів. У її основі три стадії: