Правило № 1. Встаньте прямо, розгорніть плечі назад

Часто нещастя, травми або пережите приниження в буквальному сенсі змушують людей пригинатися до землі. Вони виглядають пригніченими, нещасними, переможеними, їх автоматично заносять до істот низького статусу — так повелося з давніх часів. Зігнута спина — сигнал того, що ви переможені та з вами можна не рахуватися. Коли ви горбитеся, опускаєте голову, не підіймаєте погляду, усе оточення на тлі вас почуватиметься вищим і мимоволі дасть це відчути, посилюючи ваше й без того тяжке світовідчуття. Ваша поза зображує переможеного, і люди реагують відповідно. Щойно ви випрямитеся, вони почнуть сприймати вас по-іншому. Можливо, це звучить фантастично, але так повелося ще зі створення світу, і наводить приклади з життя тварин.

Будь-який самець із тваринного світу бореться за самок і територію. Пітерсон пам’ятає, як у дитинстві вони з батьком записали на магнітофон цвірінькання пташки-кропив’янки та ввімкнули запис у своєму саду. За кілька секунд самець-кропив’янка атакував магнітофон, намагаючись прокльовувати його наскрізь — він захищав свою територію від суперника.

Схожим чином поводяться й омари, морські ракоподібні. Їхнє середовище існування — океанське дно, де вони добувають їжу й почуваються в безпеці від інших хижаків. Однак кожному самцеві омара потрібно захищати територію від суперників. А їх доволі багато, і кожен прагне безпеки та їжі для себе і своєї родини.

І птахи, і риби, і будь-які тварини, щоб їхнє життя не перетворювалося на безперервний бій із собі подібними, навчилися різних трюків, які зводять небезпечне протистояння до мінімального збитку. Самці-омари, зіткнувшись один з одним, спочатку проводять пробний бій, танцюючи один перед одним, як боксери, розмахуючи клешнями та поливаючи суперника рідиною з підочних мішечків. Хімічний склад рідини говорить про розмір омара, його бойовий настрій і здоров’я. Іноді для слабшого омара цього достатньо, і він відступає. Іноді між ними зав’язується справжня битва, і той, хто програв, потім має перейти в нижчий статус. Тепер він займає підлегле становище. Омар-переможець, отримавши дозу серотоніну, стає прямішим, має вищий вигляд, ніж його потенційні суперники, і вселяє їм повагу. Антагоніст серотоніну — октопамін — змушує переможеного згинатися, начебто він ось-ось згорнеться в клубок, щоб сховатися від небезпеки. Так само виглядають люди з посттравматичним розладом, які не подолали свою травму.

Незабаром зграйка омарів з’ясовує, хто серед них головний, й альфа-самцеві достатньо лише ворухнути клешнями, щоби більш боягузливі суперники тікали в жаху. Цьому самцеві дістається найкраща їжа й найкращі самиці, а ті, хто програв, задовольняються тим, що залишилося.

До того ж вони постійно чекають небезпеки, як від альфа-самця, так і від інших, і ця постійна готовність до небезпеки спалює багато внутрішніх резервів та енергії. Мозок істоти, яка потрапила на дно ієрархії, перебуває в очікуванні негативних подій, які можуть трапитися на рівному місці. Вона перебуває всередині хаосу.

Омар із високим статусом знає, що перебуває в безпеці. Імовірність нападу майже виключена, зграя із цим згодна. Він упевнений і спокійний через високий рівень серотоніну. Якщо перенести цю аналогію на рід людський, така людина може не турбуватися про дрібниці, а думати про краще майбутнє і працювати на нього — адже на це є сили, які в іншому разі йшли б на нескінченну боротьбу з небезпеками. Якщо водночас він правильно харчується (снідає без вуглеводів, але з достатньою кількістю білків і жирів) і добре висипається, не вдається до надмірностей (наприклад, любові до алкоголю), він здоровий і впевнений у собі.

Вкрай важливо для позбавлення від шкідливої звички або зживання наслідків травми зруйнувати петлю негативного зворотного зв’язку, тобто всього того, що закріплює у свідомості людини її підлеглий статус. Буває, що людину принижують навмисно — треба набратися сил і дати відсіч, не думаючи про наслідки. Інакше створиться петля зворотного зв’язку.

Завжди стійте прямо з плечима, розгорнутими назад. Така поза, можливо, привабить задир — будьте готові дати їм відсіч, як фізичну, так і моральну. Наше тіло — не просто тіло, а ще й душа, вони нерозривно пов’язані. Випрямляючись, ви підштовхуєте свій дух до позитивних змін, до іншого, вищого статусу. Це вимагає відповідальності та сміливості, як будь-яке протистояння хаосу, зокрема у власному житті. Але тільки так можна створити продуктивну реальність.

Правило № 2. Ставтеся до себе з максимальною відповідальністю

Усі люди схильні ставитися зневажливо до свого здоров’я. Більшість людей, яким лікарі прописують ті чи інші препарати, або не приймають їх узагалі, або закидають за перших же ознак поліпшення стану. Лікарі вважають, що відповідальність за здоров’я лежить на самому пацієнті, вони лише можуть показати йому спосіб його поправити.

Люди, які пережили трансплантацію органів, мають проходити неприємні медичні процедури та приймати препарати з великою кількістю побічних ефектів. Це болісно, але необхідно, інакше донорський орган може не прижитися. Раніше єдиною альтернативою донорській нирці був діаліз 5–7 разів на тиждень. Нині достатньо вживати пігулки, що полегшують трансплантацію чужого органа, — протинабрякові, але такі, що послаблюють імунітет, щоби придушити відторгнення. І люди забувають їх приймати, унаслідок чого надскладна операція часто закінчується погано через кілька місяців.

Тим часом якби йшлося про нашого улюбленця, якому пігулки пропише не лікар, а ветеринар, ми, найімовірніше, ретельно стежитимемо за їхнім прийомом, щоби пташка, собака або кішка не постраждали. Що ж це означає — що до себе ми ставимося гірше, ніж до власного собаки?

Основи такого ставлення пов’язані з нашим почуттям провини, закладеним у всіх релігіях, особливо християнській. Ми підсвідомо відчуваємо свою гріховність. Ми знаємо свої слабкості, свою жорстокість, своє боягузтво. На глибинному рівні ми завжди незадоволені собою.

Крім того, ми не думаємо про майбутнє. Коли Бог створив Адама і Єву, вони до свого гріхопадіння могли побудувати прекрасне майбутнє. Але після того, як вони скуштували плід від древа пізнання добра і зла, він вигнав їх із раю, щоби прабатьки людства народжували в муках і в поті чола добували хліб свій. Повсякденні турботи не дають зазирнути в майбутнє, завдяки їм люди повністю зосереджені на сьогоденні.

Щоб дбати про себе, люди насамперед мають поважати себе, але вони цього не роблять, вважаючи в глибині душі, що вони занепалі істоти.

Наші предки не виправдали очікувань Бога, а тому ми не можемо ставитися до себе з турботою та любов’ю. Це десь там, на небі, на деяких праведників чекає вічна любов і турбота, а тут, на землі, ми маємо справу з подобою пекла.