Тварини, як і люди, здатні сміятися та усміхатися

Люди схильні вважати себе винятковими істотами, подібних до яких немає в природі, і не хочуть визнавати свою тваринну сутність. Але таке заперечення подібності не дає відверто подивитися на людську природу. Структура людського мозку така сама, як в інших ссавців. Учені досліджують мозок щура, щоб зрозуміти, як у людському мозку зароджуються емоції страху. Під час сканування мозку собак в очікуванні їжі та бізнесменів в очікуванні бонусу виявилося збудження в одних і тих самих ділянках мозку. Мозкові процеси людини та тварин схожі, і заперечувати це безглуздо. Схожа й міміка всіх приматів, що відображає емоції.

Прослухавши семінар американського психолога Пола Екмана про мікровирази обличчя людини, що відображають емоції, де Вааль вирішив поспостерігати за поведінкою мавп бонобо і їхніми жестами, позами та мімікою. Виявилося, що виразів обличчя в них набагато більше, ніж передбачалося. Крім того, з’ясувалося, що підлітки бонобо люблять корчити пики просто так, для власного задоволення, як це часто роблять люди. Не тільки де Вааль, а й інші дослідники поведінки тварин зафіксували тисячі різних виразів обличчя в мавп. Під час гри вони сміються, під час їжі по їхніх обличчях розливається задоволення, а задоволеним бурчанням вони запрошують родичів приєднатися «до столу». Кожен сигнал у вигляді міміки або жесту має бути зрозумілий у групі: це попередження про початок або припинення боротьби, про примирення або загравання. Такі сигнали (етограми) дослідники заносять у каталоги. Вони є в кожного виду, не тільки в приматів.

Леви, кури, гієни, коні, собаки, ворони та інші мають свою сигнальну систему. Навіть гризуни посилають сигнали родичам за допомогою вух, очей і щік. Тварини «розмовляють» одна з одною за допомогою рухів хвостом, вухами, підійманням шерсті, вищиром зубів, видаючи звуки.

У мавп є кілька різновидів усмішки. Макаки-резуси усміхаються, злегка опустивши куточки рота, зображуючи покірність домінантному самцеві або самиці, або коли нервують. Усмішка бонобо має ширший спектр значень: вона може бути дружньою, зображати задоволення, наприклад, під час спарювання. Іноді усмішка видає тривогу. І наша людська усмішка розвинулася із цієї нервової усмішки примата.

Дослідники вивчили фотографії бійців перед боєм і встановили, що найчастіше програє той, хто усміхається ширше, — його усмішка вказує на те, що він не претендує на фізичне домінування, як це роблять і макаки-резуси. Тож і в людської усмішки набагато більше значень, ніж заведено вважати. Залежно від ситуації вона може зображати привітність, підпорядкування, веселощі, чарівність, але також нервозність, прагнення заспокоїти оточення, потребу подобатися.

Як і люди, примати можуть сміятися, але їхній сміх набагато тихіший — якби дитинчата мавп сміялися так само голосно, як люди, їх швидко б виявили хижаки. Зате сміх мавп такий же заразливий, як і людський сміх. Якщо один орангутанг сміється, його сміх підхоплюють і інші. В основі сміху приматів лежить прискорене дихання, яке передає радість та інші позитивні почуття, просто голосніше.

До того ж сміх під час ігрової агресії дає зрозуміти, що нічого страшного не відбувається, це просто забава, навіть якщо в хід ідуть зуби. Якщо підійти до людини та грюкнути її по руці або спині із серйозним виразом обличчя, вона сприйме це як погрозу або образу. Але якщо те саме зробити зі сміхом, вона поставиться до цього зовсім інакше.

Сміх і усмішка в нинішньому вигляді мають різне значення і походження. Усмішка спочатку була вираженням страху й покірності, потім — дружності та прихильності. Сміх з’явився як індикатор гри, де допускаються грубуваті прийоми, потім перетворився на сигнал веселощів, щастя і добробуту. Людина часто переходить від усмішки до сміху, змішуючи різні емоції, і мавпи теж на це здатні.

Емоції потрібні не тільки для виживання, а і для співпереживання та співчуття

Емоції відбиваються не лише на нашому обличчі — на них реагує весь організм. Вони здатні змусити серце битися швидше, шкіра стає блідою або, навпаки, червоніє, шлунок стискається, голос може ставати низьким або зриватися.

Не тільки емоції впливають на тіло, а й тіло — на емоції. Ми відчуваємо певні почуття залежно від гормонів, що виділяються, сексуального збудження, голоду, хвороб та інших станів тіла. Емоції підказують нашим тілам, як їм орієнтуватися в навколишньому світі. Без тіла розум, навіть найвитонченіший, не здатний існувати.

У природі призначення емоцій — оцінювання довкілля на основі досвіду, щоб організм був готовий до оптимальної реакції. Якщо мавпа побачить змію, вона відчуває сильний страх, такий самий, який відчуває людина в момент, коли її мало не збила машина. І людину, і мавпу охоплює озноб, пульс частішає, напружуються м’язи, відбувається викид адреналіну. Така реакція посилає кисень у мозок і м’язи, щоб ми краще і швидше впоралися з небезпекою. Мавпі потрібно швидко ухвалити рішення, небезпечна змія чи ні, людина має визначити, чи варто зараз переходити дорогу, чи краще зачекати, коли проїдуть усі машини.

На відміну від інстинктів, емоції не диктують конкретної поведінки. Вони змушують розум сконцентруватися і готують тіло до дії, утворюючи гнучку систему реагування.

Коли людина чимось налякана або засмучена, у неї холонуть кінцівки — руки та ноги. Те ж саме зниження температури кінцівок показали й мавпи. Їм показували короткі відео. На одних були приємні картини — людина з повним кошиком смачних фруктів, на інших показували неприємні речі на кшталт ветеринара з дротиком, що присипляє, який, здавалося, підійшов впритул. На пальцях мавп були закріплені температурні датчики, які показали, що в момент неприємного видовища температура пальців різко знизилася. Так само поводиться й організм переляканих щурів, у яких падає температура хвоста й лап.