Біполярний розлад проявляє себе несподівано

Автор народився в родині лікарів. Мати його, індіанка, поїхала разом із сестрами до США, де майже всі вони стали лікарями різних спеціальностей. Сестри були дуже дружні між собою, й Енді, як і його сестра Моніка, не сумнівався, що їхні рідні-лікарі змусять відступити будь-яку хворобу, якщо вона їх торкнеться.

Батько був із сім’ї, де змішалася кров ірландців, данців, англійців, норвежців і шведів. Його мати пройшла Другу світову війну, була хірургом-травматологом, вийшла заміж за військового льотчика, який у мирний повоєнний час здобув професію психіатра. Згодом з’ясувалося, що це було зроблено для того, щоб самому займатися психічною хворобою дружини. Йому довелося кілька разів переїжджати, щоб уникнути неприємностей, пов’язаних із цією хворобою, але загалом у родині про це ніколи не говорили. Це було досить легко, бо до старості бабуся мала вигляд і поводилася як цілком здорова людина, її проблеми залишилися позаду.

У школі Енді випереджав у навчанні своїх однолітків і його перевели в клас на рік старший. У навчанні він був попереду всіх, у такий спосіб компенсуючи відставання у фізичній силі та зрості. Він говорив усім, що хоче стати лікарем, але в школі йому пророкували майбутнє підприємця. Згодом він зрозумів, що емоційно тендітні амбітні підлітки цілком можуть вирости в успішних підприємців.

Вступивши до університету, автор поринув у світ честолюбних однокурсників, студентське братство. Усі вони мріяли стати бізнесменами, були дітьми підприємців і мали власні амбітні задуми. Він вступив у студентське братство, девізом якого було старанно вчитися і старанно розважатися. Члени братства допомагали один одному отримати стажування або роботу, це було одне з правил. Водночас одна вечірка слідувала за іншою, і член братства не мав права відмовитися від участі.

Проте Енді завдяки братству отримав стажування в пристойній компанії, де пропрацював усе літо. А на різдвяних канікулах вони з друзями вирушили в Скелясті гори, де він уперше спробував галюциногенні гриби. У нього був роман із чудовою дівчиною, на ім’я Каміла, найкращі у світі друзі, їх оточували чудові гірські пейзажі. Енді охопило захоплене збудження, він говорив гарячково, з кулеметною швидкістю, але ніхто не звертав на це уваги.

Після повернення він злегка заспокоївся, але настав час новорічної вечірки. Коли почали збиратися учасники, він був цілковито поглинений тим, щоб забрати в них пальта й акуратною стопкою скласти на ліжку, одне поверх іншого. Чомусь йому здавалося, що це надзвичайно важливо.

Як згодом він дізнався від свого лікаря, така цілеспрямована нав’язлива поведінка — одна з ознак наростаючої гіпоманії. До інших належать піднесений або збуджений настрій, підвищена енергія, надмірна самовпевненість, легка ейфорія і зменшення потреби в сні.

Через кілька днів після вечірки Енді прийшов у захоплений стан. Він раптом усвідомив, що на нього чекає велике майбутнє. Він переробить світ, можливо, стане президентом. А можливо, він месія, посланець божий? Чому ні?

Серед ночі Енді вирушив у Burger King і виголосив промову перед кількома відвідувачами. Він повідомив їм, що покінчить із бідністю та бездомністю, що виступить із промовою цього тижня в цьому ж самому місці, і просить їх привести своїх друзів і знайомих. Вони пообіцяли, й Енді пішов, не з’ївши жодного шматка. Він вирішив зайти в перший-ліпший будинок і повідомити, що він пророк, але хлопець, який відчинив йому двері, після перших же слів Енді одразу ж їх зачинив.

Стурбовані друзі повідомили батькам про стан Енді. За ним заїхав батько і відвіз додому, де зібрався консиліум із родичів. Енді повідомляв їм, що його дівчина Каміла — це Бог, а сам він — месія і безсмертний. У них народиться дитина, і це буде друге пришестя. Рідні в жаху відправили його в психіатричну клініку, де йому поставили діагноз — біполярний розлад.

Утім, діагноз був під питанням. Лікар сказав, що, можливо, це був разовий психотичний епізод через вживання психоактивних речовин. Якщо за здорового способу життя протягом 5 років таке не повториться, можливо, діагноз буде знято. Енді зрадів. Він не знав, що психоз може повернутися і через 20 років, і через місяць, хвороба приходить нізвідки, і від неї немає ліків.

Автор не повірив у свій діагноз. Він не говорив із сім’єю про те, що з ним сталося, і гнав думки про це, намагаючись стерти з пам’яті. Він намагався впоратися з діагнозом, заперечуючи його. На якийсь час йому це вдалося. Але в підсвідомості сиділа думка про це, і він боявся, що хвороба, наче привид, може виникнути будь-якої миті або вже присутня поруч.

 Біполярний розлад заважає визнавати ідеї інших людей

Через кілька років після закінчення університету автор перебрався в Кремнієву долину. Це був час розквіту соціальних мереж, запуску смартфонів, епоха швидких стартапів. Разом із другом Браяном Спейлі автор придумав ідею компанії з продажу штанів в інтернеті, яку назвали Bonobos на честь велелюбної та миролюбної мавпи. Початковий капітал у компанію вклав Спейлі, він же спочатку був її єдиним власником, а Енді — генеральним директором.

Незабаром справа пішла: знайшлися інвестори, компанія разом з Енді переїхала до Нью-Йорка. Продажі зростали, Енді почав наймати персонал для ведення бухгалтерії, для створення сайту Bonobos.com, на Мангеттені відкрилася швейна фабрика. Дизайн моделей придумував Спейлі та втілювали в життя закрійники.

У вихідні Енді та Спейлі ходили на вечірки, танці або побачення. Вони шукали канал маркетингу й залучення клієнтів, і зрештою сконцентрувалися на таргетованій рекламі в соціальних мережах і найняли досвідчену піарницю Поллі Раєрсон. Незабаром про Bonobos говорили та писали скрізь, де тільки можна, і продажі різко зросли.

Емоції били ключем, і хоча Дан працював майже цілодобово, сил, здавалося, вистачало з лишком. Гіпоманія слугувала двигуном творчості, оптимізму й далекоглядності. Вона давала величезну силу, але будь-якої миті ця сила могла стати руйнівною, якщо не лікувати її та не контролювати.

Сім’я Енді, хоч і поставилася скептично до його діагнозу, усе ж дуже турбувалася про нього. Його сестра Моніка щовечора надсилала йому СМС, щоб дізнатися, як у нього справи, і щоранку, щоб дізнатися, чи виспався він. Енді намагався створювати враження, що в нього все гаразд. Про хворобу вони ніколи не говорили.