Новий погляд на щастя

З давніх часів, найсильніше людина прагне щастя, усе інше, як багатство, здоров’я тощо, важливе лише настільки, наскільки робить нас щасливими. Щастя — не пасивне, його не можна купити або домогтися силою, це не результат випадковості. Щастя залежить не від навколишнього середовища, а від нашої інтерпретації. Щастя — це стан, до якого кожен має готуватися, ростити його і зберігати всередині себе.

Наше сприйняття життя — результат дії зовнішніх сил, що надають форму нашим переживанням. Більшість цих сил поза нашим контролем. Моменти, коли ми відчуваємо контроль над нашими діями, залишаються в нас у серці надовго і служать нашими орієнтирами.

Найкращі моменти нашого життя, найчастіше пов’язані з моментом максимального напруження як тіла, так і розуму, і прагненням досягти чогось важкого й цінного. Ми самі породжуємо оптимальне переживання — для кожного з нас є безліч можливостей, завдань, щоб через низ розкрити себе. Відчуття, які ми відчуваємо в цей момент, не обов’язково мають бути приємними. Оптимальні переживання складаються у відчуття оволодіння власним життям, відчуття причетності до визначення змісту свого життя.

Потік — стан повної поглиненості діяльністю, коли все інше відступає на задній план, а задоволення від самого процесу настільки велике, що люди будуть готові платити, аби займатися цим.

Найважливішою умовою існування потоку є здатність постійно, у кожен момент часу контролювати те, що відбувається у свідомості, що можна досягти лише особистими зусиллями та творчістю. Оптимальний стан свідомості — внутрішня впорядкованість. Такий стан досягається, коли наша психічна енергія (увага) спрямована на розв’язання конкретного реалістичного завдання, і водночас наші вміння відповідають вимогам розв’язуваного завдання. Досягнувши контролю над своєю психічною енергією, витрачаючи її на виконання усвідомлено обраних цілей, людина стає складнішою і багатограннішою особистістю. Удосконалюючи навички, кидаючи виклик складнішим завданням, вона безперервно розвивається.

Люди описують стан потоку, як особливий стан душі, коли у свідомості запановує внутрішня гармонія, коли заняття стає цікавим саме по собі, незалежно від кінцевого результату.

Фрустрація є невіддільним складником життя.

Коріння незадоволеності

Ще Дж. Холмс зауважив свого часу: «Всесвіт не ворожий і не доброзичливий до нас. Він просто байдужий».

Відчуття щастя залежить від внутрішньої гармонії, а не від здатності контролювати сили Всесвіту.

Для більшості тих, хто живе на землі, життєві цілі прості й багато в чому схожі: вижити самим, виростити дітей і допомогти їм вижити, а також, якщо є можливість, домогтися певного комфорту і становища в суспільстві. Але в міру розв’язання базових проблем виживання з’являються нові потреби та бажання.

Захисні функції культури

Одна з основних функцій кожної культури полягає в тому, щоб захистити членів суспільства від хаосу, допомогти їм повірити у власну важливість і в кінцевий успіх свого існування. Без віри у свої особливі привілеї було б важко долати мінливості існування.

Якщо люди починають думати, що життя легке і прогрес відбувається сам собою, вони швидко втрачають мужність і рішучість навіть перед незначними труднощами.

Ми — просто забуті частинки, розсіяні в порожнечі.

Відсутність внутрішнього порядку проявляється в суб’єктивному стані, який дехто називає онтологічною тривогою або екзистенціальним жахом. По суті, це страх буття, переживання безглуздості життя. Ніщо не має сенсу.

Релігія — це лише тимчасове розв’язання проблеми відсутності сенсу життя, вона не дає остаточних відповідей.

Повернення до переживання

З цієї пастки не вибратися, якщо не взяти ініціативу у свої руки. Щоби подолати життєві тривоги та неприємності, людина повинна стати незалежною від соціального оточення, і перестати мислити виключно в термінах соціальних винагород і покарань. Для цього індивід повинен навчитися знаходити винагороди всередині себе, розвинути здатність відчувати радість незалежно від зовнішніх обставин.

Здобути контроль над свідомістю можна тільки за умови кардинальної зміни уявлень про те, що важливо, а що — ні.

Як казав філософ Ральф Волдо Емерсон

Ми весь час готуємося до життя, але ніколи не живемо.

Соціалізація — перетворення людини на особистість, яка успішно функціонує в рамках певної соціальної системи. Головна ідея — зробити людину залежною від громадського контролю, змусити передбачувано реагувати на винагороду й покарання.

Найважливіший крок у звільненні від суспільного контролю полягає в розвитку здатності отримувати радість від кожної миттєвої події. Якщо людина навчиться насолоджуватися і бачити сенс у процесі життя самого по собі, соціум уже не зможе керувати нею.

Реальність є не що інше, як наші переживання, тому той, хто може впливати на те, що відбувається у своїй свідомості, здатний видозмінювати її, тим самим звільняючи себе від загроз і спокус зовнішнього світу.

Шляхи до звільнення

Рішення полягає у встановленні контролю над свідомістю, що дає змогу керувати якістю свого переживання. Контроль над свідомістю являє собою не просто розумову навичку. Рішучість і сила волі впливають на цю здатність не менше, ніж розум.

Анатомія свідомості

Свідомість дає нам можливість оцінювати те, що повідомляють органи чуття, і реагувати адекватно. За тисячоліття еволюції нервова система людини стала настільки складною, що набула здатності впливати на власні стани. Людина може зробити себе щасливою або нещасною незалежно від того, що насправді відбувається «зовні», просто змінюючи зміст своєї свідомості. Що ж означає «усвідомлювати»: ми визнаємо, що існують певні усвідомлювані події (відчуття, почуття, думки, наміри), які ми усвідомлюємо, і що ми можемо їх спрямовувати.

Свідомість — це доцільно впорядкована інформація. Оскільки зовнішні події існують для нас тільки в тому разі, якщо ми їх усвідомлюємо, свідомість означає реальність, яку ми суб’єктивно переживаємо.

Відображення, створюване свідомістю, — суму всього того, що ми почули, побачили, відчули й перестраждали від народження до смерті, — ми називаємо своїм життям.

Сили, що впорядковують інформацію у свідомості, ми можемо назвати намірами. Вони виникають, коли людина усвідомлено чогось захотіла, і являють собою одиниці інформації, значення якої зумовлене біологічними потребами або соціальними цілями.

Межі можливостей свідомості

Наша нервова система за заданий час може переробляти лише обмежений обсяг інформації. Людський мозок одночасно може обробляти в середньому близько семи біт інформації. Мінімальний час, необхідний свідомості для того, щоб відрізнити один сигнал від іншого, становить приблизно 1/18 секунди.

Інформація, що допускається нами у свідомість, надзвичайно важлива; по суті, саме вона визначає зміст і якість нашого життя.

Увага як психологічна енергія

Інформація опиняється в нашій свідомості тому, що ми навмисно концентруємося на ній. Увага обирає з доступної інформації релевантну, відповідає за витяг із пам’яті необхідного спогаду, бере участь в оцінюванні події, а потім в ухваленні правильного рішення.

Увійти в себе

Однак сутність особистості людини, її Я, не можна розглядати як будь-який інший фрагмент інформації. Я відображає ієрархію мотивів людини, структуру цілей, яку вона вибудовує.

Свідомість являє собою не лінійну систему із циклічними причинними зв’язками. Увага формує особистість, а особистість спрямовує увагу (наші переживання залежать від того, куди ми спрямовуємо нашу психічну енергію, яка, своєю чергою, впливає на наші цілі та наміри). Ці процеси координуються нашим Я, під яким ми розуміємо динамічну психічну репрезентацію нашої системи цілей.