У підлітковому віці сімейні узи здаються ланцюгами

Батьки Скотта Гаррісона довгий час не мали стосунку до релігії та вели звичайнісіньке життя. Батько був морським офіцером, мати працювала в журналі фотографом і сценаристом. Вони одружилися через велике кохання, народився Скотт, і довгий час життя текло цілком щасливо. Незабаром вони зблизилися із сім’єю, що глибоко вірить і поступово перейнялися релігійними настроями. Батько відмовився від звички лихословити, виробленої за роки служби на флоті, мати вирішила присвятити себе сім’ї.

Усе змінилося після переїзду сім’ї в новий будинок. Батько приходив додому пізно, виховання Скотта лягло на плечі матері. Тим часом вона почала відчувати дивне нездужання. Раптово в неї починалися головні болі, запаморочення, їй регулярно ставало погано, вона втрачала свідомість. Обстеження не принесли жодних результатів. Лікарі не знали, що й думати. Її дратували будь-які запахи, аромат смаженої цибулі спричиняв страшну мігрень. Найжахливіше було те, що ніхто не знав причини її стану. Скотт був рухливим і жвавим, у ньому кипіла енергія, його неможливо було вкласти спати в належний час або змусити посидіти спокійно. І це тільки погіршувало стан матері.

Але одного разу цю загадку розгадав водопровідник. Він спустився в підвал, досліджував газову піч і виявив, що в ній відбувається витік через кілька крихітних дірочок. Якщо плиту не вмикали, витік був мінімальним, але коли на плиті готували, чадний газ надходив у повітря у великій кількості. Будинок був надійно захищений від протягів, тож цей газ циркулював у приміщенні й не вивітрювався. Діагноз отруєння чадним газом підтвердили й аналізи, причому концентрація його в крові була майже смертельною. Ні на Скотті, ні на його батьку чадний газ майже не позначився: батько був на роботі, а Скотт або в дитячому садку, або на вулиці з друзями.

Батько замінив плиту, відправив дружину до батьків разом зі Скоттом, заодно замінив усі поверхні в будинку, куди міг вбратися газ: покриття для підлоги, шпалери, меблі. Він довго вивітрював будинок, але в дружини вже сильно постраждало здоров’я. Вона не могла виносити різкі запахи, ні в будинку батьків, ні у власному. Мігрені мучили її постійно. Вона не знаходила собі місця, здійснювала спонтанні прогулянки, шукаючи на свіжому повітрі такий куточок, де б нічим не пахло. Молода жінка перетворилася майже на інваліда, і на Скотта лягли обов’язки з догляду за нею.

Мати провела кілька місяців у клініці, де з’ясовували, чи є в неї харчова алергія, і якщо є, то на що. З’ясувалося, що всього 12 продуктів не спричиняють у неї нудоти, ні смаком, ні запахом. Була їй шкідлива й водопровідна вода, і батько відшукав артезіанську свердловину, звідки набрав повні бутлі води. Ця вода зі свердловини справила на Скотта глибоке враження, і прийде час, коли він згадає цей момент.

Маму за порадою лікарів намагалися ізолювати від будь-яких запахів, щоб зміцнити її імунну систему. Вона не могла приймати гостей, якщо вони користувалися лосьйонами, дезодорантами або занадто пахучим милом чи шампунем. Мігрень могла виникнути навіть від запаху пластмасової іграшки, але особливо гостра реакція була на запах рідини для зняття лаку та кондиціонер для білизни. Поступово її перестали відвідувати гості, і вона весь час ходила в респіраторі з вугільним фільтром.

Спочатку Скотт намагався як міг доглядати за мамою, щиро бажаючи допомогти. Він ходив до християнської школи та грав на піаніно в церковному хорі, а коли повертався додому, готував, прибирав і доглядав за мамою. Поступово це стало його дратувати. Йому набридла школа, незрозуміла хвороба матері здавалася облудою. Йому хотілося радості, веселощів, руху, а натомість він опинився замкненим у чотирьох стінах, серед нескінченних молитов, вивчення Біблії та обов’язків із догляду. Зрештою він поставив батькам ультиматум: він хоче вчитися у звичайній школі, не християнській. Він любив матір, але страшенно втомився.

Коли йому виповнилося 16 років, він оголосив батькам, що йде в державну школу, і наполіг на своєму. Християнська школа розташовувалася в підвалі церкви. Навчалися в ній за відеозаписами з уроками математики, біології, англійської, замість вчителів були відеомагнітофони й телевізори. Ігрового майданчика не було, як і кафе. І хоч як батьки боялися, що звичайна школа навчить їхнього хлопчика поганих речей, вони все ж відпустили його.

Юність прагне самостійності та свободи в усьому

Потрапивши до звичайної школи з величезними класами, Скотт спочатку розгубився. Це було зовсім несхоже на його звичний навчальний процес. Але там були справжні вчителі, спортивні тренери, це були люди, спілкування з якими так жадав Скотт, що задихався в задушливому середовищі маленького містечка. Одного разу він почув, як двоє старшокласників розмовляють про музичний гурт, який вони планували створити. Скотт підійшов до них і сказав, що добре грає на піаніно, можна сказати, із самого раннього дитинства. Це було правдою — він дійсно грав на піаніно в церкві. Його прийняли: гурт назвали Sunday River, і Скотт брав участь у репетиціях у гаражі.

Учасники гурту зовсім не були схожими на однокласників Скотта по християнській школі. Вони курили, пили, прогулювали уроки, але йому вони подобалися. Він писав для них пісні та влаштовував концерти. Незабаром вони зробили студійний запис альбому, і Скотт зайнявся його поширенням. Він дзвонив власникам клубів Нью-Йорка й Лос-Анджелеса, звертаючись до них із полум’яними промовами, розхвалюючи чесноти групи. Це справило враження: незабаром гурт грав професійні концерти, виступав у відомих клубах Нью-Йорка та брав участь у змаганнях музичних груп. Скотту і його товаришам ніколи було вчитися, вони майже не з’являлися в школі, але все ж йому вдалося її закінчити.

Стосунки з рідними загострювалися. Батько, бачачи, як він ставиться до занять, намагався повернути його до віри й вилікувати від спалахів підліткового гніву. Але Скотт хотів свободи та всіх задоволень, які вона приносила.

На заробітки від гри в групі та її просування він купив свою першу машину, старий BMW, на якому приїжджав до школи.