Суть «чудо-формули» полягає в непохитній вірі у свій успіх і виконанні дій, які наближають до поставленої мети

У шкільні та університетські роки Хел Елрод не особливо виділявся на тлі своїх однолітків. За його словами, він був пересічним середнячком — у нього не було успіхів у навчанні, спорті або особистому житті. Після закінчення коледжу з волі випадку йому вдалося влаштуватися менеджером із продажу у велику компанію, яка займалася продажем ножів. Його завдання полягало в тому, щоб обдзвонювати клієнтів, домовлятися про зустрічі та презентувати товар.

В автора не було ні попереднього досвіду в продажах, ні жодних якостей видатного продавця. Однак завдяки навчанню та підтримці керівників Елрод набув упевненості в собі та став працювати старанніше. До нього прийшло усвідомлення важливості практик саморозвитку й самомотивації, якими він став займатися щодня. Результат не змусив себе чекати. Незабаром він став співробітником, який побив рекорд за сумою десятиденних продажів. Автор пише, що секрет успіху полягав у його впевненості. Тоді він ще не розумів, що приваблювало удачу на його бік, але він знав, що намацав шлях, яким варто йти. Він нагадував собі щодня, що суму продажів визначає тільки він. Він здатний продати стільки, скільки захоче. Потрібно лише більше працювати й ставити конкретні завдання. Наприклад, обдзвонювати вдвічі більше клієнтів, ніж попереднього дня.

Дуже важливо повірити в себе й почати діяти. Не можна обмежувати свої мрії. Якщо вам довгий час чогось хочеться, але ви сумніваєтеся, що зможете цього досягти, просто почніть діяти. Автор використовує такий підхід і поза сферою продажів — у взаємостосунках, сім’ї, здоров’ї, самоосвіті. Він переконує себе в досяжності мети та намічає план дій, за яким буде йти. Ключовий момент — віра в себе. Без неї, на його думку, будь-яка мета недосяжна, оскільки людина свідомо обмежує свій потенціал сумнівами, страхами та скептицизмом. Вона не зможе повністю віддатися меті, якщо не віритиме в її здійсненність.

Протягом життя доля багато разів випробовувала впевненість Елрода в собі. У двадцять років він потрапив в автомобільну аварію — у його машину врізалася фура, буквально підім’явши під себе його тіло. У нього сталася зупинка серця, але його вдалося врятувати. Після семи серйозних операцій лікарі пророкували йому інвалідність, але він не занепав духом і одразу після аварії сказав собі, що буде ходити. Так і вийшло. Відновившись після операції, Елрод продовжив займатися продажами. Він став одним із найперспективніших співробітників, оскільки постійно ставив рекорди за рівнем продажів, а потім став сам навчати інших своїх методів. Однак йому довелося пережити ще низку серйозних випробувань — банкрутство й рідкісну форму раку. Після фінансової кризи 2008 року автор опинився на мілині, оскільки втратив безліч своїх клієнтів. Це спричинило затяжну депресію, яку йому вдалося побороти завдяки впевненості у своїх силах і конкретним крокам, які він робив, щоб вибратися з боргів. У тридцять сім років Елроду діагностували гострий лімфобластний лейкоз. Автор не здався перед обличчям серйозної хвороби та, на щастя, вона відступила.

Розмірковуючи над своїми пригодами, автор зрозумів, що допомагало йому не падати духом. Секрет свого успіху та удачі він пояснює використанням «чудо-формули», змінними якої є віра в себе та вчинки, які змінюють реальність. Елрод вивів це рівняння інтуїтивно, але протягом життя неодноразово переконувався в ефективності методу.

Люди не вірять у свої можливості, оскільки ними керують примітивні інстинкти

Практично кожна людина може назвати приклади тих, чиїми успіхами вона захоплюється. Але якщо розібратися, то видатні люди не так уже й сильно відрізняються від інших. Великі відкриття здійснювали звичайні люди, яких об’єднувала віра в себе навіть тоді, коли всі їх висміювали. Ми в змозі досягти тих самих успіхів, що й наші герої, якщо справді цього захочемо. Але щоб захотіти, потрібно навчитися заглушати голос скептицизму, що виходить не тільки від нас самих, а й від оточення.

Головна складність у досягненні цілей — це подолання внутрішнього конфлікту, який ми відчуваємо, коли починаємо щось нове. Багато людей не вірять у свої можливості й живуть так, як звикли, тому що не можуть його подолати. Суть конфлікту в тому, що ми слухаємо голос своєї підсвідомості. Тим самим обмежуємо свої можливості. Проблема криється в людській природі, якій притаманне обирати легкий шлях і здаватися перед першими труднощами. Але справа не в тому, що нам бракує сміливості та мотивації, а в іншому — у примітивних реакціях нашого мозку, який захищає нас від небезпек. Звична реальність асоціюється з комфортом, а комфорт — із безпекою. Тому цілі та бажання, нехарактерні для звичного способу життя, спричиняють тривогу та страх.

Ніхто не сказав нашому мозку, що часи змінилися, і нам більше не потрібно рятуватися від хижаків і добувати їжу в диких умовах. Тому ним усе ще керує установка, що потрібно уникати потенційних небезпек і намагатися ухвалювати рішення з мінімальним рівнем ризику. З цього випливає висновок, що прагнення залишатися у звичних умовах — не що інше, як приховане бажання уникнути смерті, фізичного болю та емоційних страждань. Побороти страх вийти за рамки звичного допоможе усвідомлення того, що це лише внутрішній інстинкт, який не відповідає реаліям сучасного світу. Уникаючи будь-яких небезпек, ми позбавляємо себе разом із ними великої кількості можливостей.