Автор книжки, Кім Скотт, за час сходження кар’єрними сходами стикалася з різними стилями управління. Коли вона була рядовим співробітником, їй довелося зіткнутися з босом, який принижував людей. Він припускав, що в такий спосіб мотивує їх. Одного разу Кім помилково отримала на свою пошту його листування зі співробітниками, де він сміявся над нею, підриваючи її авторитет. Коли Кім обурилася, він сказав їй, що не варто турбуватися про дурниці.

Коли Кім заснувала власну компанію Juice Software, вона вирішила, що її стосунки з підлеглими будуватимуться зовсім по-іншому — вона зуміє зробити так, щоб люди ходили на роботу з радістю, любили її та із задоволенням проводили там час (який для самої Кім, як правило, виходив далеко за межі робочого дня). Кім Скотт не повторювала помилок свого боса, вона всіма силами намагалася не образити нікого зі своїх підлеглих, усунути будь-який стрес, пов’язаний зі спілкуванням із начальством. Вона настільки боялася когось образити, що не могла знайти в собі сили вказати підлеглим на погану роботу.

Хорошим прикладом цієї політики стало її спілкування зі співробітником, на ім’я Боб, який мав чудові рекомендації та дивовижний послужний список. Це був милий хлопець, добрий і веселий. Але через короткий час з’ясувалося, що Боб абсолютно не справляється з роботою. Він тягнув час, не міг донести до потенційних клієнтів суть продукту, який вони виробляли, а його ділові листи були незв’язним набором слів. Відчувалося, що він і сам це розумів.

Компанія Juice Software була маленькою, співробітники завантажені до межі, Кім Скотт потрапила в пастку власної делікатності. Вона не хотіла тиснути на Боба й засмучувати його, він і так почувався не у своїй тарілці. Вона підшукувала йому виправдання: можливо, він звик до іншого режиму і графіку роботи або щось трапилося в нього вдома. Через деякий час він, судячи з рекомендацій, нарешті блискуче покаже себе. Кім було легше самій виправити роботу Боба, ніж вчити його, як вона має бути зроблена. Щоб окрилити Боба, вона навіть хвалила його, прагнучи зробити більш впевненим у собі.

Після похвал Кім Боб остаточно був збитий із пантелику. Адже він відчував, що не справляється з роботою, і не знав, що й думати. Зрештою він вирішив, що якщо його хвалять, то все гаразд, і продовжував у тому ж дусі, заколисаний незаслуженою похвалою.

Дев’ять місяців поспіль він повторював свої помилки знову і знову, і Кім поступово починала злитися. Адже їй доводилося все переробляти за ним, і невдоволення роботою поступово перейшло в невдоволення людиною. Нарікали й співробітники: адже вони працювали краще і водночас виправляли помилки Боба, як і сама Кім. Вони почали запізнюватися зі здачею проєктів, працювати абияк і не були впевнені, що їхню власну хорошу роботу цінують належним чином.

Бачачи, що ситуація погано позначається на роботі всієї команди, Кім запросила Боба на розмову в кафе. Ні про що не підозрюючи, він вочевидь чекав хороших новин, але натомість вона повідомила Бобу, що його звільнено. Вражений Боб запитав, чому ж ні Кім, ні інші колеги нічого йому не говорили про те, що він не справляється.

Кім розуміла, що відповідальність лежить на ній. І що з її делікатністю, яка обернулася погано і для команди, і для Боба, і для неї самої, потрібно щось робити. І тоді вона згадала свій досвід роботи в Google. Там на нарадах люди сперечалися, не соромлячись у висловлюваннях, і все ж це не було прагненням образити чи принизити колегу — усе було гранично відверто й загалом йшло на користь справі. Хоча новачкові могло б здатися, що ось-ось спалахне скандал. Незабаром команда почала відкрито обговорювати проблеми, і це було набагато краще, ніж делікатничати на шкоду якості роботи. Люди вчилися одне в одного, у компанію прийшли нові люди, яким одразу ж пояснювали, чого від них чекають.

Поступово Кім Скотт прийшла до думки зайнятися консультуванням менеджерів вищої ланки. Її досвід поступово збагачувався, і вона зробила висновок, що найкращою кадровою політикою будь-якої фірми є абсолютна прямота. Вона забезпечує зворотний зв’язок і дає змогу ухвалювати швидкі рішення. Це не означає, що керівник неодмінно має бути крикливим грубіяном. Але якщо щось іде не так, треба негайно сказати про це.

Кім Скотт написала свою книжку для керівників, які часто відчувають свою самотність навіть у сприятливому середовищі. Багато з них соромляться звернутися по допомогу — їм страшно, що їх запідозрять у некомпетентності. Непросто бути хорошим керівником, але це почуття відвідує будь-якого боса, тож ви не самотні.

Є безліч нюансів, які не дають керівнику бути повністю відвертим, приміром, культурні, расові та гендерні відмінності, щодо яких традиційно проявляється політкоректність. Це збентеження потрібно долати, тим самим зближуючи команду і вибудовуючи ближчі та довірливіші стосунки.

Щодо того, як бути чесним і жорстким керівником, не втрачаючи водночас людяності, автор має кілька важливих ідей.