Поширена думка, що в умовах високої конкуренції досягти успіху можна лише за допомогою вузькоспеціалізованих навичок. У всіх галузях від музики до медицини зростає вузька спрямованість фахівців. Це, на думку Девіда Епштейна, досить дивно, тому що наш світ стає дедалі більш  взаємопов’язаним, а знання — дедалі ширшими.

Інша популярна тенденція — практика в одному виді діяльності, бажано з самого раннього віку. У спортивному світі надихаючим прикладом є Тайгер Вудс, американський гольфіст, багаторазовий переможець престижних турнірів, перша ключка планети протягом кількох років. Грати в гольф він почав, навчившись ходити. Батько Вудса вперше дав йому потримати ключку для гольфу, коли хлопчикові було 7 місяців. Ще до того, як Тайгер навчився говорити, батько малював йому на папері, як треба класти на ключку руки.

З чотирьох років батько залишав його на полі для гольфу вранці й забирав увечері, іноді з виграними в дорослих гравців грошима. Коли йому виповнилося вісім, він обіграв батька, який сам був непоганим спортсменом. Батько бачив, що син має велике майбутнє. Юний Вудс ще в дитинстві став знаменитим, увійшов до книги рекордів Гіннеса, вигравав один турнір за іншим та багато тренувався. Здавалося б, чим не історія успіху? Вона вчить тому, що якщо рано почати й багато тренуватися в одній вузькій області, успіх неминучий. І часто це справді так.

Але є й інші варіанти. Наприклад, швейцарський тенісист Роджер Федерер, на думку багатьох спортивних експертів, найкращий тенісист в історії. Мати Федерера була спортивним тренером, але сина тренувати не стала, просто грала з ним у м’яч, як тільки він навчився ходити, а батько у вихідні грав із ним у сквош. Коло інтересів юного Федерера було широким. Він займався лижним спортом, плаванням, боротьбою, скейтбордингом. Йому подобалися майже всі види спорту, у кожному він пробував свої сили, від гандболу до бадмінтону. Він швидко зрозумів, що види спорту, де задіяний м’яч, подобаються йому більше за інших. І всі вони допомагали йому розвинути атлетизм та зорово-моторну координацію.

Мати та батько схвалювали широке коло спортивних захоплень Федерера й не переконували його зробити ставку на щось одне. Попри те, що мати була тренером із тенісу, вона не стала працювати з сином — надто своєрідним був його стиль, він усе робив по-своєму. Проте інші тенісні тренери помітили його обдарованість та запропонували перевести до групи зі старшими гравцями. Але Федерер відмовився: у своїй групі він мав друзів, і йому не хотілося з ними розлучатися. Він пізно почав виступати як професійний тенісист, але виграв безліч турнірів Великого Шлему та інших престижних змагань, хоча займався різними видами спорту. Саме цей широкий спортивний діапазон, на думку Епштейна, допоміг йому досягти успіху.

Ще під час роботи над книгою «Спортивний ген» Епштейн виявив, що чим більше у спортсмена (і не тільки) досвіду в різних сферах, тим більше він успішний в одній з них. Крім того, він встановив, що пізніший початок зовсім не означає, що шансів на успіх практично немає.

Однак у суспільстві загальноприйнятою вважається інша точка зору: ранній початок, постійна практика, спеціалізація в чомусь одному.

Дослідження Епштейна показали, що вузька спеціалізація всередині великої системи може спричинити катастрофу. Фінансова криза 2008 року продемонструвала, що маленькі спеціалізовані банківські групи власне, і спричинили фінансову кризу. Їх було так багато, що зрештою ціле вже не розуміло, чим зайняті його частини. Щоби вийти з іпотечної кризи у 2009 році, у США було створено федеральну програму. Вона мала стимулювати банки знижувати щомісячні платежі для домовласників, щоби вони могли погашати її хоча б частково. У результаті одна вузькоспеціалізована банківська група знижувала домовласникам платежі, а інша, що спеціалізується на викупі закладеного майна, звертала увагу, що домогосподар раптом став платити менше, й описувала будинок. Кожна група окремо вживала начебто розумних заходів, але загалом вони створювали хаос і посилювали проблеми.

Сам Епштейн — людина широких інтересів та занять. Після коледжу він працював на науково-дослідному судні, згодом вирішив, що хоче стати письменником. Почав він нічним репортером кримінальної хроніки в одній з газет Нью-Йорка. Потім — одним із провідних авторів у Sports Illustrated. Незабаром він залишив і цю роботу й тепер займається вивченням міждисциплінарного досвіду в різних сферах. Головне питання, яке його цікавить, — як зберегти широту та різноманітність в умовах суспільно схвалюваної вузької спеціалізації. Зазвичай у якихось випадках найкраще працюють саме вузька спеціалізація, постійні тренування та ранній початок, але це не означає, що це єдино можливий метод. У сучасному світі потрібні як вузькі фахівці, так і люди з широким діапазоном.

Зміст дайджесту

1Є сфери, де потрібен багатий досвід в одній галузі, а є такі, де найкраще працює абстрактне мислення та досвід у різних дисциплінах2Чим ширше навчання, тим краще учні застосовують свої знання щодо незнайомого предмета3Швидке та легке навчання може бути ефективним у короткостроковій перспективі, але в довгостроковій перспективі набагато краще працює повільне та трудомістке4Використання аналогій успішно застосовується в різних областях, навіть якщо вони мають мало спільного5Часто успіх досягається завдяки пізньому старту, а не всупереч йому6Досвідчені професіонали чіпляються за те, що вони знають найкраще, і в неконтрольованій ситуації це може призвести до катастрофи7Усе життя — це експеримент, який не має меж, пов’язаних із віком8Завершальні коментарі

1

Є сфери, де потрібен багатий досвід в одній галузі, а є такі, де найкраще працює абстрактне мислення та досвід у різних дисциплінах

Епштейн розповідає про сімейство Полгар, що дало світу геніальних шахісток Сьюзен, Софію та Юдіт Полгар, міжнародних гросмейстерів та неодноразових чемпіонок світу, що увійшли до книги рекордів Гіннесса. Їхнім батьком був угорський педагог Ласло Полгар, який мав власну теорію виховання дітей. Він вважав, що чим раніше розпочнеться навчання, тим більших висот можна досягти.

З трьох років він навчав старшу дочку, Сьюзен, грати в шахи, почавши з шашок. Дуже швидко вона зрозуміла суть гри. У чотири роки батько привів її до шахового клубу в Будапешті та запропонував дорослим чоловікам зіграти з нею в шахи. Першого противника вона обіграла, і він від сорому вибіг із клубу.

У шість років вона вже читала та писала, виявляла великі здібності до математики. Батьки досягли дозволу навчати доньку вдома, як і двох її молодших сестер. Усі три стали знаменитими гросмейстерами, молодша, Юдіт, виграла в Гаррі Каспарова та багатьох інших знаменитих суперників. Усе це дало Ласло підстави припустити, що чим раніше розпочнеться навчання дитини, тим більше її талантів можна розкрити та розвинути. Не має значення, чому її навчати, замість шахів може бути будь-яке вміння. Здавалося б, історія Тайгера Вудса це підтверджує. Але чи це так насправді?

Майстерність шахіста грунтується на вмінні розпізнавати безліч патернів. Гаррі Каспаров говорив, що ухвалює рішення на підставі шаблонів гри, які вже бачив раніше. Рішення приймається швидко та інстинктивно у перші секунди. Так само приймають рішення командири пожежників: на основі багатого досвіду та швидкого розпізнавання зразків поведінки вогню та часу, коли палаюча будівля має обрушитися.

Нобелівський лауреат Деніел Канеман вивчав прийняття рішень на основі евристичної та упередженої моделі людського судження. Він вивчав багато поглядів висококваліфікованих експертів і дійшов висновку, що їхній досвід часто не допомагає їм, він надає впевненості, але не вміння. Виявилося, що досвід не створює навичок у широкому діапазоні реальних сценаріїв, якщо патерни не повторюються чітко, як у шахах, гольфі чи пожежогасінні.

Дослідження Канемана та його колег показали, що вузький досвід та використання патернів допомагали шахістам, пожежникам та гравцям у покер. Але були марними в передбаченні фінансових чи політичних тенденцій, поведінки співробітників чи пацієнтів. Середовище, у якому інстинктивне розпізнавання патернів спрацьовувало, психологи назвали добрим середовищем навчання. Шаблони повторюються, зворотний зв’язок дуже швидкий, як у шахах або гольфі. М’яч чи фігура переміщаються в певних межах за певними правилами. Гравець спостерігає за польотом м’яча або рухом фігури, і якщо щось пішло не так, намагається виправити помилку, відпрацьовуючи прийом знову і знову протягом багатьох років. Це практика, що повторюється, ті самі 10 тисяч годин навчання, для яких необхідні ранній початок і вузька спеціалізація. Учень підвищує навичку через повторення та прагнення зробити краще.

Але є і зле середовище навчання. У ньому правила гри незрозумілі або неповні, шаблони можуть бути, а можуть і не бути або бути неочевидними, зворотний зв’язок затримується або недостатньо точний. У злому середовищі навчання схильність покладатися на знайомі шаблони може мати погані наслідки. Досвідчені пожежники можуть ухвалити неправильне рішення, якщо стикаються з вогнем у незнайомій структурі. Якщо покладатися лише на патерни, це призводить до негнучкості, до стандартних рішень, які в злому середовищі часто виявляються неправильними.

У порівнянні з гольфом у тенісі мало знайомих патернів, гравці мусять заново пристосовуватися до суперників, поверхонь, товаришів з команди, якщо йдеться про парний розряд. Ще зліше середовище — лікарня швидкої допомоги, де рішення має бути швидким і точним, а зрозуміти, що відбувається з пацієнтом, складно. Тому лікарі та медсестри щоразу вчаться заново, навіть якщо уроки суперечать раніше отриманому досвіду.

2

Чим ширше навчання, тим краще учні застосовують свої знання щодо незнайомого предмета

Коли учень вивчає різні предмети, а не зосереджується на чомусь одному, це дає йому змогу створювати більше абстрактних моделей, які застосовуються й до інших предметів, ще не знайомих. У цьому, на думку автора, і є суть творчості. Таке широке навчання практикувалося з давніх-давен. Так, у Венеції були відомі музиканти, вихованки притулку де ла П’єта, який навчав їх різних предметів: читання, письма, нотної грамоти, іноземним мовам. Притулок був створений для підкидьків, дітей, яких матері залишали під опікою церкви. Хлопчиків навчали ремесел, дівчаток — грі на музичних інструментах, співу, малювання, рукоділля, математики та мов. Їхніми матерями були венеціанські повії, які залишали дітей у бебі-боксі XVII століття — ящику, вбудованому зовні притулку.

XVII століття було епохою бароко, зокрема й в музиці. Композитори писали складні твори, призначені віртуозним солістам у супроводі оркестру. Антоніо Вівальді теж робив ставку на солістів, причому в оркестрі з великою кількістю інструментів. Його помічницями в цьому були венеціанські вихованки притулку де ла П’єта, яких часто називали філії дель коро — дочки хору. Вони грали практично на всіх інструментах, і кожна вивчила гру на трьох-п’ятьох, періодично їх змінюючи. Цими жінками захоплювалася вся Європа. Вони насолоджували слух дворян та монархів, проте дівчата не показувалися на публіці — у багатьох були вроджені потворності та хвороби, передані в спадок матерями-повіями. Дочки хору співали, грали на скрипках, фаготах, органі, гобоях, віолончелях.

Притулки керувалися радою заможних та шанованих громадян Венеції. То були автономні навчальні заклади, де вихованці працювали, і кожен отримував гроші за свою роботу. Дівчаткам відкладали на посаг, на випадок, якщо хтось вийде заміж, але багато хто залишався в притулках назавжди. Вони грали та співали під час урочистостей або, навпаки, лиха на зразок чуми, щоби підтримати дух городян, збирали пожертвування для церкви, даючи в ній концерти для парафіян. За шість років Вівальді написав для музикантів-де-ла-П’єта 140 концертів. Водночас навчання дівчаток не обмежувалося лише музикою. Знаменита скрипалька Ганна Марія була ще і вчителькою, і переписницею, і крім скрипки, грала на багатьох інших інструментах, як і решта вихованок.

Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love” Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”

Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”

Читайте тільки те, що заслуговує вашої уваги
ми вже відібрали 291 найкращих книжок та продовжуємо додавати нові щонеділі
Читайте тільки суть, без вступів, повторів та води
одна книга за ~30 хвилин
Читайте українською та вивчайте її нюанси
в кожному дайджесті по одному цікавому правилу рідної мови
Підтримуй українське!